21 листопада 2022 року Справа № 160/9060/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
29.06.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 21782461), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.01.2022 року №121130003903 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до її заяви від 17.01.2022 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані протиправністю рішення пенсійного органу. Позивач зауважила, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ОСОБА_1 вважає, що відповідачем безпідставно не враховано до її страхового стажу періоду роботи з 08.05.1984 р. по 10.10.1985 р., який підтверджено трудовою книжкою та архівною довідкою №04-2/201 від 07.05.2021 р. На думку позивача, вказаний вище період роботи підлягає зарахуванню до її страхового стажу, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії підприємства, на яке покладено обов'язок щодо заповнення трудових книжок.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
29.08.2022 р. до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач-2 зазначив, що згідно з матеріалами електронної пенсійної справи, позивач досягла віку 60 років та 17.01.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсійним фондом України прийнято Постанову №25-1 від 16.12.2020 року «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», у пункті 4.2 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) електронну пенсійну справу. Пенсійний орган зауважив, що у відповідності до казаної Постанови програмним забезпечення за принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Враховуючи викладене, 24.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком за заявою від 17.01.2022 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (28 років). Тобто відповідач зауважує, що Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначене рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не приймалось.
Зважаючи на викладене вище, у прохальній частині відзиву на позовну заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області 0заявлено клопотання, в якому заявник просить замінити відповідача-2 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на належного відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м.Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538).
01.09.2022 року до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області відзив на позовну заяву, в якому пенсійний орган заперечив проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Відповідач-1 зазначив, що за принципом екстериторіальності автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії від 17.01.2022 року здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 24.01.2022 року №121130003903. Враховуючи наведене, відповідач-1 вважає, що не може бути належним відповідачем у справі, оскільки оскаржуване рішення прийнято іншим територіальним органом Пенсійного фонду України, а саме: Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 року залучено до участі у справі № 160/9060/22 в якості третього відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538).
Цією ж ухвалою судом ухвалено розпочати розгляд адміністративної справи №160/9060/22 спочатку.
23.09.2022 р. до суду надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відзив на позовну заяву, в якому пенсійний орган заперечив проти задоволення заявлених ОСОБА_1 до суду позовних вимог. Пенсійний орган зазначив, що позивач звернувся із заявою від 17.01.2022 р. про призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком. Відповідач-3 зауважив, що згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. не менше 28 років. Пенсійний орган стверджує, що ним не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 08.05.1984 р. по 10.10.1985 р. з огляду на наявність у трудовій книжці позивача виправлення в даті звільнення, а в архівній довідці від 07.05.2021 р. №04-2/201 особисті дані позивача зазначено неповністю. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що прийняте ним рішення є правомірним, а відтак не підлягає скасуванню.
Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , та внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 26.04.2022 р. за №1203-5001351361.
За змістом трудової книжки позивача від 15.02.1980 р. у період з 08.05.1984 року по 10.10.1985 року ОСОБА_1 працювала на посаді санітарки швидкої допомоги.
Суд зазначає, що у трудовій книжці (запис №6) вказано в графі місяць « 12».
Одночасно із цим у виданій на російській мові Кок-Жангакским городским государственным архивом (Кыргызская Республика) архівній довідці від 06.05.2021 р. вказано, що ОСОБА_1 за наказом №61 від 08.05.1984 р. остання була прийнята санітаркою до швидкої допомоги з 08.05.1984 р., а за наказом №149 від 10.10.1985 р. була звільнена у зв'язку з виїздом за межі республіки з 10.10.1985 р.
17.01.2022 р. ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заяву про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказану вище заяву відповідачем-1 за принципом екстериторіальності направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За результатами розгляду цієї заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення за №121130003903 від 24.01.2022 р., яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Крім того, у вказаному вище рішенні пенсійний орган зазначив, що не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 08.05.1984 р. по 10.10.1985 р., оскільки у трудовій книжці позивача наявні виправлення в даті звільнення, а в архівній довідці від 07.05.2021 р. №04-2/201 особисті дані позивача зазначено неповністю.
Не погодившись з цим рішенням та позицією пенсійного органу, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до п. 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №637 від 12.08.1993 року передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної вище постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Надаючи оцінку діям пенсійного органу щодо не врахування до пільгового стажу позивача вказаних вище періодів, суд зазначає таке.
У матеріалах справи наявні такі документи, що підтверджують право ОСОБА_1 на зарахування спірного періоду до загального/пільгового стажу останнього, а саме трудова книжка позивача та видана на російській мові Кок-Жангакским городским государственным архивом (Кыргызская Республика) архівна довідка від 06.05.2021 р.
Згідно положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, яким затверджено Порядок (далі - Порядок №637) підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника встановлює Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 24.11.2006 року за №1231/13105.
Згідно пункту 3 постанови правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 року, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Отже, лише у разі відсутності трудової книжки, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зазначає, що не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи і навчання буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Одночасно із цим зміст архівної довідки від 06.05.2021 р. містить чіткі відомості щодо періоду роботи та дати звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Недостатність відомостей у такій довідці пенсійним органом не обґрунтована.
Викладене свідчить про безпідставність не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області вказаного вище періоду роботи до страхового стажу позивача.
При цьому, суд зауважує, що не вправі підміняти собою пенсійний орган та вирішувати питання щодо зарахування такого періоду до пільгового стажу позивача.
Наведене вище також стосується й позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до її заяви від 17.01.2022 р., адже позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права і суд не може втручатись в дискреційні повноваження пенсійного органу.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Виключно до компетенції Пенсійного фонду відноситься призначення пенсії, позаяк суд не може своїм рішенням втручатись в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень щодо прийняття ним рішень
Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права.
Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж законне має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що відмова відповідача-3 в призначенні позивачу пенсії за віком була обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу. Зобов'язавши пенсійний орган врахувати періоди роботи позивача до стажу, суд не може одночасно зобов'язати відповідача призначити й нарахувати пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
З урахуванням наведеного суд не вбачає за доцільне задовольнити клопотання позивача про допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене вище, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача в рамках спірних правовідносин є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24.01.2022 року №121130003903 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язання відповідача-3 зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 08.05.1984 року по 10.10.1985 року на посаді санітарки швидкої допомоги, а також зобов'язання відповідача-3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та призначення пенсії, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованою в Мінюсті України від 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви (пункт 4.3 Порядку).
Відповідно до п. 4.10 Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 17.01.2022 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як визначеного суб'єкта призначення.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач-3, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності власних дій та оскарженого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 статті 139 КАС України, суд передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №0.0.2592084078.1 від 28.06.2022 року на суму 992, 40 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24.01.2022 року №121130003903 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період її роботи з 08.05.1984 року по 10.10.1985 року на посаді санітарки швидкої допомоги.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.01.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна