Справа № 522/15329/22-Е
н/п 2-з/522/370/22
про забезпечення позову
14.11.2022 року суддя Приморського районного суду м. Одеса Шестакова Я.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Маламед В. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
08.11.2022 року представник позивача - адвокат Маламед В. звернувся до суду із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у якій просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2021 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Петровською О. 04.08.2022 за №736 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про право власності №43328195, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №398364251101.
- повернути позивачу вищезазначену квартиру. Шляхом застосування двосторонньої реституції, передбаченої ст. 216 ЦК України.
- виплатити позивачу 239 244 грн. в якості відшкодування збитків у подвійному розмірі.
- виплатити позивачу 250 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди завданої позивачу.
Відповідно до журналу вхідної кореспонденції, протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2022 року та протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.11.2022 року було передано головуючому судді Шестаковій Я.В. 10.11.2022 року.
11.11.2022 року судом направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.
Разом з позовною заявою від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у якій він просить:
-Вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі продажу від 04.08.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Петровською О. 04.08.2022 за №736 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про право власності №43328195, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №398364251101.
-Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №398364251101, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
-Заборонити відповідачу та будь-яким особам, суб'єктам, на які покладено функції із проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, але не виключно акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам, нотаріусам та іншим органам державної реєстрації (у тому числі, але не виключно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №398364251101, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що предметом позову є визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04.08.2021 року. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки зазначена квартира може бути відчужена на користь третіх осіб або обтяжена заставою чи іншими діями.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.
Згідно з ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що фактично позивач просить забезпечити позов і шляхом накладення арешту на квартиру за заборонити вчиняти певні дії.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір з приводу вказаного майна, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в разі його задоволення, а тому суд, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом арешту майна, що є предметом спору.
При цьому, суд враховує, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Вимоги ж заяви в частині заборони вчиняти певні дії не підлягають задоволенню, оскільки арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби і в обмеженні права користування майном.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Оскільки мета забезпечення позову саме й полягає в недопущенні вчинення дій, направлених на ускладнення можливості виконання рішення суду, вимога про заборону вчиняти певні дії є необґрунтованою. При вирішенні такого питання суд має враховувати, чи дійсно існує можливість вчинення таких дій, відтак чи заявлені ризики є реальними.
Суд, з метою непорушення прав жодної із сторін, вважає достатнім забезпечення позову шляхом арешту спірного майна, оскільки такий вид забезпечення позову у повній мірі гарантує виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та не потребує застосування додаткових видів забезпечення позову, в тому числі шляхом заборони вчиняти певні дії.
Заява відповідає вимогам ст.151 ЦПК України, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Станом на час розгляду судом клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов'язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 151-154, 157 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі продажу від 04.08.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Петровською О. 04.08.2022 за №736 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про право власності №43328195, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №398364251101.
В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення для виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Відповідно до положень ч.10 ст.153ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Я.В. Шестакова