Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
15.06.2010 р. Справа № 2а-1441/10/1470
м. Миколаїв
16:30
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДС»
(вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)
за участю представників:
від позивача: Репешко П.І.
від відповідача: Плахотна О.М.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.
3. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя В.В. Біоносенко
Іменем України
15 червня 2010 р. справа № 2а -1441/10/1470
м. Миколаїв
16:30
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДС»
(вул. Велика Морська, 63, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)
за участю представників:
від позивача: Репешко П.І.
від відповідача: Плахотна О.М.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо порядку проведення планової виїзної перевірки, продовження її терміну, оформлення результатів перевірки, а також скасування акту перевірки (арк.спр.84).
Відповідач позов не визнав.
В травні 2007 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва провело планову виїзну перевірку ТОВ «ДС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої було оформлено Актом №502/23-600/30976520 від 21.05.07 (арк.спр.25).
Суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо та прийшов до таких висновків.
1. Позивач просить визнати протиправними дії ДПІ щодо видання наказу від 07.05.07 №439 про продовження терміну планової виїзної перевірки підприємства (арк.спр.10), з тих підстав що доповідна записка (арк.спр.21), на яку є посилання в наказі, є немотивованою, необ'єктивною та не містить прохання продовжити термін проведення перевірки, а лише прохання про продовження терміну дії направлення на перевірку.
Суд не погоджується з аргументами позивача, оскільки відповідно до ч.10 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Частиною 12 цієї статті передбачено можливість подовження термінів проведення планової виїзної перевірки на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.
Інших вимог щодо продовження терміну проведення перевірки, у тому числі щодо необхідності мотивованої доповідної записки, законодавство не висуває. Лист ДПА від 09.09.05 №18041/7/23-1217/1117 «Щодо організації контрольно-перевірочної роботи»не є нормативно-правовий актом, а тому суд його до уваги не приймає.
Суд вважає, що ухвалюючи наказ №439 від 07.05.07 «Про продовження термінів планової виїзної перевірки ТОВ «ДС»відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та без порушення інших вимог ч.3 ст.2 КАС України.
2. Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо направлення під час перевірки йому листів з вимогами надати письмові пояснення та документальне підтвердження щодо суті отриманих інформаційних, інформаційно-технічних послуг, які надані ПП «Миколаїв-Маркет», ТОВ «Южкомплект»та ПП ОСОБА_3 (арк.спр.14).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України.
Пункт 9 ч.1 цієї статті надає податківцям право при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, відповідач, направляючи підприємству зазначений лист (арк.спр.14), діяв у рамках своїх повноважень та прав позивача не порушував.
3. Позивач стверджує, що податківці в порушення вимог ч.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»заздалегідь у термін не пізніше ніж за десять днів до дня проведення планової виїзної перевірки не повідомили підприємство письмовим повідомленням про проведення такої перевірки із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. У зв'язку з чим, позивач просить визнати дії податкового органу протиправними.
В судовому засіданні відповідач спростував зазначене твердження позивача надавши «Повідомлення про вручення поштового відправлення», яке підтверджує, що відповідне повідомлення було вручено ТОВ «ДС»07.04.07 (арк.спр.53, 93).
Окрім цього, той факт, що підприємство було своєчасно попереджено податківцями про проведення планової виїзної перевірки підтверджується власноручною заявою головного бухгалтера ТОВ «ДС», який ще 12.04.07 звертався до ДПІ з проханням про перенесення термінів перевірки (арк.спр.94).
Суд дійшов висновку, що твердження позивача про необізнаність про проведення податкової перевірки та порушення податківцями вимог ч.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»є непідтвердженими та голослівними, які спростовані зібраними судом доказами.
4. Позивач просить визнати дії ДПІ щодо складання, підписання та реєстрації Акту про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ДС»від 21.05.07 протиправними у зв'язку з тим, що він був підписаний протягом 5 днів після її закінчення, а також реєстрації акту до моменту її підписання усіма учасниками перевірки.
Відповідно до п.4.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, якій затверджений наказом ДПА України №327 від 10.08.05 (далі - Порядок) акт виїзної планової підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.
Щодо того, що акт перевірки був начебто не підписаний на момент реєстрації державним інспектором Петрик Н.В., то це твердження залишилося в судовому засіданні не підтвердженим позивачем. В матеріалах справи мається копія акту з підписами усіх учасників перевірки (арк.спр.95).
Таким чином, працівники ДПІ під час складання, підписання та реєстрації Акту про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ДС»від 21.05.07 діяли правомірно та прав позивача не порушували.
5. Позивач просить визнати протиправними дії ДПІ у зв'язку з ненаданням йому усіх додатків до Акту перевірки.
Відповідач визнав в судовому засіданні, що підприємству було надано акт перевірки не з усіма додатками, але ті додатки, які не були наданні носять суто службових характер.
Відповідно до 3.3. Порядку, матеріали перевірок інших суб'єктів господарювання щодо правових відносин з платником податків (акти, довідки, пояснювальні записки, розрахунки та інші документи), завірені копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства (у разі їх вилучення), пояснювальні записки посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, реєстри, в яких наводиться інформація про проведені перевірки, надіслані запити на їх проведення до інших органів державної податкової служби та отримані відповіді не надаються суб'єкту господарювання, а використовуються при розгляді матеріалів перевірки керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби для прийняття податкового повідомлення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) та вжиття відповідних заходів.
За таких обставин суд не вбачає протиправності у діях податківців за цим фактом.
6-7. Позивач просить визнати протиправними дії ДПІ щодо відображення в Акті перевірки необґрунтованих даних, суб'єктивних припущень перевіряючих, а також скасувати Акт перевірки.
Відповідно до п.1.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», який затверджений наказом ДПА України №327 від 10.08.05, акт перевірки - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Тобто, акт перевірки на відмінну від податкового повідомлення-рішення -це лише компетентна обґрунтована думка (позиція), податкового ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.
Таким чином, акт перевірки сам по собі не породжує, не змінює та не припиняє права та обов'язків сторін. Він є лише документом, який може бути використаний як доказ або правова підстава при прийнятті інших управлінських рішень: застосування штрафних санкцій, нарахування податкових зобов'язань та інше.
За таких обставин суд вважає, що акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути оскарженим.
Разом з тим, позивач не позбавлений права заперечувати та спростовувати факти та висновки викладені, в акті перевірки під час розгляду справи про оскарження податкових-повідомлень рішень, по якій зазначений акт перевірки буде розглядатися судом як доказ. Саме в цьому судовому процесі суд і буде давати оцінку законності, обґрунтованості, належності та допустимості цього доказу.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.
3. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 21.06.10
Суддя В.В. Біоносенко