22 листопада 2022 року
м. Київ
справа №520/11178/21
адміністративне провадження № К/990/27027/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 520/11178/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку з час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил 20 травня 2021 року № 259к, яким капітана юстиції ОСОБА_1 з 21 травня 2021 року звільнено з посади прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону та з органів прокуратури, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил, усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1;
- поновити ОСОБА_1 (номер платника податків - НОМЕР_1 ) на відповідній (рівнозначній) посаді в органах прокуратури України з 21 травня 2021 року;
- стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 травня 2021 року до моменту фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі №520/11178/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 20 травня 2021 року №259к, яким капітана юстиції ОСОБА_1 з 21 травня 2021 року звільнено з посади прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону та з органів прокуратури, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил, усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1. Поновлено ОСОБА_1 на відповідній (рівнозначній) посаді в органах прокуратури України з 22 травня 2021 року. Стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 67 475 грн 87 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 520/11178/21 скасовано. Прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку з час вимушеного прогулу відмовлено .
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху відповідно до правил статті 332 КАС України, з установленням скаржнику строку для подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
02 листопада 2022 року від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 520/11178/21.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених)статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
В уточненій касаційній скарзі скаржник вказує, що підставою для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) та пункту 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Спірним питання у цій справі є питання, чи звільнення з військової служби за контрактом (з ініціативи військовослужбовця) може бути (воднораз) підставою для його звільнення з посади прокурора військової прокуратури, на якій він проходив військову службу (за контрактом).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері від 20 травня 2021 року №259к капітана юстиції ОСОБА_1 , відрядженого наказом Міністра оборони України від 31 січня 2019 року №45 до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі, якого наказом Міністра оборони України від 01 березня 2021 року №71 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), з 21 травня 2021 року звільнено з посади прокурора військової прокуратури Донецького гарнізону та органів прокуратури, виключено із списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил, усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1. Підставою прийняття оскаржуваного наказу зазначено наказ Міністра оборони України від 01 березня 2021 року №71.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач не погоджується з правомірністю звільнення його саме з посади прокурора (за наказом керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил від 20 травня 2021 року №259к). Щодо звільнення з військової служби (за наказом Міністра оборони України від 01 березня 2021 року №71) спору не виникало.
Також суд апеляційної інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 42/5104/20 зазначив, що у військовій прокуратурі позивач проходив саме військову службу (за контрактом) і це було визначальною (необхідною) умовою для його призначення на цю посаду. Якщо відносини щодо проходження військової служби припинилися, підстав для перебування/залишення на посаді прокурора військової прокуратури уже немає і така особа підлягає звільненню (з посади військового прокурора).
Крім того суд апеляційної інстанції зауважив, що керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил не звільняв позивача з військової служби, він звільнив позивача з посади у державному органі, до якого позивача було відряджено для подальшого проходження служби про, що чітко зазначено в оскаржуваному наказі.
Водночас Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі №640/304/20 викладалися висновки у справах за подібними правовідносинами щодо звільнення позивача з військової служби, який призначений на відповідну посаду у військовій прокуратурі, де Суд здійснив аналіз положень Законів № 2232-ХІІ та № 1697-VІІ.
У подальшому така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 02 листопада 2022 року у справі №640/386/20, від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/1917/20, від 27 жовтня 2022 року у справі №640/26378/19, від 20 жовтня 2022 року у справі №640/1455/20 у схожих правовідносинах.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник просить сформувати висновок щодо застосування норм права по правовідносинам, стосовно який вже наявний висновок Верховного Суду у справах №640/386/20, №640/26378/19, №640/1455/20, №640/304/20.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
У тексті касаційної скарги, серед іншого, містяться посилання на постанову Верховного Суду у справі №440/2682/20.
Проте, оскільки такі посилання наведені без взаємозв'язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України Суд не бере такі до уваги.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти та повністю відтворює зміст попередньо поданої касаційної скарги у цій справі у частині обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху в частині визначення підстав та обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень.
Зазначене дає підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено, проте виявлені недоліки скаржником не усунуто.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Суд роз'яснює скаржнику, що відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 520/11178/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку з час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов А.Г. Загороднюк