17 листопада 2022 року м. ТернопільСправа № 921/576/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 524, м. Київ, 01133) про видачу судового наказу №б/н від 20.10.2022 (вх. №642 від 09.11.2022) на стягнення з Фізичної особи - підприємця Лиса Олега Васильовича (с. Мушкатівка, Борщівський р-н, Тернопільська обл., 48766) 251 617,98грн, з яких 109 996,81грн прострочені платежі по тілу кредиту, 141 621,17грн прострочені платежі по процентах та 248,10 грн витрат по сплаті судового збору, відмовляє у його видачі. При цьому, суд виходив із наступного:
- відповідно до ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо;
- згідно ч. 1 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу;
- згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги;
- згідно п.п. 1, 8 ч. 1 та ч. 2 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, про що постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
До заяви заявником подано, як електронний доказ - Договір про надання кредиту №066118-КС-007 від 10.03.2021 в письмовій формі (роздруківка на паперових носіях) та довідку про укладення договору вих. 066118-КС-007 від 13.12.2021, підписану директором ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідно до частини 1 та 2 статті 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч.2 статті 96 ГПК України).
Надана заявником роздруківка електронного доказу не може вважатись електронним документом (копією електронного документа), доказом в розумінні положень ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Згідно з частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу та саме накладання електронного підпису завершує створення електронного документа. Без накладеного електронного цифрового підпису електронний документ не може вважатися створеним і тому не може розглядатися судом як доказ (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/788/19 та від 19.01.2022 у справі №202/2965/19).
Паперова копія Договору про надання кредиту №066118-КС-007 не посвідчена в установленому порядку. До заяви на підтвердження того, що саме боржник ФОП Лис Олег Васильович підписав вказаний Договір, не додано належних доказів нанесення електронного цифрового підпису (у т.ч. роздруківка ЕЦП на паперовому носії Договору, де вказано відповідний штрих-код та/або QR-код, із зазначенням ПІБ підписувача, №, дату нанесення, номер сертифіката підпису).
До заяви додано складену заявником довідку про те, що договір підписано одноразовим ідентифікатором, відправленим 10.03.2021 о 15:50:55 на номер телефону і який введено позичальником 10.03.2021 о 15:51:47. Разом із тим, доказів належності номеру телефону саме Лис О.В. матеріали заяви не містять та дані зазначені не підтверджені.
Також, заявник зазначив, що йому не відома електронна пошта, що унеможливлює укладення договору в порядку Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, заявником не надано доказів укладення між ним та боржником електронного договору про надання кредиту.
Крім того, на підтвердження дійсного перерахування коштів позичальнику до заяви додано електронне платіжне доручення №25539 від 10.03.2021, відповідно до якого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» перерахувало через АТ КБ «ПриватБанк» «Одержувач Поповнення картки Приват-24 на суму 110 000,00грн на рахунок НОМЕР_1 ». При цьому у платіжному дорученні відсутні ідентифікуючі ознаки отримувача коштів (прізвище, ініціали, РНОКПП), такі містяться лише в графі «Призначення платежу » та не надано доказів кому саме належить зазначений у платіжному дорученні номер рахунку.
Також до заяви не додано доказів часткового погашення кредиту боржником.
Враховуючи вищезазначене, заявником не додано доказів, які доводять виникнення у нього права грошової вимоги до боржника, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, згідно п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.
Згідно ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених, зокрема, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 12, ст. ст. 147, 148, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ст. ст. 234, 235 ГПК України, господарський суд
1. У видачі судового наказу за заявою №б/н від 20.10.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 524, м. Київ, 01133) на стягнення з Фізичної особи - підприємця Лиса Олега Васильовича (с. Мушкатівка, Борщівський р-н, Тернопільська обл., 48766) 251 617,98грн, з яких 109 996,81грн прострочені платежі по тілу кредиту, 141 621,17грн прострочені платежі по процентах та 248,10 грн витрат по сплаті судового збору - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання (17.11.2022) та підлягає оскарженню протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя М.С. Стадник