14 листопада 2022 року м. ТернопільСправа № 921/329/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.
розглянув справу
за позовом Комунального некомерційного підприємства Теребовлянської міської ради “Теребовлянська міська лікарня”, вул. Січових Стрільців, 25, м. Теребовля, Тернопільський район, Тернопільська область, 48101
до відповідача Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго”, вул. Київська, 3а, м. Тернопіль, 46016
про стягнення 80 227, 03 грн
За часті представників сторін:
позивача: Сагановської О. В.
відповідача: Миколайчук Н. Л.
В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.
Суть справи:
22.07.2022 (згідно з поштовою квитанцією) Комунальне некомерційне підприємство Теребовлянської міської ради “Теребовлянська міська лікарня”, надалі - позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради “Тернопільтеплокомуненерго”, надалі - відповідач, про стягнення безпідставно перерахованих коштів в сумі 80 227, 03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок зміни, згідно з Додатковою угодою №1 від 31.05.2019 до Договору про надання послуг з постачання теплової енергії №13010 від 17.01.2019, який є невід'ємною частиною договору №13010 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2015 та додатків №1 та 2 до нього, його організаційно-правової форми та зміни сторони Договору з Комунальної установи Теребовлянської районної ради "Теребовлянська центральна районна лікарня" на комунальне некомерційне підприємство Теребовлянської районної ради "Теребовлянська центральна районна лікарня" відповідачем за період жовтень-грудень 2020 року та січень-квітень 2021 року завищено вартість наданих ним комунальних послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді. Зокрема, застосовано тариф на теплову енергію як для "бюджетних установ", в той час коли застосуванню підлягав тариф "інші споживачі (крім населення)", який був нижчим. Зазначені дії відповідача призвели до проведення зайвих виплат на загальну суму 80 227, 03 грн. з яких: 37 933, 58 грн за жовтень-грудень 2020 року та 42 293, 45 грн за січень-квітень 2021 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 26.07.2022 головуючим суддею для розгляду справи №921/329/22 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2022 зазначену вище позовну заяву було залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
02.09.2022 Комунальним некомерційним підприємством Теребовлянської міської ради "Теребовлянська міська лікарня" усунуто визначені в ухвалі від 29.07.2022 недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/329/22; постановлено здійснювати розгляд справи 921/329/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/329/22 призначено на 09:30 год. 12.10.2022 та запропоновано сторонам у справі надати визначені процесуальним законодавством заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
Судове засідання 12.10.2022, з огляду на відсутність належного живлення в системі електропостачання, а, відповідно, неможливість здійснення судом повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судому інформаційно - телекомунікаційну систему, не відбулось (відповідний акт в матеріалах справи).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2022, з врахуванням ухвали від 18.10.2022, відкладено судове засідання на 14:30 год. 31.10.2022 та запропоновано сторонам у справі надати визначені процесуальним законодавством заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).
В судовому засіданні 31.10.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд, зважаючи на заявлене відповідачем клопотання та твердження останнього про надіслання 26.10.2022 відзиву на позов, оголосив перерву до 12:30 год. 14.11.2022, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Представників сторін про судове засідання 14.11.2022 повідомлено під розписку (в матеріалах справи).
01.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за №753/03 від 25.10.2022 (вх. №7184), згідно з яким останній позовні вимоги не визнає. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що позивачу на підставі укладених та діючих у відповідні періоди договорів надавались належної якості послуги з постачання теплової енергії. Розрахунки проводились згідно із сформованими та одержаними позивачем актами передачі-приймання теплової енергії, які формувалися з врахуванням поданих позивачем звітів про фактичне споживання теплової енергії та встановлених і діючих з дня введення тарифів на теплову енергію. Повний текст рішень Тернопільської обласної ради, які встановлювали тариф для відповідача завжди оприлюднювався у газеті "Свобода" з розподілом по категоріях споживачів.
Стверджує, що 31.05.2019 на підставі рішення Теребовлянської районної ради №767 від 24 травня 2019 р. "Про утворення комунального некомерційного підприємства Теребовлянської районної ради "Теребовлянська центральна районна лікарня", у зв'язку із реорганізацією комунальної установи Теребовлянської районної ради "Теребовлянська центральна районна лікарня" та відповідним зверненням позивача було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 13010 від 17.01.2019. Дана додаткова угода укладалася до моменту, коли організація втратила статус розпорядника бюджетних коштів та отримала статус одержувача бюджетних коштів. Однак про дані обставини позивач не повідомив відповідача з наданням підтверджуючих документів після укладання даної додаткової угоди.
Звертає увагу, що при встановленні тарифу в листопаді 2019 року позивач одержав письмове повідомлення за № 82/07 від 26.11.2019 (відмітка про одержання наявна) про застосування тарифу для бюджетної установи Проте жодних заперечень чи зауважень не надав та не повідомив про втрату статусу бюджетної установи і надалі продовжував оплачувати теплову енергію по тарифу для бюджетних установ.
Зазначає, що оскільки до 30.09.2021 позивач не повідомляв відповідача про втрату статусу бюджетної установи з наданням підтверджуючих документів, тому протягом опалювальних сезонів 2019 р. - 2020 р. та 2020 р. - 2021 р. усі нарахування проводились відповідно до встановлених Тернопільською обласною радою тарифів по категорії "бюджетні установи".
Зауважує, що позивачем в порушення п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України в позовних матеріалах відсутній обґрунтований розрахунок сум, що стягуються. При цьому вважає, що долучена до позовної заяви довідка нарахувань не є доказом. Остання не містить відомостей, які б підтверджували правомірність вказаних у ній даних і проведених розрахунків, підписана головним державним аудитором відділу контролю у соціальній галузі та сфері культури Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області та посадовими особами без зазначення установи чи організації, до якої вони відносяться. Просить врахувати, що договірні відносини існують тільки між позивачем і відповідачем, а з вказаного документа не зрозуміло, яка установа чи посадові особи її підготували.
Також відповідач вказує, що управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проводило з 08.11.2021 по 31.01.2022 ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2012 по 30.09.2021 та жодних порушень в проведенні нарахувань по закладаї охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства), яким відповідач постачає теплову енергію, не виявлено.
Окрім того, відповідач стверджує, що на відповідний запит позивача Департаментом архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської обласної державної адміністрації було надано роз'яснення "Щодо тарифу на теплову енергію для бюджетних установ". Зокрема, зазначено: "Дане питання врегульовано розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1295 від 23.10.2021 "Деякі питання діяльності акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Постачання природного газу закладам охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладам охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) здійснюється за ціною для бюджетних установ та організацій. Отже, встановлені органами місцевого самоврядування тарифи на теплову енергію для бюджетних установ та організацій поширюються на бюджетні установи та організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, в тому числі на заклади охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи) та заклади охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо)".
Наведене вище, на переконання відповідача, свідчить про правомірність проведених позивачу нарахувань за спожиту теплову енергію.
В судовому засіданні 14.11.2022, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав пояснення учасників справи, дослідив наявні в матеріалах справи докази та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючи на долучені до неї документи.
Повноважний представник відповідача позовні вимоги вважає безпідставним. Просить відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позов.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважних представників сторін, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.
01.02.2015 між Комунальною установою Теребовлянської районної ради "Теребовлянська центральна районна лікарня" (має місце зміна найменування на Комунальне некомерційне підприємство Теребовлянської міської ради “Теребовлянська міська лікарня”), як Споживачем, з однієї сторони, та Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго", як Енергопостачальною організацією, з іншої сторони, укладено Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді із споживачем (субспоживачем) № 13010, надалі - Договір, за умовами п. 1 якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
П. 6.1 Договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Пп. 3.2.5 п. 3.2 Договору сторони передбачили обов'язок Споживача письмово повідомляти Енергопостачальну організацію про зміни власної назви, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж Споживача (субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.
Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 Договору, п. 5 Додаткових угод б/н від 01.02.2015 та №2/15 від 05.02.2016, теплопостачальна організація зобов'язалась повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.
Згідно з п. 9, 11 вказаних Додаткових угод, розрахунки за теплову енергію проводяться згідно рахунків. Приймання-передача теплової енергії, яка передається теплопостачальною організацією Споживачеві на межі балансової належності, оформляється актами у двох примірниках. Підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі теплової енергії є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.
17.01.2019 між сторонами у справі підписано Договір №1310/11/1 за умовами якого відповідач (учасник) зобов'язався у 2019 році поставити позивача (замовнику) послугу, зазначену в умовах постачання теплової енергії в гарячій воді, а Замовник - прийняти і оплатити дану послугу.
Згідно з п. 4.1 зазначеного Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату послуги або після підписання сторонами акта передачі теплової енергії. Оплата послуги замовником проводиться за встановленим тарифом з дня введення в дію та у відповідності до умов укладеного договору.
Відповідно до пп. 6.1.3 п. 6.1 Договору позивач (замовник) зобов'язався письмово повідомляти учасника (відповідача) про зміни власної назви, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів; а також інші дані, які необхідні для належного виконання умов договору протягом 5 (п'яти) днів з моменту настання відповідних змін.
П. 12.1 Договору №1310/11/1 від 17.01.2019 передбачено, що його невід'ємною частиною є: Договір №13010 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2015, Додаток №1 до Договору № 13010 про постачання теплової енергії в гарячій воді - обсяги постачання теплової енергії споживачу від 01.10.2017 та таблиця даних споживача; Додаток №2 до договору №13010 про постачання теплової енергії в гарячій воді - схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача.
31.05.2019, на підставі рішення Теребовлянської районної ради №767 від 24.05.2019 "Про утворення комунального некомерційного підприємства Теребовлянської районної ради Теребовлянська центральна районна лікарня", у зв'язку із реорганізацією комунальної установи Теребовлянської районної ради "Теребовлянська центральна районна лікарня", між сторонами у справі укладено Додаткову угоду №1 до Договору №13010 від 17.01.2019. Даною угодою сторони замінили учасника - комунальну установу Теребовлянської районної ради "Теребовлянська центральна районна лікарня" на комунальне некомерційне підприємство Теребовлянської районної ради Теребовлянська центральна районна лікарня", яка є правонаступником у повному обсязі всіх прав та обов'язків та, відповідно, внесли зміни до договору у розділ "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".
10.01.2020 та 30.11.2020 між сторонами у справі підписано Договір №13010/12/01 та Договір №13010/06/12, умовами яких погоджено поставку позивачу послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді у 2020 році.
П. 12.1 Договору №13010/12/01 від 10.01.2020 та п. 10.1 Договору №13010/06/12 від 30.11.2020 передбачено, що його невід'ємною частиною є: Договір №13010 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2015, Додаток №1 до Договору № 13010 про постачання теплової енергії в гарячій воді - обсяги постачання теплової енергії споживачу від 01.10.2017 та таблиця даних споживача; Додаток №2 до договору №13010 про постачання теплової енергії в гарячій воді - схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача.
26.02.2021 між сторонами у справі підписано Договір про надання послуги з постачання теплової енергії за №13010, додаток №1 до нього - Обсяги постачання теплової енергії споживачу; додаток №2 - Схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача, додаток №3 - Інформація про вузол (вузли) комерційного обліку теплової енергії, які є невід'ємною частиною Договорів №13010/48/02 від 26.02.2021 та Договору №13010/07/08 від 09.08.2021.
За умовами вказаних правочинів Енергопостачальне підприємство (відповідач у справі) зобов'язалось надати Споживачу (позивачу у справі) у 2021 році послугу з постачання теплової енергії в потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають тепловому графіку режимів відпуску теплової енергії, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану послугу за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним договором та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання.
Абз. 2 п. 4.1 Договору за №13010/48/02 від 26.02.2021 передбачено, що оплата послуги замовником проводиться за встановленим тарифом з дня введення в дію та у відповідності до умов укладеного договору.
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги згідно з актом передачі теплової енергії; письмово повідомляти учасника про зміну власної назви, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів, а також інші дані, які необхідні для належного виконання умов договору (пп. 6.1.1-6.1.3 п. 6.1 Договору за №13010/48/02 від 26.02.2021).
Приймання-передача теплової енергії оформляється актом приймання-передачі до п'ятого числа місяця наступного за розрахунковим. Якщо протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання акту приймання-передачі, зазначена у цьому акті інформація сторонами не заперечується, то вона вважається узгодженою. Підписані та скріплені печатками акти наданої послуги є підставою для остаточного розрахунку між сторонами (п. 3.14-3.15 Договору №1310 від 26.02.2021).
Позивач стверджує і дані обставини не заперечуються відповідачем, що згідно з протоколами про намір укласти договір, які підписані уповноваженими представниками сторін, "підприємство готове надавати послуги з постачання теплової енергії в парі та в гарячій воді по діючих тарифах" на відповідний рік.
Зобов'язання відповідача надавати позивачу послугу з теплової енергії в парі та в гарячій воді по діючих тарифах та, відповідно, обов'язок останнього оплачувати одержану послугу за встановленими тарифами визначено і умовами укладених між сторонами у справі та наведених вище правочинів.
Відповідач стверджує, що на підставі укладених та діючих у відповідні періоди договорів він надавав позивачу відповідні послуги. Розрахунки проводились останнім згідно з сформованими відповідачем актами приймання-передачі теплової енергії, які формувались з врахуванням поданих позивачем звітів про фактичне споживання теплової енергії та встановлених і діючих з дня введення тарифів на теплову енергію для бюджетних установ.
Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 80 227, 03 грн, які, на думку позивача, набуті КПТМ ТОР "Тернопільтеплокомуненерго" безпідставно, у зв'язку із застосуванням у жовтні-грудні 2020 року та січні-квітні 2021 року тарифу на теплову енергію як для "бюджетних установ", в той час коли застосуванню підлягав тариф "інші споживачі (крім населення)".
Підставою позову визначено ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини ст. 11 ЦК України.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ст. 193 ГК України)
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Із змісту наведеної вище норми права вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення обставин щодо набуття відповідного майна відповідачем за рахунок позивача та, відповідно, наявності для цього підстав.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
В судовому засіданні встановлено та зазначено вище, що підставою набуття та збереження відповідачем сплачених позивачем спірних коштів є надання КПТМ ТОР "Тернопілтьтеплокомуненерго" Комунальному некомерційному підприємству Теребовлянської міської ради "Теребовлянська міська лікарня" послуг з теплової енергії в гарячій воді на підставі укладеного Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №13010 від 01.02.2015, який є невід'ємною частиною договорів №13010/11/1 від 17.01.2019, №13010/12/01 від 10.01.2020, №13010/06/12 від 30.11.2020 та Договору про надання послуг з постачання теплової енергії №13010 від 26.02.2021, який є невід'ємною частиною договорів №13010/4802 від 26.02.2021 та №13010/07/08 від 09.08.2021.
Позивач обставин надання відповідачем послуг з постачання теплової енергії на підставі вказаних вище правочинів не заперечує. Разом із тим вважає, що оскільки 31.05.2019, на підставі надісланого ним на електронну адресу відповідача листа, між сторонами у справі укладено Додаткову угоду №1 до Договору №13010/11/1 від 17.01.2019, згідно з якою вказано на зміну організаційно-правової форми та замінено сторону Договору з Комунальної установи Теребовлянської міської ради "Теребовлянська центральна районна лікарня" на Комунальне некомерційне підприємство Теребовлянської міської ради "Теребовлянська міська лікарня" при формуванні рахунків та укладенні договорів, зокрема, за жовтень-грудень 2020 року та січень-квітень 2021 року для підприємства мав застосовуватись визначений обласною радою тариф на теплову енергію для категорії "для інших споживачів", а не тариф "для бюджетних установ".
Позивач зазначає, що в результаті ревізії його фінансово-господарської діяльності за період з 01.06.2019 по 31.07.2021 встановлено: "що в порушення рішень сесій Тернопільської обласної ради №1669 від 25.09.2020, №61 від 03.02.2021 КПТМ ТОР "Тернопільтеплрокомуненерго" у розрахунку за надані послуги для лікарні, застосувало тарифи для бюджетних установ, а не тарифи для інших споживачів (розмір яких нижчий від тарифів бюджетних установ), що призвело до завищення вартості наданих комунальних послуг по постачанню теплової енергії за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року та призвело до проведення зайвих виплат на загальну суму 80 227,03 грн ( в т. ч. за жовтень - грудень 2020 року - 37 933, 58 грн та січень - квітень 2021 року - 42 293, 45 грн)".
30.09.2021 позивач звернувся до відповідача з листом за №515, в якому повідомив, що з 01.06.2019 підприємство втратило статус розпорядника бюджетних коштів та отримало статус одержувача бюджетних коштів, який згідно з п. 38 ст. 2 Бюджетного кодексу України не має статусу бюджетної установи. Зауважив, що енергопостачальним підприємством на момент формування рахунків та укладення договорів за жовтень-грудень 2019 року, 2020 рік та січень-квітень 2021 року не враховано наведених обставин та застосовано тариф на теплову енергію для бюджетних установ та організацій. Враховуючи наведені обставини, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 1212 ЦК України, позивач просив здійснити коригування ціни за теплову енергію згідно рішень Тернопільської обласної ради №1192 від 06.11.2018, №1478 від 14.11.2019, №1669 від 25.09.2020 та №61 від 03.02.2021 та відповідних довідок.
У відповідь на вказаний вище лист позивача КПТМ ТОР "Тернопільтеплокомуненерго" повідомило про відсутність підстав для здійснення коригування ціни згідно наданих ним довідок. Зауважило, що оскільки про втрату статусу бюджетної установи з наданням підтверджуючих документів до 30.09.2021 позивач не повідомляв, тому всі нарахування проводились відповідно до встановлених Тернопільською обласною радою тарифів згідно категорії "бюджетні установи". Також відповідач звертав увагу, що в рішеннях, які встановлювали тариф для підприємства, завжди був розподіл по категоріях споживачів, повний текст рішень оприлюднювався у газеті "Сводоба", зокрема, рішення за №61 від 03.02.2021 оприлюдено у обласній газеті "Сводоба" №9(205) від 05.02.2021. Вказував, що при встановленні тарифу у листопаді 2019 року позивач отримав письмове повідомлення за №82/07 від 26.11.2019, у якому було зазначено про застосування до лікарні тарифу для бюджетної установи. Однак жодних заперечень чи зауважень не надав. Окрім того, відповідач зазначив, що реорганізація та зміна назви установи відображено в Додатковій угоді №1 від 31.05.2019 до Договору №13010 від 17.01.2019, а наведені у листі-претензії відомості про втрату статусу розпорядника бюджетних коштів та отримання статусу одержувача бюджетних коштів будуть враховані з початком опалювального сезону відповідно до встановленого Тернопільською обласною радою тарифу на теплову енергію для інших споживачів.
Наведені обставини і слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2019 позивач надіслав на електронну адресу відповідача для погодження та подальшого підписання Додаткову угоду про реорганізацію та установчі документи. Додатками до даного листа вказано: виписка, рішення, документ.
31.05.2019 на підставі рішення Теребовлянської районної ради №767 від 24.05.2019 "Про утворення комунального некомерційного підприємства Теребовлянської районної ради Теребовлянська центральна районна лікарня", у зв'язку із реорганізацією комунальної установи Теребовлянської районної ради "Теребовлянська центральна районна лікарня", між сторонами у справі укладено Додаткову угоду №1 до Договору №13010 від 17.01.2019. Даною угодою сторони замінили учасника - комунальну установу Теребовлянської районної ради "Теребовлянська центральна районна лікарня" на комунальне некомерційне підприємство Теребовлянської районної ради Теребовлянська центральна районна лікарня", яка є правонаступником у повному обсязі всіх прав та обов'язків та, відповідно, внесли зміни до договору у розділ "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".
П. 4 Додаткової угоди №1 від 31.05.2019 сторони погодили, що інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують свої зобов'язання за даним договором.
За умовами п. 4.1 Договору №13010/11/1 від 17.01.2019 сторони погодили, що оплата послуги замовником проводиться за встановленим тарифом з дня введення в дію та у відповідності до умов укладеного договору.
При цьому оплата проводиться замовником після пред'явлення йому відповідачем рахунка на оплату послуги або після підписання сторонами акта передачі теплової енергії.
П. 4.2.3 Договору №13010 від 01.02.2015 сторони передбачили обов'язок Енергопостачальної організації (відповідача у справі) повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.
П. 37 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств, вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях.
Рішенням дванадцятої сесії шостого скликання Тернопільської обласної ради за №1478 від 14.11.2019 встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, що надаються бюджетним установам, іншим споживачам (крім населення) КПТМ ТОР "Тернопільтеплокомуненерго".
Листом за №782/07 від 26.11.2019 КПТМ ТОР "Тернопільтеплокомуненерго" повідомило позивача про зміну тарифу відповідно до Рішення за №1478 від 14.11.2019 та вказало на те, що з 22.11.2019, тобто в період після втрати позивачем статусу бюджетної установи, підприємство буде відпускати теплову енергію по тарифу для бюджетних установ.
Зазначений лист позивачем отримано 02.12.2019, що підтверджується відповідною відміткою на листі за №782/07 від 26.11.2019. Документів, які б свідчили про висловлення останнім заперечень чи зауважень до наведеної у ньому інформації матеріали справи не містять.
З матеріалів справи вбачається, що протягом опалювальних сезонів 2019 р. - 2020 р. та 2020 р.-2021 р. усі нарахування за надані відповідачем послуги теплової енергії для позивача проводились відповідно до встановлених Тернопільською обласною радою тарифів згідно категорії "бюджетні установи". Акти приймання-передачі теплової енергії за період жовтень - грудень 2020 року та січень - квітень 2021 року підписані позивачем без жодних зауважень. Оплату проведено в повному обсязі. Про втрату статусу розпорядника бюджетних коштів позивач повідомив відповідача лише у листі-претензії за №515 від 30.09.2021.
Доказів, які б свідчили про виконання позивачем передбаченого пп. 6.1.3 п. 6.1 Договору за №13010/11/1 від 17.01.2019 обов'язку щодо повідомлення відповідачу обставин, які могли бути підставою для перегляду тарифу, протягом п'яти календарних днів після втрати ним статусу розпорядника бюджетних коштів та, відповідно, відсутності належного реагування відповідача, матеріали справи не містять.
За даних обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача 80 227, 03 грн, як безпідставно набутих.
З огляду на наведене вище, в задоволенні позову суд відмовляє.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.
Керуючись ст. 12-14, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.11.2022
Суддя І.М. Гирила