Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
05.08.2010 р. Справа № 2а-2796/10/1470
м. Миколаїв
16:05
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до відповідача 1Державної податкової адміністрації у Миколаївської області
(вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54036)
до відповідача 2Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Марченко О.О.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати частково протиправним та скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Центральному районні м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013232350 від 05.08.09 стосовно фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 в частині: не ведення обліку товарних запасів у порядку встановленому законодавством на суму 1835 гривень, а також Рішення Державної податкової інспекції у Центральному районні м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013732350 від 14.08.09 стосовно фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 в частині: не ведення обліку товарних запасів у порядку встановленому законодавством на суму 2902,3 гривень
3. В решті позову відмовити.
4. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.
5. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Іменем України
5 серпня 2010 р. справа № 2а -2796/10/1470
м. Миколаїв
16:05
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до відповідача 1Державної податкової адміністрації у Миколаївської області
(вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54036)
до відповідача 2Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Марченко О.О.
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування рішення про застосування штрафних санкцій на суму 5417,3 гривень, які застосовані відповідачем за здійснення розрахункової операції без проведення її через реєстратор розрахункових операцій (далі РРО) або розрахункову книжку (далі РК); здійснення реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку.
Свої позовні вимоги позивач в судовому засіданні обґрунтував наступним:
- перевірки проведення з порушенням вимог ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»оскільки податківцям не надано право проводити контрольні закупки;
- відповідач не мав права на перевірку позивача, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.09 №502 заборонено проводити перевірки та накладати штрафні санкції;
Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував наступним:
- ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується лише позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). А тому на перевірки щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства, щодо патентування підприємницької діяльності, порядку проведення розрахунків за товари (послуги), здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового або безготівкового обігу, реалізації напоїв та тютюнових виробів, вимог з регулювання обігу готівки вона не розповсюджується;
- постанова КМУ від 21.05.09 №502 не стосується прав податкової інспекції на проведення перевірок;
- обов'язок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивача Закон не передбачає.
Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд, дійшов до таких висновків.
Відповідно до Свідоцтва від 04.03.09 позивач є платником єдиного податку (арк.спр.52).
23.07.09 та 04.08.09 працівники податкового органу провели перевірку господарських одиниць -об'єктів виносної торгівлі ОСОБА_1 за адресою м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, зупинка УДМТУ та вул. Архітектора Старова, 4.
Актами №0795/14/00/23/НОМЕР_1 від 27.07.09 та №0843/14/00/23/НОМЕР_1 від 04.08.09 зафіксовано два правопорушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: 1) проведення розрахункової операції без використання РРО та РК гривень; 2) реалізація товару, який не облікований у встановленому порядку на суму 917,50 гривень та 1451,15 гривень, відповідно (арк.спр.12, 14).
Зазначений факт відповідачем кваліфіковано як порушення вимог п. 5, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та як правопорушення, передбачені п.3 ст.17, ст.21 Закону.
Рішенням №0013232350 від 05.08.09 уповноваженою особою відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 2175 гривень (арк.спр.16), а рішенням №0013732350 від 14.08.09 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 3242,30 гривень (арк.спр.17).
Суд не погоджується з аргументами позивача про відсутність підстав для проведення перевірки та її незаконність загалом.
Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»серед повноважень податкової служби окремо розрізняє повноваження щодо перевірок пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (п.1 ст.11) та контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону (п.2 ст.11).
Відповідно до ст.ст.8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»перевірка правильності нарахування і сплати податків і зборів та контроль за порядком проведення готівкових розрахунків також віднесені до різних функцій податкових органів.
Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а тому обмеження, встановлені в цій статті стосуються лише саме цих перевірок.
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Обов'язку податкового органу за 10 днів попереджати суб'єкта підприємницької діяльності про проведення перевірки щодо порядку проведення готівкових розрахунків, обігу готівки, та наявності торгових патентів та ліцензій не передбачено ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ні Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Аргументи позивача про протиправність проведення перевірки та застосування штрафних санкцій, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»також судом не приймаються до уваги, оскільки зазнаний нормативно-правовий акт не відноситься до спірних правовідносин.
Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.
1. Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через реєстратори розрахункових операцій або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до акту перевірки від 23.07.09 податківцями зафіксовано факт продажу продавцем товару (пиво у пляшках) на суму 5,50 гривень без проведення розрахункової операції через РРО чи РК (арк.спр.13).
Відповідно до акту перевірки від 04.08.09 податківцями зафіксовано факт продажу продавцем товару (пиво у пляшках) на суму 10 гривень без проведення розрахункової операції через РРО чи РК (арк.спр.15).
Позивач цей факт в судовому засіданні не заперечував та його повністю підтвердив, зазначивши що реєстратор розрахункових операцій та розрахункова книжка на місці торгівлі у нього взагалі відсутні.
Штрафні санкції податковим органом обраховані правильно.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволені позову в цій частині.
2. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98 №727/98 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену системи оподаткування, обліку та звітності, зобов'язанні вести лише Книгу обліку доходів та витрат.
Форма Книги та порядок її ведення передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 №1299.
Відповідно до цього нормативно-правового акту, облік доходів та витрат у Книзі ведеться лише у гривнях і не вимагається яких-небудь первинних чи підтверджуючих документів.
Обов'язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в «Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10», який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97 №17-0117/10-8886.
Але враховуючи статус цього документу, його не можливо вважати нормативно-правовим актом, та він може носити лише рекомендаційний характер.
Дія Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано фізичну особу-підприємця платника єдиного податку обліковувати накладні та інші первинні документи.
Саме у відсутності обов'язку вести платником єдиного податку облік і звітність у повному обсязі і полягає спрощена система оподаткування.
Проаналізувавши нормативно-правові акти, викладені вище, суд дійшов висновку, що вимоги п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не стосуються фізичних осіб-підприємців, які сплачують єдиний податок, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку обсягів реалізованих товарів.
До речі, зазначеної позиції дотримувалася і ДПА України в своїх роз'ясненнях №6990/7/23-3117 від 14.05.99, №3187/7/23-3117 від 21.02.2002, №10974/7/23-2117 від 14.07.03.
Навіть зміна позиції ДПА в 2009 році щодо обліку товару юридичними особами жодним чином не змінила її позиції щодо фізичних осіб - підприємців.
За таких обставин, санкції, передбачені ст.21 цього Закону, не можуть бути застосовані до позивача, а рішення відповідача скасуванню в цій частині.
Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати: сплату судового збору -3,4 гривень покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати частково протиправним та скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Центральному районні м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013232350 від 05.08.09 стосовно фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 в частині: не ведення обліку товарних запасів у порядку встановленому законодавством на суму 1835 гривень, а також Рішення Державної податкової інспекції у Центральному районні м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013732350 від 14.08.09 стосовно фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 в частині: не ведення обліку товарних запасів у порядку встановленому законодавством на суму 2902,3 гривень
3. В решті позову відмовити.
4. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.
5. Роз'яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 10.08.10
Суддя В.В. Біоносенко