вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 918/60/22(918/599/22)
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД"
про визнання недійсним попереднього договору
в межах справи 918/60/22
за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс"
про банкрутство
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
В судове засідання представники сторін не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" про визнання недійсним попереднього договору від 01.10.2020 купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс", що укладений між ТОВ "Вест Активс" та ТОВ "Сан і Сан Маріуполь ЛТД".
При цьому, суд враховує, що в провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 918/60/22 (суддя Горплюк А.М.) за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" про банкрутство.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.08.2022 справу № 918/60/22(918/599/22) передано на розгляд судді Горплюку А.М. на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №918/60/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс".
Ухвалою суду від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 13.09.2022.
13.09.2022 через систему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" подано відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням представника.
Ухвалою суду від 13.09.2022 розгляд справи по суті відкладено 04.10.2022.
Ухвалою суду від 04.10.2022 розгляд справи по суті відкладено на 27.10.2022.
04.10.2022 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 04.10.2022 розгляд справи по суті відкладено на 27.10.2022.
Ухвалою суду від 27.10.2022 в задоволенні клопотання ТОВ "Вест Активс" про витребування вих. 16/08 від 16.08.2022 відмовлено, розгляд справи по суті відкладено на 15.11.2022. Крім того, вказаною ухвалою вирішено провести судове засідання, призначене на 15.11.2022 о 14:00 год., в режимі відеоконференції з використанням всіма представниками сторін власних технічних засобів.
В судове засідання 15.11.2022 учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 15.11.2022 обов'язковою не визнавалася.
Відтак, враховуючи неявку представника позивача в судові засідання, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника позивача.
Також, суд враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не забезпечив явку уповноваженого представника.
Крім того, суд бере до уваги, що відповідач у встановлений строк скористався свої правом, передбаченим ст. 165 ГПК України, та подав відзив та заперечення на відповідь на відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
За приписами ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 15.11.2022 не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Положення пункту 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та ст. 7 КУзПБ застосовуються незалежно від суб'єктного складу сторін лише у тому випадку, коли майнові вимоги пред'являються саме до особи (боржника), яка перебуває в процедурі банкрутства.
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що після порушення провадження у справі та отримання заяви кредитора ТОВ "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" Товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" стало відомо, що 01 жовтня 2022 року між ТОВ "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" (покупець) та ТОВ "Вест Активс" (продавець) було укладено попередній договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс".
Позивач зазначає, що для укладення попереднього договору купівлі - продажу у статутному капіталі повинні були передувати ряд заяв та рішень учасників (засновників) ТОВ "Вест Активс", а саме: волевиявлення учасника (учасників) про відчуження частки в статутному капіталі товариства, яке повинно бути затверджено відповідним рішенням (протоколом) Загальних зборів учасників товариства; окреме рішення про відчуження частки в статутному капіталі товариства на користь безпосередньо ТОВ "Вест Активс"; формування резервного капіталу у розмірі ціни придбання викупленої частки.
Проте, як вказує позивач, учасниками (засновниками) ТОВ "Вест Активс" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не тільки не було вчинено жодної із вказаних дій, але вони взагалі не були обізнані про укладення подібного Договору та не мали намірів щодо відчуження своїх часток, у зв'язки з чим позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання недійсним Попереднього договору.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач подав відзив, в якому зазначає, що 28.09.2020 відбулись збори учасників ТОВ "Вест Активс", на яких було погоджено укладення та підписання з ТОВ "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" Попереднього договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі.
Відповідач зазначає, що є помилковим твердження позивача щодо нібито відсутності волевиявлення учасників ТОВ "Вест Активс" на відчуження частки в статутному капіталі товариства, а також щодо нереальності умов попереднього договору.
Крім того, відповідач акцентує увагу суду на те, що жодних заперечень щодо факту отримання коштів позивачем, факту існування заборгованості та розміру отриманих коштів немає. Більше того до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство позивач не висував будь - яких претензій відповідачу щодо умов чи дійсності оскаржуваного договору.
Відтак, відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи доводи позивача та заперечення відповідача, предметом доказування в даній справі є встановлення дійсності укладення оспорюваного правочину.
При прийнятті рішення суд враховує наступне.
01 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" (покупець) підписано Попередній договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (надалі - Попередній договір, а.с. 48 - 49).
Згідно п. 1.1. Попереднього договору продавець зобов'язується придбати та в подальшому в строки та на умовах, що передбачені цим договором відчужити (продати) покупцю шляхом укладення основного договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (надалі по тексту - Товариство), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити частку в статутному капіталі Товариства в повному обсязі.
За приписами п. 1.3.1. Попереднього договору розмір частки, яку має набути продавець становить 10 200 000,00 грн, що становить 60% статутного капіталу товариства.
За даним Попереднім договором продавець зобов'язується до 01 лютого 2021 року виконати умови передбачені п. 1.5. цього договору та укласти з покупцем остаточний договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі товариства (надалі - Основний договір, п. 1.4. Попереднього договору).
Умови, які повинні бути виконані продавцем до підписання сторонами основного договору встановлені п. 1.5. Попереднього договору.
Відповідно до п. 1.7. Попереднього договору сторони погодили, що при підписанні цього договору продавець гарантує покупцю наявність одностайного рішення Загальних зборів учасників Товариства на укладення та підписання Товариством зазначеного договору, що стверджується протоколом учасників ТОВ "Вест Активс" від 28.09.2020.
Пунктом 5.1. Попереднього договору встановлені гарантії продавця, яким, зокрема, продавець гарантує, що на момент укладення основного договору продавець отримає всі необхідні дозволи від осіб, які мають на це право, на відчуження частки по договору, а також гарантує, що його правосуб'єктність жодним чином не обмежена і продавець має повне і нічим не обмежене право укладати і виконувати основний договір та відповідати за своїми зобов'язаннями.
Сторони підтверджують, що укладення даного Попереднього договору відповідає їх інтересам, умови Попереднього договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, Договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені в ньому (п. 6.4. Попереднього договору).
Даний Попередній договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 01.02.2021, а в частині виконання зобов'язань за цим договором - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 6.6. Попереднього договору).
Укладений між сторонами Попередній договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.
Факт належної оплати за Попереднім договором підтверджується платіжним дорученням № 8899 від 16.11.2020 на суму 8 434 740,00 грн та № 8687 від 12.10.2020 на суму 6 770 352,00 грн, а всього в розмірі 15 205 092,00 грн, з призначенням платежу - "за частку у статутному капіталі згідно попереднього договору від 01.10.2020" (а.с. 50).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
За змістом ч.ч. 1 - 5 ст. 182 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (за приписами ст. 16 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
В той же час, згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, відповідно обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Підставою для визнання недійсним Попереднього договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" від 01.10.2020 позивачем визначено відсутність волевиявлення учасників (засновників) на відчуження частки, відсутність усіх істотних умов договору та укладення спірного правочину представником ТОВ "Вест Активс" з перевищенням повноважень.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Суд враховує, що 28 вересня 2020 року відбулась загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс", на яких присутні наступні учасники: ОСОБА_2 (учасник 1) та ОСОБА_1 (учасник 2), які володіють по 50% статутного капіталу товариства (а.с. 47).
На вказаних загальних зборах вирішувалось питання про надання директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" ОСОБА_3 повноважень на підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" Попереднього договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" від 01 жовтня 2020 року.
Так, одноголосним рішенням було надано згоду та уповноважено директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" ОСОБА_3 на підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" Попереднього договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" від 01 жовтня 2020 року.
Вказаний Протокол загальних зборів підписаний учасниками товариства (голова зборів - ОСОБА_2 , секретар зборів - ОСОБА_1 ).
Відтак, не заслуговують уваги твердження позивача у позовній заяві, що учасники (засновники) ТОВ "Вест Активс" не вчиняли дій на надання повноважень на підписання спірного договору.
Також, при прийнятті рішення суд враховує, що приписами статті 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Законодавчі акти, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, передбачають можливість переходу права на частку у статутному капіталі товариства, яка належить його учаснику, до інших осіб.
Такий перехід може відбутись як за волевиявленням учасника (продаж, дарування, міна частки тощо), так і з інших, незалежних від волевиявлення учасника підстав (звернення стягнення на частку, перехід права на частку до спадкоємців тощо).
Частиною першою статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.
Суд враховує, що у поданій позовній заяві директор ТОВ "Вест Активс" зазначав, що ні ОСОБА_2 (учасник 1) ні ОСОБА_1 (учасник 2) наміру на продаж свої часток не мали та взагалі їм не було відомо про укладення спірного договору.
Проте, в подальшому, у відповіді на відзив директором ТОВ "Вест Активс" вказано, що при прийнятті відповідного рішення, що оформлене протоколом зборів від 28.09.2020, учасниками зазначеного товариства розглядалось лише питання щодо надання повноважень директору на укладання попереднього договору з відповідачем, однак не було досягнуто згоди щодо істотних умов які повинні міститись у вказаному попередньому договорі та відповідно не було надано повноважень директору підписувати попередній договір саме у редакції Сторін від 01.10.2020, що, на його думку, може свідчити про те, що підписуючи зазначений договір директор ТОВ "Вест Активс" перевищив свої повноваження.
Тобто, при подачі відповіді на відзив представником позивача вже не заперечувався факт обізнаності учасників (засновників) товариства про проведені збори учасників та рішення, що було прийняте на них.
Суд враховує, статтею 92 ЦК України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що позивач у справі ТОВ "Вест Актив" не прийняли грошові кошти, що були перераховані на виконання спірного правочину чи вчинили будь - які дії на повернення вказаних коштів.
Крім того, суд враховує, що під час розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами не спростовано факту отримання грошових коштів та існування заборгованості за Договором.
Наведені позивачем обставини передусім є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу будь-яких обставин.
Самі по собі суперечливі пояснення позивача ставлять під сумнів достовірність та вірогідність поданих доказів, а відтак вони не є достатнім доказом наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним за ст. 203, 215 ЦК України.
Також суд враховує, що відповідно до ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Усі інші доводи, міркування та докази позивача взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відтак, суду не надано жодного належного та допустимого доказу того, що договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Вест Активс" був вчинений без відома учасників (засновників) та з перевищенням повноважень директором, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.
Судові витрати, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан і Сан Маріуполь ЛТД" про визнання недійсним попереднього договору - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.11.2022.
Суддя А.М. Горплюк