Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
03.08.2010 р. (11:50) Справа № 2а-284/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю.К. розглянувши адміністративну справу
за участю представників: від позивача - Бєліка С.В.,
за позовомВиробничо-комерційної фірми "Азалія", пр-т. Леніна, 1/244, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002
доМиколаївського обласного відділу з питань банкрутства, вул. Адміральська, 22, а/с 156, м. Миколаїв, 54009
провизнання неправомірною бездіяльності Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства щодо ухилення від розгляду заяв позивача щодо порушення арбітражним керуючим ліцензійних умов провадження господарської діяльності та зобов'язання відповідача до вжиття заходів щодо розгляду вказаних заяв,
Позивач, відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства щодо нерозгляду заяв позивача про порушення арбітражним керуючим АТВТ «Южноукраїнський ДБК»Ратинською С.В. ліцензійних умов провадження господарської діяльності та зобов'язання відповідача розглянути заяви №29/2 від 29.09.09 та №20/10-1 від 20.10.09 про порушення арбітражним керуючим АТВТ «Южноукраїнський ДБК»Ратинською С.В. ліцензійних умов провадження господарської діяльності. Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача вжити заходів щодо розгляду по суті вищевказаних заяв ПП ВКФ «Азалія».
В обгрунтування вимог позивач вказав, що 24.01.2003 господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі про банкрутство АТВТ «Южноукраїнський ДБК», одним з кредиторів якого визнано позивача. 24.05.2005 ухвалою господарського суду Миколаївської області (справа №5-19) затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого були включені вимоги ПП ВКФ «Азалія». 01.07.2008 розпорядником майна АТВТ «Южноукраїнський ДБК»призначено Ратинську С.В..
Вважаючи дії арбітражної керуючої Ратинської С.В. протиправними та такими, що вчиненні з порушенням ліцензійних умов провадження господарської діяльності, позивач тричі звертався до відповідача з заявами (повідомленнями) про порушення арбітражним керуючим Ратинською С.В. ліцензійних умов провадження господарської діяльності, ЗУ «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом»та інших нормативних актів та проведення відповідачем перевірки діяльності арбітражного керуючого. Проте в порушення приписів ЗУ «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом»відповідачем не проводились перевірки діяльності арбітражного керуючого Ратинської С.В..
Відповідач позов не визнав, зазначивши про відсутність порушень з боку Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства щодо порядку реагування на заяви позивача.
Дослідивши матеріали справи (Положення про Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства, Наказ Держкомітету з питань регуляторної політики №22/35 від 13.02.02р., ухвала від 24.05.05р. справа №5/19 про затвердження реєстру кредиторів, заяву ВКФ «Азалія»від 05.01.10р. з доказами відправлення та вручення, заяву №14/10-1 від 14.10.09р. до прокуратури м. Южноукраїнська, лист прокурора м. Южноукраїнська від 15.10.09р., лист державного департаменту з питань банкрутства від 10.12.09р., лист державного департаменту з питань банкрутства від 21.01.10р., лист від 30.10.09р. №216-50-15/4032, заяву від 14.12.09р., заяву від20.10.09р. №20/10-1, заяву від 29.09.09р. №29/2 та ін.) та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 24.01.2003 господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі про банкрутство АТВТ «Южноукраїнський ДБК», одним з кредитором якого визнано позивача. 24.05.2005 ухвалою господарського суду Миколаївської області (справа №5-19) затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого були включені вимоги ПП ВКФ «Азалія».
01.07.2008 розпорядником майна АТВТ «Южноукраїнський ДБК»призначено Ратинську С.В..
Оскільки позивач є учасником (кредитором) провадження у справі про банкрутство АТВТ «Южноукраїнський ДБК», він має повноваження на звернення до державного органу з питань банкрутства в Миколаївській області (Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства) з заявами про проведення перевірок додержання арбітражним керуючим Ратинською С.В. ліцензійних умов.
Реалізуючи право учасника провадження у справі про банкрутство, позивач неодноразово, в тому числі 29.09.2009 та 20.10.2009, звертався до Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства з заявами про проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого Ратинської С.В., зазначаючи про порушення останньою ліцензійних умов провадження господарської діяльності. Проте, в порушення приписів ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражним керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженому наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 13.02.2002 №22-35, відповідачем не виконано необхідних дій по підготовці проведення перевірки та перевірки арбітражного керуючого.
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.
Державний орган з питань банкрутства: сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; пропонує господарському суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом; організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори); забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника; здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення; готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків; готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства; здійснює інші передбачені законодавством повноваження.
Відповідно до Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13.02.2002р. N 22/35 (далі у тексті -Порядок), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2002р. за №191-6479, контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражними керуючими здійснюють Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) як орган ліцензування та Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважень орган з питань ліцензування (орган контролю) у межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок (п.1.1.). Позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражними керуючими ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов (п.1.3).
Згідно п.1.3 Порядку позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражними керуючими ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.
Приписами п.1.7. Порядку встановлено, що про проведення перевірки орган контролю повідомляє арбітражного керуючого не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку проведення перевірки. Позапланова перевірка проводиться без попередження. Термін проведення перевірки становить не більше п'яти робочих днів, у разі необхідності термін перевірки може бути продовжено до 10 робочих днів.
Згідно п.5.3. Порядку за результатами перевірки комісія складає акт перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов у двох примірниках (додаток 3). Один примірник акта видається арбітражному керуючому, який перевірявся, другий - зберігається органом контролю, який здійснив перевірку.
Відповідно до Положення про Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 05.11.2004р. №400 (в редакції наказу Міністерства економіки України від 09.12.2005р. №493) Миколаївський відділ є юридичною особою, має самостійний баланс та реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Приписами п.п. 5, 6 Положення про Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 05.11.2004р. №400 (в редакції наказу Міністерства економіки України від 09.12.2005р. №493) визначено, що Миколаївський відділ відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами). Миколаївський відділ має право здійснювати перевірки дотримання арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами), під час перевірки та у разі надходження заяв і скарг вимагати пояснення в арбітражного керуючого стосовно виконання ним повноважень як розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора, за результатами перевірки, за наявності законодавчо визначених підстав для анулювання ліцензії, в установленому порядку вносити пропозиції Мінекономіки щодо розгляду питання про анулювання ліцензії.
Таким чином, відповідач відповідно до покладених на нього чинним законодавством повноважень і обов'язків повинен був виконати дії по призначенню та проведенню перевірок за заявами заінтересованої особи (позивача), а отже оспорювана бездіяльність Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства суперечить вимогам чинного законодавства, тобто є протиправною.
Відповідно до ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що за заявами позивача від 29.09.09 та від 20.10.09 про проведення перевірки діяльності арбітражного керуючого Ратинської С.В. Миколаївським обласним відділом з питань банкрутства перевірки не проводились.
Оскільки відповідачем не надано до суду фактичних даних на підтвердження поважності не вчинення Миколаївським обласним відділом з питань банкрутства, передбачених чинним законодавством і затребуваних позивачем обов'язкових (в даному конкретному випадку) до виконання дій, а бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяв позивача про протиправність дій арбітражного керуючого АТВТ «Южноукраїнський ДБК»Ратинської С.В. є протиправною, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Факт анулювання ліцензії арбітражного керуючого Ратинської С.В. за результатом розгляду іншої заяви не є підставою для ухилення відповідача від проведення позапланової перевірки дотримання ліцензійних умов арбітражного керуючого за період дії ліцензії за заявами позивача від 29.09.09 та від 20.10.09.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені та передбачені чинним законодавством витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Миколаївського обласного відділу з питань банкрутства щодо ухилення від розгляду заяв ПП ВКФ «Азалія» №29/2 від 29.09.09, №20/10-1 від 20.10.09 щодо порушення арбітражним керуючим АТВТ «Южноукраїнський ДБК» Ратинської С.В. ліцензійних умов провадження господарської діяльності.
Зобов'язати Миколаївський обласний відділ з питань банкрутства вжити заходів щодо усунення порушення шляхом розгляду заяв ПП ВКФ «Азалія» №29/2 від 29.09.09 та №20/10-1 від 20.10.09 про порушення арбітражним керуючим АТВТ «Южноукраїнський ДБК» Ратинською С.В. ліцензійних умов провадження господарської діяльності.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП ВКФ «Азалія» (55000 Миколаївська область м. Южноукраїнськ вул. Леніна,1 к.244 код. ЄДРПОУ 19290822) 3 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 05 серпня 2010 року