ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.11.2022Справа № 910/8881/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фабрікс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 158 401, 42 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фабрікс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 158 401, 42 грн., з яких: 137 841, 35 грн. - основного боргу, 53, 25 грн. - 0,1 % річних та 20 506, 82 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ЦЗВ-02-01421-01 від 28.07.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
06.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про складне фінансове становище спричинене військовою агресією рф проти України та вказує, що строк прострочення оплати за поставлений товар незначний.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
28.07.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фабрікс" (далі - постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-02-01421-01, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Найменування продукції: Спеціальний робочий одяг (Костюм робочий літній «Залізничник 2-л» з логотипом та світловідбиваючими смугами) - п. 1.2. договору.
Виробник продукції: ТОВ «Спец-Контакт» м. Слов'янськ, Донецька обл., Україна (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору, сума договору на момент його підписання складає - 4 133 346, 85 грн., крім того ПДВ 20% - 826 669, 37 грн., всього - 4 960 016, 22 грн.
Згідно п. 4.4. договору, зміна ціни продукції здійснюється за взаємною згодою сторін в порядку, що узгоджується сторонами. Ціна на продукцію може бути змінена у зв'язку з внесенням змін до законодавства України в частині податків і зборів. Зміна ціни в зв'язку зі зміною законодавства України обов'язково оформлюється шляхом підписання додаткової угоди.
Пунктом 5.3. договору, датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.
За умовами п. 6.1. договору, оплата за кожну партію поставленої продукції за цим договором проводиться замовником протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 при наявності документів зазначених в п. 7.1 цього договору.
Відповідно до п. 10.6. договору, сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором. При розрахунку процентів річних, що є відповідальністю замовника за прострочення виконання грошового зобов'язання, постачальник враховує умови п.6.6. цього договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.
Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2021. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати продукції в межах термінів, визначених умовами цього договору (п. 13.7. договору).
Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № ЦЗВ-02-01421-01 від 28.07.2021, здійснюється поставка наступної продукції: Костюм робочий літній «Залізничник 2-л» з логотипом та світловідбиваючими смугами, у кількості 7 379 шт. Вартість продукції складає: 4 133 346, 85 грн, крім того ПДВ 20% - 826 669, 37 грн., всього - 4 960 016, 22 грн.
29.09.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фабрікс" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № ЦЗВ-02-01421-01 від 28.07.2021, відповідно до якої сторони вирішили:
1. Специфікацію № 1 цього договору прийняти в другій редакції на суму - 1 243 533, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 248 706, 60 грн., всього - 1 492 239, 60 грн.
2. Включити до цього договору специфікацію № 2 на суму - 2 832 033,05 грн., крім того ПДВ 20% - 566 406, 61 грн., всього - 3 398 439, 66 грн.
3. Прийняти пункт 4.3 цього договору в наступній редакції: «Сума договору складає: - 4 075 566, 05 грн., крім того ПДВ 20% - 815 113, 21 грн., всього - 4890 679, 26 грн.
Також, сторонами складено та підписано Специфікацію № 1 (друга редакція) до договору на суму 1 243 533, 00 грн та Специфікацію № 2 до договору на суму 2 832 033, 05 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем за період з 01.09.2021 по 28.12.2021 було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними № 613 від 28.09.2021 на суму 1 492 239, 60 грн, № 633 від 19.10.2021 на суму 588 913, 56 грн, № 671 від 21.10.2021 на суму 263 496, 00 грн, № 672 від 21.10.2021 на суму 355 719, 60 грн, № 732 від 08.11.2021 на суму 135 700, 44 грн, № 784 від 13.12.2021 на суму 546 754, 20 грн, № 826 від 15.12.2021 на суму 388 656, 60 грн, № 859 від 23.12.2021 на суму 579 691, 20 грн та № 860 від 28.12.2021 на суму 183 788, 46 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме за поставлений товар у грудні за видатковою накладною № 860 від 28.12.2021 відповідачем сплачено лише 45 947, 11 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 31369 від 29.07.2022, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" утворилась заборгованість у розмірі 137 841, 35 грн за видатковою накладною № 860 від 28.12.2021.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого у грудні товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 137 841, 35 грн за видатковою накладною № 860 від 28.12.2021.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 53, 25 грн. - 0,1 % річних за період з 10.03.2022 по 28.07.2022 та 20 506, 82 грн. - інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 28.07.2022.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору позивачем за період з 01.09.2021 по 28.12.2021 було поставлено відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними № 613 від 28.09.2021 на суму 1 492 239, 60 грн, № 633 від 19.10.2021 на суму 588 913, 56 грн, № 671 від 21.10.2021 на суму 263 496, 00 грн, № 672 від 21.10.2021 на суму 355 719, 60 грн, № 732 від 08.11.2021 на суму 135 700, 44 грн, № 784 від 13.12.2021 на суму 546 754, 20 грн, № 826 від 15.12.2021 на суму 388 656, 60 грн, № 859 від 23.12.2021 на суму 579 691, 20 грн та № 860 від 28.12.2021 на суму 183 788, 46 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме за поставлений товар у грудні за видатковою накладною № 860 від 28.12.2021 відповідачем сплачено лише 45 947, 11 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 31369 від 29.07.2022, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" утворилась заборгованість у розмірі 137 841, 35 грн за видатковою накладною № 860 від 28.12.2021.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За умовами п. 6.1. договору, оплата за кожну партію поставленої продукції за цим договором проводиться замовником протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 при наявності документів зазначених в п. 7.1 цього договору.
На підтвердження факту реєстрації податкової накладної № 88 від 28.12.2021 позивачем до матеріалів справи надано квитанцію реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, з якої вбачається, що податкова накладна № 88 від 28.12.2021, яка відповідає видатковій накладній № 860 від 28.12.2021, була зареєстрована позивачем 30.12.2021.
Таким чином, враховуючи умови п. 6.1. договору та приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що за видатковою накладною № 860 від 28.12.2021 на суму 183 788, 46 грн строк оплати настав 07.03.2022 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України) та, починаючи з 08.03.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що обставини на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов'язань та не спростовують наявність у відповідача обов'язку зі сплати основного боргу за договором поставки № ЦЗВ-02-01421-01 від 28.07.2021 в межах обґрунтованих позовних вимог.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № ЦЗВ-02-01421-01 від 28.07.2021 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 137 841, 35 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 53, 25 грн. - 0,1 % річних за період з 10.03.2022 по 28.07.2022 та 20 506, 82 грн. - інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 28.07.2022.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № ЦЗВ-02-01421-01 від 28.07.2021, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 53, 25 грн. - 0,1 % річних за період з 10.03.2022 по 28.07.2022 та 20 506, 82 грн. - інфляційних втрат за період з 10.03.2022 по 28.07.2022.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що відсотки річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому не можуть бути зменшені в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фабрікс" підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фабрікс" - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" акціонерного товариства "Українська залізниця" (проспект Повітрофлотський, буд. 11/15, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код - 40081347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Фабрікс" (вул. Олени Степанівни, 45 А, м. Львів, 79018, ідентифікаційний код - 39234237) 137 841 (сто тридцять сім тисяч вісімсот сорок одну) грн 35 коп. - заборгованості, 53 (п'ятдесят три) грн 25 коп. - 0,1 % річних, 20 506 (двадцять тисяч п'ятсот шість) грн 82 коп. - інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С.О. Щербаков