ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.11.2022Справа № 910/6296/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еласт Атом"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 1 790 403, 00 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еласт Атом" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 790 403, 00 грн, з яких: 1 553 664, 00 грн - основний борг, 18 005, 48 грн - 3 % річних та 218 733, 66 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-11032 від 30.12.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еласт Атом" - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Еласт Атом" строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еласт Атом" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 28.07.2022).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.09.2022.
22.08.2022 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач підтверджує факт поставки позивачем товару на суму 1 553 664, 00 грн та вказує, що останній 60-й день виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати частини вартості товару у розмірі суми без ПДВ (1 294 720, 00 грн) настав 28.02.2022, в той же час позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату частини вартості товару у розмірі суми ПДВ (258 944, 00 грн), тож на думку відповідача строк сплати коштів у розмірі суми ПДВ - 258 944, 00 грн не настав. Крім того, відповідач просив суд, зокрема продовжити 60-денний строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та продовжити процесуальний строк розгляду справи по суті до остаточного закінчення або скасування воєнного стану в Україні.
23.08.2022 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що податкова накладна на поставлений товар № 30 від 30.12.2021 була складена, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та направлена на адресу відповідача в установленому порядку, на належну адресу для направлення електронної кореспонденції, в межах строку оплати за поставлений товар. Також, позивач заперечив проти продовження процесуального строку розгляду справи по суті до остаточного закінчення або скасування воєнного стану в Україні.
У судовому засіданні 08.09.2022 розглянувши заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача в частині продовження процесуального строку розгляду справи по суті до остаточного закінчення або скасування воєнного стану в Україні, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 06.10.2022).
У судовому засіданні 08.09.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 06.10.2022.
26.09.2022 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому відповідач просить суд провести підготовче засідання призначене на 06.10.2022 за відсутності представника відповідача та продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
У судовому засіданні 06.10.2022, розглянувши клопотання відповідача в частині продовження строку проведення підготовчого провадження, суд відмовив у його задоволенні оскільки у судовому засіданні 08.09.2022 відповідний строк проведення підготовчого провадження було продовжено судом на 30 днів згідно приписів ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/6296/22 призначено на 03.11.2022.
У це судове засідання представник позивача не з'явився, 27.10.2022 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі, в якій ТОВ "Еласт Атом" просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, 26.10.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про проведення судового засідання за відстуності учасника справи, в якому відповідач просить суд судове засідання призначене на 03.11.2022 провести за відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд зазначає, що явка сторін у даній справі не визнавалася обов'язковою.
Тож, приймаючи до уваги, що представники сторін обізнані про дату та час даного судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у дане судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 03.11.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еласт Атом" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець) укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-11032, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар згідно з специфкацією (додаток № 1 до договору).
Строк поставки товару: грудень 2021 (п. 1.2. договору).
Виробник товару - ТОВ «НВФ «Грейс-Інжинірінг», Україна (п. 1.3. договору).
Покупець має право зменшити обсяг закупівлі в залежності від фактичного обсягу видатків покупця (п. 1.4. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2021), ціна товару, що поставляється за даним договором 1 294 720, 00 грн, крім того ПДВ 20 % 258 944, 00 грн. Загальна сума договору складає 1 553 664, 00 грн.
Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладення (п. 11.1. договору).
Додатком № 1 до договору поставки товару № 53-121-01-21-1103 від 30.12.2021 сторони погодили Специфікацію.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1 553 664, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 30 від 30.12.2021, яка підписана представниками сторін, зокрема з боку відповідача товар отримано інженером УВТК ВП ЗАЕС - Малаховою Н.О. на підставі довіреності № 3/308 від 30.12.2021 на отримання цінностей.
Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворилась заборгованість у розмірі 1 553 664, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 1 553 664, 00 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 005, 48 грн - 3 % річних за період з 01.03.2022 по 19.07.2022 та 218 733, 66 грн - інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 30.06.2022.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 53-121-01-21-1103 від 30.12.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1 553 664, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 30 від 30.12.2021, яка підписана представниками сторін, зокрема з боку відповідача товар отримано інженером УВТК ВП ЗАЕС - Малаховою Н.О. на підставі довіреності № 3/308 від 30.12.2021 на отримання цінностей.
Однак, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворилась заборгованість у розмірі 1 553 664, 00 грн.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що строк оплати вартості товару визначений п. 3.2. договору, а строк оплати суми ПДВ встановлений у п. 3.3. договору, проте позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату суми ПДВ (258 944, 00 грн), отже строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ (258 944, 00 грн) не настав, відповідно це грошове зобов'язання не є простроченим.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 3.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
За умовами п. 4.5. договору, постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ:@mgw.npp.zp.ua. «В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661, назва отримувача - «Державне підприємство «Національна атомна енергогене-руюча компанія «Енергоатом», ВП ЗАЕС». Постачальник зобов'язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що поставляється за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держ-стандарту України від 09.01.1997 № 8.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Умовами абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
На підтвердження факту реєстрації податкової накладної № 39 від 30.12.2021 позивачем до матеріалів справи надано квитанцію реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, з якої вбачається, що податкова накладна № 39 від 30.12.2021, яка відповідає видатковій накладній № 30 від 30.12.2021, була зареєстрована позивачем 14.01.2022.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2022 позивачем відповідно до п. 4.5. договору було надіслано на електронну адресу замовника (відповідача) для листування в рамках адміністрування ПДВ:@mgw.npp.zp.ua податкову накладну № 39 від 30.12.2021 та квитанцію про реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, суд зазначає, що саме п. 3.2. договору визначений строк оплати повного обсягу поставленого товару - протягом 60 календарних днів з дати поставки товару, в свою чергу п. 3.3 договору не містить строку сплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, а лише вказує на подію - реєстрація постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та надсилання її покупцю.
Проте, як зазначено судом вище, позивачем у визначений п. 4.5. договору спосіб було надіслано відповідачу податкову накладну, разом з доказами її реєстрації ЄРПН.
Таким чином, враховуючи п 3.2. договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що за видатковою накладною № 30 від 30.12.2021 строк оплати поставленого товару настав 28.02.2022, тож починаючи з 01.03.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору товару № 53-121-01-21-11032 від 30.12.2021 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 553 664, 00 грн.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 005, 48 грн - 3 % річних за період з 01.03.2022 по 19.07.2022 та 218 733, 66 грн - інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 30.06.2022.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за поставлений товар та інфляційних втрат, встановив, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 005, 48 грн - 3 % річних за період з 01.03.2022 по 19.07.2022 та 218 733, 66 грн - інфляційні втрати за період з 01.03.2022 по 30.06.2022.
Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еласт Атом" підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еласт Атом" - задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, 133, Енергодар, Запорізька область, 71504, ідентифікаційний код - 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еласт Атом" (вул. Нивська, буд. 4-Г, приміщення 168, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код - 42552474) 1 553 664 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят три тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп. - заборгованості, 18 005 (вісімнадцять тисяч п'ять) грн 48 коп. - 3 % річних, 218 733 (двісті вісімнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн 66 коп. - інфляційних втрат та 26 856 (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн 05 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 14.11.2022
Суддя Щербаков С.О.