Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
09.08.2010 р. (13:45) Справа № 2а-2176/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Янєві Ю,К. розглянувши адміністративну справу
від позивача -Філєвського Р.М.,
від відповідача -Віляйкіної А.В.,
за позовомТОВ "Південнобузький паливний термінал", (вул. Новозаводська, 17/1, м. Миколаїв, 54042)
доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)
проскасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000892301/0 від 05.08.09., за яким податковий орган, посилаючись на п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4, п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також на порушення ТОВ «Південнобузький паливний термінал» п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8, п.п. 11.2.1., п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за результатами перевірки визначав суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 111571,00 грн. та застосував штрафну санкцію в розмірі 48521,00 грн..
На обгрунтування позивач вказав, що підставою для постановлення спірного повідомлення-рішення слугував невмотивований висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки.
Посилаючись на викладені обставини, представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на законність проведеної перевірки позивача та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог. Доводи позивача про неправомірність дій відповідача щодо визначення зобов'язання з податку на прибуток були предметом судового дослідження та визнанні судом невмотивованими, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в період з 26.06.09 по 17.07.09 ДПІ у Ленінському районі була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Південнобузький паливний термінал»за період з 11.07.06 по 31.03.09.
22.07.09 за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт за №3957/23-300/34510560 (надалі по тексту -акт перевірки).
Відповідно до акта перевірки позивачеві інкримінується порушення п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8, п.п. 11.2.1., п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 111571 грн., у тому числі: за 2007 рік в сумі 14600 грн., у тому числі за IV квартал 2007 року в сумі 14600 грн.; за І квартал 2008 року в сумі 20890 грн.; за півріччя 2008 року в сумі 37780 грн., у тому числі за II квартал 2008 року в сумі 16890 грн.; за 3 квартали 2008 року в сумі 61450 грн., у тому числі за III квартал 2008 року в сумі 23670 грн.; за 2008 рік в сумі 68950 грн., у тому числі за IV квартал 2008 року в сумі 7500 грн.; за І квартал 2009 року в сумі 28021 грн..
05.08.09. контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000892301/0, за яким податковий орган, посилаючись на п.п. «б»п.п. 4.2.2. ст. 4, п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також на порушення ТОВ «Південнобузький паливний термінал» п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8, п.п. 11.2.1., п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за результатами перевірки визначав позивачеві суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 111571,00 грн. та застосовував штрафну санкцію в розмірі 48521,00 грн..
Дослідивши інкриміновані позивачеві порушення податкового законодавства, суд приходить до таких висновків.
Щодо порушення позивачем пп.8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
На порушення п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Південнобузький паливний термінал»у перевіряємому періоді завищено суму валових витрат за 2007 рік в розмірі 58399 грн., у т.ч. за IV квартал 2007 року у сумі 58399 грн.. Підприємством в Декларації з податку на прибуток за 2007 рік включено до складу валових витрат до рядку 04.1. «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»витрати на поліпшення основних фондів за межами ліміту 10 % від сукупної балансової вартості на початок звітного періоду у загальній сумі 58399 грн. В лютому 2007 року у ТОВ «Вік-Ойл-Київ»(код 32245025) було придбано послуги по ремонту під'їзного шляху до комплексу-складу за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського,15а, на загальну суму 30221,60 грн., в тому числі сума ПДВ 5036,93 грн. (акт №1 від 01.02.07) та в листопаді 2007 року у ТОВ «Сфера-транс»(код 34614635) придбано роботи з ремонту асфальтобетонного покриття, (акт без номеру від 30.11.07) на суму 70802,40 грн., в тому числі сума ПДВ 11800,40 грн. Підприємством здійснено поліпшення основних фондів на загальну суму 84187 грн., які в податковому обліку в повній сумі віднесено до складу валових витрат та включено до Декларації з податку на прибуток за 2007 рік до рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11». Станом на 01.01.2007року балансова вартість основних фондів відповідача складала 295 383грн., тобто до суми валових витрат можна віднести витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів в сумі 29 538грн. Протягом І кварталу 2007року до суми валових витрат були віднесені витрати в сумі 25184,7тис.грн.. Тобто, поліпшення, здійсненні протягом І кварталу відносяться до суми валових витрат у повному обсязі.
Підпунктом 8.7.1. п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Вказане порушення пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не оспорюється.
Судження позивача про те, що контролюючий орган повинен був нарахувати амортизацію на збільшену балансову вартість окремих об'єктів основних фондів і врахувати це нарахування при визначенні податкового зобов'язання є невмотивованим та не грунтується на приписах чинного законодавства.
Щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
На порушення вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Південнобузький паливний термінал»завищено валові витрати у перевіряємому періоді на загальну суму 161001 грн. внаслідок включення до валових витрат на вантажні перевезення та транспортно-експедиційні послуги, отримання яких не підтверджено документами (заявки на виконання перевезень, товарно-транспортні накладні) , які б свідчили про використання вказаних послуг у власній господарській діяльності та про зв'язок вказаних послуг із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), в тому числі: у І кварталі 2008 року на суму 58761 грн.; у II кварталі 2008 року на суму 37560 грн., у ІІІ кварталі 2008 року на суму 64680 грн..
Так, 02.01.08 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (перевізник) укладено договір на транспортне та експедиційне обслуговування перевезень вантажів по Україні за №1-01/08. Відповідно до п.1.3 вказаної угоди замовник зобов'язується провести оплату за надані транспортні послуги на протязі 90 календарних днів за фактом доставки та відвантаження вантажу на свій склад. Датою доставки вантажу рахується дата, проставлена у відповідній графі накладної. Цей факт завіряється печаткою замовника та підписом уповноваженої особи. Згідно п.1.4 договору по закінченню місяця перевізник оформлює акт виконаних робіт на всі послуги та роботи, надані замовнику на протязі одного місяця. В п.2.2.4 угоди вказано, що замовник зобов'язаний надати перевізнику разом з заявкою повний пакет документів, який має відповідати податковому законодавству України. Перелік потрібних документів оговорюється з перевізником в кожному окремому випадку. Відповідно до п.3.3. договору перевізник зобов'язаний пред'явити (при необхідності) замовнику поштою (кур'єром, представником) оригінали накладних.
Тобто складання товарно-транспортної накладної в випадку, що є предметом судового дослідження для підтвердження господарських операцій є обов'язковим.
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на підставі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в рамках проведення планової виїзної перевірки відповідачеві направлено лист від 07.07.09 №6037/10/23-315 про надання до перевірки документів та їх копій, які прямо передбачені Договором від 02.01.08 №1-01/08 на транспортне та експедиційне обслуговування перевезень вантажів по Україні - заявки на виконання узгоджених перевезень вантажів за встановленою формою, які за одну добу до передачі вантажу направляються перевізнику для узгодження здійснення перевезення, товарно-транспортні накладні, реєстри, згідно яких здійснювались перевезення, про що зазначено в актах виконаних робіт. Проте підприємством до перевірки було надано тільки договір від 02.01.08 №1-01/08 на транспортне та експедиційне обслуговування перевезень вантажів по Україні та акти виконаних робіт.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для осіб, що здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Статтею 9 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезені підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення; перевезення вантажів супроводжується товаро-транспортними документами. Частиною 11 ст.9 Закону зазначено, які документи є товаро -транспортними: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 247.05.95р. №88 (зареєстрованих в Мін'юсті 05.06.95р. №168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Пунктом 2.4 положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 (зареєстрований в Мін'юсті 20 лютого 1998 р. за N128/2568), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом п.11.5 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.11.5 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).
Згідно з п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При розгляді справи встановлено, що під час перевірки позивачем (замовником) не було надано необхідних документів, що достеменно б підтверджували здійснення господарських операцій з надання послуг перевезення.
Таким чином, заявки на виконання перевезень, товарно-транспортні накладні є первинною транспортною документацією, що підтверджує отримання замовником (позивачем), який повинен оформляти (виписувати) товарно-транспортні накладні, послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом. У разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, в цьому випадку -товарно-транспортної накладної, платник податку, в даному конкретному випадку, не має підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат та формувати податковий кредит.
Доводи позивача про необов'язковість ведення обліку транспортних господарських операцій з застосуванням товарно-транспортних накладних є неаргументованими, а посилання на нечинність Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі Інструкція), затвердженої наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96р. №228/253, є беззмістовними, оскільки вказана Інструкція визначала використання товарно-транспортних накладних на бланках суворої звітності. Таким чином, анулювання законодавцем вимоги щодо складання товарно-транспортних накладних на бланках суворої звітності, не скасовує обов'язковості застосування вказаного первинного документа для фіксації господарських операцій.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є правомірними.
Щодо порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.5, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
Підставою для визначення (нарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є завищення валових витрати за перевіряємий період за безтоварними операціями по правочинам по наданню інформаційно-консультативних послуг з питань ведення бухгалтерського обліку на суму 144800грн., відсутність первинних документів на підтвердження реального вчинення господарських операцій.
Контролюючими органом встановлено, що у перевіряємому періоді суб'єктом господарювання завищено суму валових витрат в розмірі 144800 грн., у т.ч. за І квартал 2008 року у сумі 24800 грн., за II квартал 2008 року у сумі 30000 грн., за III квартал 2008 року 30000 грн., за ІV квартал 2008 року на суму 30000 грн., за І квартал 2009 року у сумі 30000 грн., оскільки ТОВ «Південнобузький паливний термінал»до складу валових витрат неправомірно включало суми витрат, пов'язаних з придбанням інформаційно-консультативних послуг з питань ведення бухгалтерського обліку, складання податкових декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість та аналіз договірного замовлення забезпечення діяльності замовника за період з 01.01.08 по 31.03.09, отриманих від суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, м. Миколаїв, платник єдиного податку) (надалі СПД ОСОБА_4.), у т.ч.:за І квартал 2008 року у сумі 24800 грн.; за II квартал 2008 року у сумі 30000 грн.; за III квартал 2008 року 30000 грн.; за ІУ квартал 2008 року на суму 30000 грн.; за І квартал 2009 року у сумі 30000 грн..
При розгляді справи встановлено, що між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 03.03.2008 року укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_4 (виконавець) надавала підприємству інформаційно-консультаційні послуги з питань ведення бухгалтерського обліку, складання податкових декларацій. За умовами договору виконавець отримував винагороду: в І кварталі 2008 року -24800грн., в ІІ кварталі 2008 року 30000грн., в ІІІ кварталі 2008 року 30000грн., в IV кварталі 2008 року 30000грн., в І кварталі 2009 року 30000грн..
На підтвердження господарських операцій в контексті угоди про надання консультаційних послуг суб'єктом господарювання надано акти виконаних робіт.
За період, що перевірявся середня чисельність працюючих на підприємстві становила: три особи в період з 01.01.2007 по 01.07.2008, чотири працівника в період з 01.07.2008 по 01.04.2009. Нарахування заробітної плати за 2008 рік склали 30863грн.. Нарахування заробітної плати за 2009 рік склали 8040грн..
За 2008 рік підприємство отримало прибуток в сумі 138924грн..
Вирішуючи про правомірність постановленого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання в зв'язку з завищенням валових витрат на суму, виплачену ОСОБА_4, суд враховує що підтвердження товарності господарських операцій повинно відбуватися шляхом належного оформлення первинних документів, з тексту яких вбачався б вид господарської операції (послуг), її об'єм та зв'язок з господарською діяльністю підприємства. В даному конкретному випадку, обгрунтування необхідності надання інформаційно-консультаційних послуг з питань ведення бухгалтерського обліку та складання податкових декларацій не відкривають суті отриманих послуг та спосіб їх використання у господарській діяльності підприємства.
Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 7 ст.8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, дані правові норми визначають, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг (в випадку, що є предметом судового дослідження консультаційні послуги), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Позивачем до перевірки, крім договору про надання послуг, актів виконаних робіт з надання інформаційно-консультаційних послуг, з зазначенням інформації тільки про те, що дані послуги були виконані, ніяких підтверджуючих документів суті та реального виконання наданих послуг надано не було.
При цьому, позивачем суду також не надано фактичних даних, що містили б відомості про те, яку саме конкретну консультаційну роботу по веденню бухгалтерського обліку було проведено виконавцем при наявності головного бухгалтера підприємства, що вказує на необов'язковість витрат позивача, в даному конкретному випадку, на спірні консультаційні послуги.
З актів прийому-передачі наданих послуг не вбачається, які роботи консультаційного характеру, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані виконавцем. Надані позивачем документи не відкривають суті отриманих послуг, їх об'єм та реальну вартість.
Винагороди ПП ОСОБА_4 за 2008 рік перевищує фонд заробітної плати підприємства за 2008 рік більш ніж у три рази. Так, оплата консультаційних послуг по цивільно-правовій угоді однієї особи (ПП ОСОБА_4) за 2008 рік становить 114800грн., а фонд оплати праці суб'єкта господарювання за 2008 рік складає 30863грн..
На думку суду, в випадку, що є предметом судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на консультаційні послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Доводи позивача про виконання ПП ОСОБА_4 послуг в виді усних консультацій та складання проектів податкових декларацій, на думку суду не є аргументованими, оскільки в податковому законодавстві відсутнє поняття проект декларації (як окремий документ). До того ж, складання останніх не має правового значення, оскільки декларація є дійсною при її посвідченні (підписі) посадовими особами підприємства. В судовому засіданні встановлено, що підприємство подавало декларації за підписами головного бухгалтера та директора підприємства. В даному конкретному випадку, складання проектів податкових декларацій, не є послугою, яка безпосередньо використовується підприємством в господарській діяльності, а тому витрати на консультаційні послуги не мають обов'язкового характеру.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок із господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати та правомірність податкового кредиту, а саме акти здачі-приймання послуг, в яких зазначено лише назву послуг, є такими, що беззаперечно не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх економічно обгрунтовану вартість .
Частина 2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.
Отже, на порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на придбання консультаційних послуг не підтверджені документами які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну економічно обґрунтовану вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.
Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій по наданню консультаційних послуг, тобто свідчить про їх безтоварність.
Щодо порушення позивачем пп.11.2.1, п.11.2, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:
У І кварталі 2009 року позивачем внаслідок подвійного включення суми на придбаний товар до складу валових витрат завищено валові витрати у перевіряємому періоді. Так, позивач здійснив перерахування коштів за мастила 25.03.09 у сумі 64500 грн. та 26.03.09 у сумі 34000 грн. на розрахунковий рахунок постачальника - ТОВ "Стандарт-Ойл" згідно платіжних доручень: № 635 від 25.03.09 на суму 15000 грн., №633 від 25.03.09 на суму 24500 грн., №634 від 25.03.09 на суму 25000 грн. та №637 від 26.03.09 у сумі 34000 грн. на загальну суму 98500 грн. (в тому числі ПДВ 16416грн.), а саме на придбання: масла Мобіл ОЕАК 600 ХР 100 2081.20шт. - 4071,1042грн. за 1 шт.; смазка литол-24 9кг- 5шт. по 120,5833грн.; смазка солідол Ж 0,8 кг. - 7шт. по 8,3333 грн.. Підприємством віднесено на валові витрати: вперше, коли підприємством були придбані ТМЦ в попередніх податкових періодах, про що свідчить наявність, станом на 01.01.09 початкового сальдо по Кредиту рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" по постачальнику ТОВ "Стандарт-Ойл" в сумі 691884грн. та станом на 31.03.09 кінцеве сальдо по Кредиту рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 708271грн.; вдруге при здійсненні оплати за ТМЦ. При цьому, взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Стандарт-Ойл" врегульовані договорами за №245 від 08.01.08, №280/1 від 22.09.08 та №28 від 05.01.09, які укладені за типовими умовами на поставку технічного масла зарубіжних фірм або їх аналоги вітчизняних виробників. Умовами зазначених угод не передбачено здійснення передоплати за окрему партію або іншу номенклатуру товару, ніж поставку технічного масла або окремих умов, щодо здійснення передоплат. Бухгалтерський та податковий облік, щодо ведення операцій з ТОВ "Стандарт-Ойл" здійснюється згідно рахунків виписаних постачальником відносно ТОВ «Південнобузький паливний термінал» на оплату за товар.
Доводи позивача про невідповідність висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи в зв'язку з тим, що порядок взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Стандарт-Ойл" полягає в тому, що при виникненні необхідності у закупці того чи іншого товару ТОВ «Південнобузький паливний термінал»у телефонному режимі узгоджує його номенклатуру, а ТОВ "Стандарт-Ойл" за цією номенклатурою виставляє рахунок на передплату, яка і здійснюється ТОВ «Південнобузький паливний термінал», після чого контрагент (ТОВ "Стандарт-Ойл") в день отримання передплати виписує податкову накладну а потім відвантажує товар, були предметом судового дослідження та визнані безпідставними виходячи з вищевикладених обставин.
Відповідно до пп.11.2.1, п.11.2, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку па оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
В ході проведення перевірки надані підприємством видаткові накладні, які перевірені суцільним порядком, знайшли своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Південнобузький паливний термінал». Здійснені підприємством бухгалтерські проводки на підставі наявних первинних документів підтверджуються сальдо по Кредиту рахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" з контрагентом ТОВ "Стандарт-Ойл" станом на 01.01.09 та станом на 31.03.09 відповідно.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність умовиводу контролюючого органу про завищення суб'єктом господарювання валових витрат внаслідок подвійного включення суми за придбаний товар до складу валових витрат.
Відповідно до ст. 11 Законом України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону); при проведені перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерськи документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону); застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).
Згідно зі ст.2 (пп.2.3.1) Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно податкові органи.
Системний аналіз правових норм, які регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, в контексті встановлених в судовому засіданні обставин вказує на правомірність дій контролюючого органу щодо визначення зобов'язання за платежем з податку прибуток.
Вказане є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку, визначеному ст.186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний