ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.11.2022Справа № 910/7502/22
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7502/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп»
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
12 серпня 2022 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (позивач) надійшла позовна заява б/н від 05.08.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 86 136,66 грн., з них: основного боргу - 59 854,70 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 70 копійок), пені - 11 318,28 грн. (одинадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 28 копійок) та штрафу - 14 963,68 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні 68 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 42696089 від 02.01.2020 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 року позовну заяву б/н від 05.08.2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали.
18.08.2022 року через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» надійшла заява б/н від 18.08.2022 року «Про усунення недоліків позовної заяви».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7502/22, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» за адресою: 03194, м. Київ, бул. Кольцова, 14-д, оф. 610, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» - 29.09.2022 року.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.
Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 23.08.2022 року у справі № 910/7502/22 є 29.09.2022 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 14.10.2022 року (включно).
На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
02.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 42696089 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 1.2. договору видаткові накладні підписуються сторонами, з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару.
За умовами п. 3.1. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання товару.
Відповідно до п. 5.2. договору передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною.
Пунктом 5.6. договору визначено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує приймання та передачу продукції є підпис на товарно-транспортній накладній особи, призначеної покупцем. Після приймання товару покупець втрачає право пред'являти претензії постачальнику щодо кількості та/або якості товару (п. 5.7. договору) .
Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку. Якщо жодна зі сторін за 10 робочих днів до закінчення терміну дії договору письмово (рекомендованим листом) не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити його дію, договір вважається автоматично подовженим на кожний наступний календарних рік, при цьому кількість таких подовжень є необмеженою (п. 8.1., 8.2. договору).
На виконання умов договору поставки № 42696089 від 02.01.2020 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 65 454,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 10374 від 02.11.2021 року на суму 17 952,30 грн. та № 10417 від 03.11.2021 року на суму 47 502,20 грн. У всіх наведених видаткових накладних зазначено, що поставка здійснюється згідно з договором № 42696089 від 02.01.2020 року, вказані накладні містять підписи уповноважених осіб та скріплені печатками сторін за договором.
Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату товару на суму 5599,80 грн., що підтверджується банківською випискою від 17.11.2021 року.
Отже, за твердженнями позивача, з урахуванням часткової оплати залишок неоплаченого товару становить 59 854,70 грн. (65 454,50 грн. (вартість поставленого товару) - 5599,80 грн. (вартість частково оплаченого товару).
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки № 42696089 від 02.01.2020 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 65 454,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 10374 від 02.11.2021 року на суму 17 952,30 грн. та № 10417 від 03.11.2021 року на суму 47 502,20 грн. У наведених видаткових накладних зазначено, що поставка здійснюється згідно з договором № 42696089 від 02.01.2020 року.
Зазначені видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними бухгалтерськими документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Видаткові накладні підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару.
За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 5599,80 грн., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 59 854,70 грн.
Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 59 854,70 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань щодо не здійснення повної оплати вартості поставленого позивачем товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати настав.
При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов'язки.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 42696089 від 02.01.2020 року у розмірі 59 854,70 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 318,28 грн. та штраф у розмірі 14 963,68 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 6.2. договору визначено, що за несвоєчасну оплату покупцем товару за договором, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день порушення оплати. У випадку затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до роз'яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює нарахування пені на суму боргу 59 854,70 грн. за період з 17.11.2021 року по 05.08.2022 року.
Нарахування пені за визначений позивачем період суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок пені за період з 17.11.2021 року по 17.05.2022 року (граничний строк нарахування пені за шість місяців).
Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 5718,17 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 5600,11 грн. позивачу належить відмовити.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 14 963,68 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 80 536,55 грн., з них: основного боргу - 59 854,70 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 70 копійок), пені - 5718,17 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 17 копійок) та штрафу - 14 963,68 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні 68 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2319,70 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Олімп» (ідентифікаційний код 42696089, адреса: 03194, м. Київ, бул. Кольцова, 14-д, оф. 610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (ідентифікаційний код 43317636, адреса: 01011, м. Київ, вул. П.Мирного, 11, офіс 2/9) грошові кошти: основного боргу - 59 854,70 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 70 копійок), пені - 5718,17 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімнадцять гривень 17 копійок), штрафу - 14 963,68 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні 68 копійок) та судовий збір - 2319,70 грн. (дві тисячі триста дев'ятнадцять гривень 70 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 22.11.2022р.
Суддя О.В. Котков