ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.11.2022Справа № 910/5680/22
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу 910/5680/22
за позовом Військової частини НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
до Фізичної особи-підприємця Шегери Діни Яківни
про стягнення 7 590,00 грн
Військова частина НОМЕР_1 НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Шегери Діни Яківни (далі - відповідач) про стягнення 7 590,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 100/B33-2022 від 05.04.2022 щодо строків поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.
26.07.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти позову з підстав того, що він не отримав заявки на від 78/8/2-111 07.04.2022 на поставку товару.
04.08.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
10.08.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.04.2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Шегерою Діною Яківною (далі - Учасник) було укладено Договір № 100/B33-2022 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого учасник зобов'язується у визначені договором строки поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а замовник прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в Додатку № 1 до цього Договору. Код ДК 021:2015-03210000-6 - зернові культури та картопля (картопля) (далі - Товар).
Відповідно до п.3.1 договору, ціна договору складає 4 400 000,00 грн, без податку на додану вартість.
У п. 5.1. Договору сторони домовились, що дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці Позивача, скан-копія якої надсилається Позивачем з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, вказану у розділі 13 цього Договору. Відповідач зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити позивачу (його уповноваженій особі) отримання заявки.
У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
У випадку корегування інформації, яка визначена у заявці, Позивач має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Вiдповiдно до підпунктів 6.3.1. та 6.3.2. пункту 6.3. Договору відповідач зобов'язаний забезпечити поставку якісного Товару у строки, встановлені цим Договором, а також забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, встановлені цим договором.
Пунктом 7.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що відповідач приймає на себе всі ризики, пов'язані з поставкою Товару за цим Договором, до моменту підписання накладної уповноваженими на це представниками сторін.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що за порушення строку поставки Товару, зазначеного у письмовій заявці Позивача, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого Товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно- супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7. Договору, Замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього Договору.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії Договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2022.
Згідно пункту 11.8. Договору усi повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 13 цього Договору). У будь-якому разі Позивач вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а Відповідач з моменту направлення Позивачем відповідного листа (на електронну пошту Відповідача, вказану у розділі 13 цього Договору; передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання Відповідачем).
Позивач стверджує, що ним 07.04.2022 з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту відповідача було надіслано скан-копію заявки від 78/8/2-111 07.04.2022 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 400 000 кг на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, а саме:
до 11.04.2022 здійснити поставку 130 000 кг Товару;
до 21.04.2022 здійснити поставку 130 000 кг Товару;
до 29.04.2022 здійснити поставку 140 000 кг Товару.
За твердженням позивача, 08.04.2022 відповідач засобами телефонного зв'язку підтвердив позивачу отримання засобами електронного поштового зв'язку заявки від 07.04.2022 № 78/8/2-111 на поставку Товару в загальній кількості 400 000 кг у відповідні строки, на підтвердження чого надає рапорт начальника відділення зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії відділу закупівлі та зберігання матеріально-технічних засобів Національної гвардії України старшого лейтенанта Онацького О.М. від 08.04.2022.
19.04.2022 відповідачем поставлено позивачу Товар у кількості 15 000 кг на загальну суму 165 000 грн, що підтверджується видатковою накладною від 19.04.2022 № 19;
09.05.2022 відповідачем поставлено Товар у загальній кількості 65 000 кг на загальну суму 715 000,00 грн, а саме:
- 20 000 кг на суму 220 000 грн, що підтверджується видатковою накладною від 09.05.2022 № 11;
- 15 000 кг на суму 165 000 грн, що підтверджується видатковою накладною від 09.05.2022 № 12;
- 15 000 кг на загальну суму 165 000 грн, що підтверджується видатковою накладною від 09.05.2022 № 13;
15 000 кг на суму 165 000 грн, що підтверджується видатковою накладною від 09.05.2022 № 14.
З огляду на зазначене, позивач вважає, що відповідачем порушено строки поставки товару за Договором № 100/B33-2022 від 05.04.2022, у зв'язку із чим здійснено нарахування пені на підставі п. 7.3. Договору, а саме:
- за порушення строку поставки 15 000 кг Товару (видаткова накладна від 19.04.2022 No 19) з 12.04.2022 по 18.04.2022 (7 днів) розмір пені становить 1 155,00 грн;
- за порушення строку поставки 65 000 кг Товару (видаткові накладні від 09.05.2022 No 11, від 09.05.2022 No 12, від 09.05.2022 No 13 та від 09.05.2022 No 14) з 30.04.2022 по 08.05.2022 (9 днів) розмір пені становить 6 435 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №78/8/2-504 від 18.05.2022 про сплату пені у розмірі 7 590,00 грн.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача 7 590,00 грн пені.
Відповідач, в свою чергу, заперечує факт оримання скан-копії заявки від 78/8/2-111 07.04.2022 про необхідність поставки Товару електронною поштою, а також підтвердження засобами телефонного зв'язку отримання заявки від 07.04.2022 № 78/8/2-111.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Судом встановлено, що сторонами в п. 5.1. договору було погоджено, що дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці позивача, скан-копія якої надсилається позивачем з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, вказану у розділі 13 цього Договору. Відповідач зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити позивачу (його уповноваженій особі) отримання заявки.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Таким чином, з урахуванням умов п. 5.1. договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар у строки, визначені у письмовій заявці замовника.
Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки товару за договором, в матеріалах справи відсутні.
Позивач в підтвердження надіслання на адресу відповідача письмової заяви посилається на письмову заявку від 07.04.2022 № 78/8/2-111, копія якої ним долучена до матеріалів позовної заяви.
Разом з тим, відповідач у своєму відзиві на позов заперечував проти отримання зазначеної заявки від позивача.
Позивачем не надано доказів направлення заявки від 07.04.2022 № 78/8/2-111 відповідачу, так само як і не доведено факту її вручення.
Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на те, що позивачем не доведено факту належного виконання ним умов пункту 5.1. договору щодо надіслання або вручення відповідачу письмової заявки, то суд приходить до висновку про відсутність прострочення виконання зобов'язань з боку останнього.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на те, що позивачем не було доведено факту вручення відповідачу заявки на поставку товару, то оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про повну відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, відповідачем заявлено до стягнення з позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат у сумі 5 000,00 грн представник відповідача надав договір про надання правової допомоги №1 від 18.07.2022, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю КС № 5208/10 від 28.08.2014, ордер АІ №1210796 від 18.07.2022, рахунок №2 від25.07.2022, платіжне доручення від 25.07.2022 та Акт приймання-передачів наданої правової допомоги №2 від 25.07.2022.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу витрат.
У зв'язку з цим, та приймаючи до уваги клопотання позивача, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Шегери Діни Яківни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано: 21.11.2022.
Суддя М.Є. Літвінова