ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 листопада 2022 року Справа № 906/132/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Шилан О.С.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 р. ухваленого у м. Житомирі, повний текст складено 08.08.2022 р.
у справі № 906/132/22 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Приватного підприємства приватна агрофірма "ЛАН"
до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"
про стягнення 1580771,36 грн.
Приватне підприємство приватна агрофірма "ЛАН" звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" 1580771,36 грн., з яких: 1450000,00 грн. боргу, 72500,00 грн. штрафу, 58271,36 грн. пені.
Відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 р. у справі № 906/123/22 позов Приватного підприємства приватна агрофірма "ЛАН" до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" задоволено частково. Відповідно до рішення підлягає стягненню з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь Приватного підприємства приватної агрофірми "ЛАН": 1450000,00 грн. боргу, 43762,40 грн. пені, 22406,45 грн. витрат зі сплати судового збору, 56697,47 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 р. у даній справі в частині стягнення 43762,40 грн. пені та прийняти нове, яким відмовити в задоволені вимоги Приватного підприємства приватної агрофірми "ЛАН" до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення пені 43762,40 грн.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку, оскільки пеня в сумі 43762,40 грн. нарахована з порушенням норм матеріального права.
Скаржник посилається на ч.ч. 2, 3 ст.692, ч. 3 ст.693 ЦК України та п. 5.2. договору поставки № 20_10_21 від 20.10.2021 р., яким передбачено, що строк оплати - 86 % попередня оплата в день відвантаження товару, та зазначає, що вказане унеможливлює нарахування пені, оскільки сам факт не отримання попередньої оплати, робить неможливою поставку товару. Тобто позивач без отримання 86 % попередньої оплати за товар здійснював поставку продукції на власний ризик без дотримання істотних умов договору, що в свою чергу унеможливлює вирахування періоду, коли саме відбулося прострочення платежу, що є підставною для нарахування пені.
Доводить, що законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначено як плата за користування чужими коштами, тоді як санкція за невиконання договірних зобов'язань - пеня передбачена статтею 549 ЦК України, і її нарахування обмежується Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Доводить, що диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується ч.2 ст. 625 ЦК України, де зазначено про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-яким інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.
Посилається на судову практику Верховного Суду України, викладену в постановах від 01.07.2014 р. у справі № 3-32гс14 та від 24.12.2013 р. у справі № 3-37гс13. У цих справах сторони передбачили аналогічну юридичну відповідальність, виражену у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення. При цьому в обох випадках Верховний Суд України дійшов висновку, що така міра відповідальності є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення.
На підставі викладеного просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 р. у справі № 906/132/22 та в частині стягнення пені 43762,40 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені вимоги в частині стягнення пені 43762,40 грн. В решті рішення не оскаржується.
Приватне підприємство приватна агрофірма "ЛАН" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що вважає рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 р. у справі № 906/123/22 законним і обґрунтований, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Просить розгляд справи здійснити без участі представника позивача.
Відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване перебуванням представника відповідача у іншому судовому засіданні в Господарському суді м. Києва у справі № 910/9001/22.
В судове засідання представники сторін не з'явились, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено реєстром відправки електронної кореспонденції /а.с.163, 164 у т.1/.
Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відхиляє його з урахуванням наступного.
В суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до норм ст.270 ГПК України.
Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини будуть визнані судом поважними.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
В даному випадку відповідач був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки електронної кореспонденції /а.с.164 у т.1/. У клопотанні зазначено про участь представника Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" в іншій справі, тоді як до клопотання про відкладення Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" не надано жодних доказів на підтвердження задіяності представника відповідача у іншому судовому засіданні, що не дозволяє оцінити таке клопотання як обґрунтоване. Колегією суддів враховано при цьому, що судом явка представників обов'язковою не визнавалась, тоді як правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі та залишилась незмінною.
При цьому господарський суд виходить з того, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника; неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Колегія суддів звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За викладених вище обставин колегія суддів не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи за клопотанням представника відповідача.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
20.10.2021 р. Приватним підприємством приватною агрофірмою "ЛАН" (постачальник) та Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець) був укладений договір поставки зернових культур №_20-10-21_ /а.с.9-12 у т.1/.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставляти зернові культури, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.
Відповідно до п.1.2 договору загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами та/або додатками та/або специфікаціями до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно п. 2.1 договору ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, встановлюється у додаткових угодах та/або додатках та/або специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 4.8 договору постачальник реєструє податкову накладну, скріплену електронним цифровим підписом, в Єдиному реєстрі податкових накладних, у строки, встановлені законодавством. Реєстрації підлягають всі без винятку податкові накладні, незалежно від їх суми. Після отримання звіту про доставку та квитанції про підтвердження реєстрації (прийнятті) податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних продавець відправляє таку податкову накладну покупцеві в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку за допомогою системи "М.Е.Dос". Відправка покупцеві зареєстрованих податкових накладних продавцем здійснюється не пізніше 15 календарних днів з дати виписки податкової накладної/коригування податкової накладної.
Пунктами 5.1, 5.2 договору сторони визначили, що оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок постачальника.
Строк оплати - 86% попередня оплата в день відвантаження товару, остаточний розрахунок в розмірі 14% після реєстрації податкових накладних протягом трьох календарних днів.
Умовами п.п. 7.5, 7.6 договору визначено, що за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору винна сторона несе відповідальність у вигляді відшкодування завданих цими діями прямих збитків та зобов'язується одноразово сплатити штраф на користь іншої сторони у розмірі 5% від ціни поставки.
За прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Відповідач свої зобов'язання щодо попередньої оплати вартості товару не виконував.
Позивач у період з 19.10.2021 р. по 19.11.2021 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 5314280,00 грн. на підставі видаткових накладних: № 241 від 19.10.2021 р. на суму 191080,01 грн.; № 240 від 20.10.2021 р. на суму 455445,00 грн.; № 242 від 21.10.2021 р. на суму 72790,00 грн.; № 246 від 22.10.2021 р. на суму 224750,00 грн.; № 247 від 23.10.2021 р. на суму 227505,00 грн.; № 252 від 27.10.2021 р. на суму 150800,00 гри.; № 254 від 28.10.2021 р. на суму 297500,00 грн.; № 256 від 29.10.2021 р. на суму 640080,00 грн.; № 257 від 30.10.2021 р. на суму 64960,00 грн.; № 265 від 04.11.2021 р. на суму 279860,00 грн.; № 266 від 05.11.2021 р. на суму 295820,00 грн.; № 268 від 09.11.2021 р. на суму 253680,00 грн.; № 269 від 10.11.2021 р. на суму 306250,00 грн.; № 270 від 11.11.2021 р. на суму 276360,00 грн.; № 271 від 12.11.2021 р. на суму 287700,00 грн.; № 272 від 13.11.2021 р. на суму 294280,00 грн.; № 301 від 15.11.2021 р. на суму 215460,00 грн.; № 302 від 17.11.2021 р. на суму 283500,00 грн.; №315 від 18.11.2021 р. на суму 352380,00 грн.; № 321 від 19.11.2021 р. на суму 335160,00 грн. /а.с.13-32 у т.1/.
При цьому суд звернув увагу, що поставка товару за видатковою накладною № 241 від 19.10.2021 на суму 191080,01 грн., здійснена до укладення сторонами договору поставки №_20-10-21_ від 20.10.2021р., тобто поза межами його дії.
Позивачем за результатами виконаних поставок (здійснених операцій) оформлені відповідні податкові накладні /а.с.51-70 у т.1/.
Всупереч умов п.п. 5.1, 5.2 договору попередню оплату товару відповідач не здійснював. Часткова оплата вартості товару в сумі 4055360,01 грн. здійснена після його отримання, що підтверджується платіжними дорученнями і не оспорюється сторонами /а.с.33-50 у т.1/.
Згідно з актом вивірки розрахунків за період з 01.01.2021р. по 08.02.2022р., підписаного сторонами, станом на 08.02.2022 р. заборгованість ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" становить 1450000,00 грн. /а.с.71 у т.1/.
У позові Приватне підприємство приватна агрофірма "ЛАН" просить стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" 1450000 грн. боргу.
Крім того, позивач заявив до стягнення 72500,00 грн. штрафу за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань у розмірі 5% від суми несплаченого боргу та 58271,36 грн. пені, обрахованої за кожною накладною за відповідні періоди з жовтня 2021 року по лютий 2022 року.
Господарський суд Житомирської області встановив, що заборгованість відповідача за поставлений йому товар становить 1450000,00 грн. і відповідач не надав суду доказів погашення боргу, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1450000,00 грн. вартості поставленого товару задоволені в повному обсязі, і в цій частині рішення не оскаржується.
Щодо позовних вимог Приватного підприємства приватна агрофірма "ЛАН" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 58271,36 грн. за несвоєчасно проведені розрахунки за поставлений товар, суд вказав, що з розрахунку позивача вбачається, що пеня ним нарахована на несвоєчасно сплачені кошти в розмірі 86% від вартості товару, які мали бути сплачені як попередня оплата, а також на заборгованість по сплаті остаточної вартості товару у розмірі 14%, яка мала бути сплачена відповідачем протягом трьох календарних днів від дати реєстрації відповідних податкових накладних. Згідно розрахунку позивача розмір пені за несвоєчасно сплачені кошти в розмірі 86 % становить 43915,47 грн., в розмірі 14% - 14355,89 грн.
Перевіривши розрахунок пені, враховуючи порядок зарахування позивачем в рахунок погашення заборгованості отриманих від відповідача коштів, суд дійшов висновку, що правомірною та арифметично вірною за невиконання в обумовлений договором строк попередньої оплати в розмірі 86 % від вартості товару сума 43762,40 грн.
Щодо пені, обрахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати остаточної вартості товару у розмірі 14% за період з 31.10.2021 р. по 16.12.2021 р. в сумі 14355,89 грн., яка мала бути сплачена відповідачем протягом трьох календарних днів від дати реєстрації відповідних податкових накладних, Господарський суд Житомирської області вказав, що позивач надавши копії податкових накладних, в порушення п. 4.8 договору поставки, не надав суду квитанцій на підтвердження їх реєстрації, та дійшов висновку, що за таких обставин суд позбавлений можливості встановити початок прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати 14% вартості отриманого товару та перевірити правомірність виконаного позивачем обрахунку пені. З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог про стягнення 14176,12 грн. пені, нарахованої на заборгованість зі сплати 14% вартості товару, суд відмовив у зв'язку з їх недоведеністю.
Окремо суд зазначив, що на заборгованість за видатковою накладною № 241 від 19.10.2021 р., поставка за якою відбулася поза межами дії договору поставки №_20-10-21_, позивач також нарахував пеню в сумі 332,84 грн., з яких 153,07 грн. нараховані за несвоєчасно перераховані 86% від вартості товару та 179,77 грн. на 14% від вартості товару.
Врахувавши, що умови договору поставки №_20-10-21_ не поширюються на правовідносини з поставки товару за видатковою накладною № 241 від 19.10.2021 р., суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування пені на умовах договору за вищевказаною накладною є неправомірним, а тому суд відмовив в стягненні 332,84 грн.
Колегія суддів, перевіривши наведені розрахунки, погоджується із висновками суду першої інстанції і враховує наступне.
В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені в сумі 43762,40 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 43762,40 грн. пені. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України та главою 30 ГК України.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передачі продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Умовами п. 5.2 договору сторони визначили порядок оплати : 86% попередня оплата в день відвантаження товару, остаточний розрахунок в розмірі 14% після реєстрації податкових накладних протягом трьох календарних днів.
У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Норми ч.6 ст.231 ГК України визначають, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умови 7.6 договору про відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у вигляді пені відповідають наведеним нормам.
З урахуванням наведених норм і умов договору колегія суддів оцінює як безпідставні посилання скаржника в апеляційній скарзі на норми ст..536, 625, ч. 3 ст.693 ЦК України і його доводи, що стягнення процентів за користування чужими коштами за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар встановлені ст. 625 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 910/14180/18 зроблено висновок, що з огляду на різну правову природу проценти, передбачені ч.3 ст.693 ЦК України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими ч.2 ст.625 ЦК України. Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В даному випадку встановлено, що покупець не розрахувався за поставку у передбачений законодавством строк, що обумовлює застосування передбаченої договором пені і вказаній скаржником норми ст.625, ч.ч. 2,3 ст. 692, 693 ЦК України не регулюють спірні правовідносини.
Разом з тим, колегією суддів звертається увага, що на норми ч.4 ст.165 ГПК України, де зазначено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 916/1714/20 і колегія суддів враховує такі висновки відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України.
Відповідач Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" під час розгляду справи в суді першої інстанції відзиву на позовну заяву не подав, жодних заперечень щодо правомірності заявлених вимог про стягнення пені в сумі 43762,40 грн. не навів та не спростовував належності та допустимості доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог.
Правильність розрахунків скаржник під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі не оспорює, власний зустрічний розрахунок не надає.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що відзив на позовну заяву не був поданий до суду першої інстанції і відповідачем у Господарському суді Житомирської області не заявлялось про незгоду з позовними вимогами, отже доводи апеляційної скарги Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" відхиляються з урахуванням вимог частини четвертої статті 165 ГПК України.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права у конкретних обставинах та здійснений судом першої інстанції розрахунок пені за несвоєчасно сплачені кошти в розмірі 86 % за період з 19.10.2021 р. по 07.02.2022 р. з урахуванням здійснених відповідачем платежів, колегія суддів встановила, що розрахунок є арифметично правильним, і заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою в розмірі 43762,40 грн.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 р. у справі № 906/123/22 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування.
Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2022 р. у справі № 906/132/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 906/132/22 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 18.11.2022 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.