вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" жовтня 2022 р. Справа№ 920/926/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Владимиренко С.В.
за участю:
секретаря судового засідання Звершховської І.А.,
від позивача: Дудченко В.В.;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
на рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2022 (повний текст складено 22.08.2022)
у справі № 920/926/21 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
про стягнення 3 408 295,45 грн, -
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У серпні 2021 року Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз») звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (далі - АТ «Сумигаз») 3 408 295,45 грн заборгованості за договором транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.11.2017, у т.ч. 2 658 110,71 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 345 289,30 грн пені, 130 269,38 грн 3% річних, 274 626,07 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених вимог АТ «Укртрансгаз» вказує, що протягом травня -грудня 2019 року в газорозподільну мережу АТ «Сумигаз» передано 323 385 483 куб. м загального обсягу природного газу; загальний обсяг розподіленого відповідачем природного газу становить 309 293 661,01 куб. м, загальний обсяг природного газу, відібраного з газотранспортної системи та використаного відповідачем протягом травня - грудня 2019 року становить 14 064 813,99 куб. м. АТ «Сумигаз» не здійснило оплату рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень - грудень 2019 року на загальну суму 2 658 110,71 грн, чим порушило п. п. 2.5, 4.1, 8.4 договору №1512000714 від 17.12.2015.
У зв'язку з простроченням АТ «Сумигаз» зобов'язання зі здійснення оплати перевищення замовленої (договірної) потужності за травень - грудень 2019 року позивач на підставі п. п. 13.1, 13.5 договору, ст. ст. 258, 536, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 3 ст. 198, ст. 232 ГК України здійснив нарахування 345 289,30 грн пені, 130 269,38 грн 3% річних, 274 626,07 грн інфляційних втрат.
У додатку до позовної заяви відповідно до ст. 90 ГПК України позивач поставив відповідачу запитання про обставини, що мають значення для справи:
1. Чи має АТ «Сумигаз» доступ до інформаційної платформи?
2. Яку саме інформацію АТ «Сумигаз» подавало до інформаційної платформи у травні-грудні 2019 року (вказати по кожному місяцю окремо)?
3. На який обсяг природного газу АТ «Сумигаз» мало укладений(-і) договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності?
4. Який фактичний обсяг природного газу в метрах кубічних, відібраний АТ «Сумигаз» з газотранспортної системи через точки виходу у травні грудні 2019 року (вказати обсяг по кожному місяцю окремо) для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності?
5. Який фактичний обсяг природного газу в метрах кубічних був поданий АТ «Сумигаз» до газотранспортної системи через точки входу у травні грудні 2019 року (вказати обсяг по кожному місяцю окремо) для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності?
6. Який фактичний обсяг природного газу в метрах кубічних був використаний АТ «Сумигаз» для власних виробничо-технологічних витрат та фактичних втрат у травні грудні 2019 року та розрахований ним в порядку п. 4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем (вказати обсяг по кожному місяцю окремо)?
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.08.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Сумигаз» на користь АТ «Укртрансгаз» 2 658 110,71 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, 342 775,42 грн пені, 130 269,38 грн 3% річних, 274 626,07 грн інфляційного збільшення суми боргу, 51 086,72 грн витрат на сплату судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Враховуючи порушення відповідачем п. п. 2.5, 4.1, 8.4 договору №1512000714 транспортування природного газу від 17.12.2015, нездійснення оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2658110,71 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме без урахування вихідних днів у липні та жовтні 2019 року, а тому дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають задоволенню в сумі 342775,42 грн; у задоволенні позовних вимог в іншій частині нарахування пені суд відмовив за їх необґрунтованістю.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та задоволення позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 130269,38 грн 3% річних та 274626,07 грн інфляційного збільшення суми боргу.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки щодо спірних правовідносин має застосовуватись спеціальна позовна давність згідно з ч. 5 ст. 315 ГК України, якою встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, суд зазначив, що оскільки зобов'язання з транспортування трубопровідним транспортом не є зобов'язанням перевезення, укладений сторонами договір транспортування природного газу є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначене спеціальним законодавством (Кодексом газотранспортної системи, Законом України «Про ринок природного газу»), сторони договору не виступають по відношенню один до одного перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем та на правовідносини, що виникають із договору поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах встановленого законом строку позовної давності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Сумської області від 11.08.2022, АТ «Сумигаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти позивача.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасовано в частині задоволення позову.
Апелянт не погоджується з посиланням суду на те, що АТ «Укртрансгаз» надавало АТ «Сумигаз» послуги фізичного транспортування природного газу за раніше укладеним договором №1109011164/П36 від 28.09.2011, оскільки вказаний договір (№1109011164/П36) був укладений 28.09.2011; відповідно до п. 1.2 договору №1109011164/П36 від 28.09.2011 газ замовника, транспортування якого здійснювало газотранспортне підприємство, був призначений для потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання; даний договір відсутній у матеріалах справи №920/926/21 і судом при розгляді справи не досліджувався; у відзиві на позов АТ «Сумигаз» детально обґрунтувало та наголошувало під час слухання справи, що згідно з п. 2.1 договору транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Пункт 6.1 договору зазначає, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до Договору (розподіл потужності). Забезпечення потужностей є обов'язком позивача. Тому, на думку скаржника, посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до договору на транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 АТ «Сумигаз» не замовляло послугу фізичного транспортування природного газу, а відтак підписання додатку №2 до договору не є обов'язковим, є безпідставним та необґрунтованим.
Скаржник також вказує, що п. п. 2.3, 2.7 договору транспортування природного газу, в редакції, що підписана між сторонами, визначено, що обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) без будь-якої прив'язки щодо надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Апелянт зауважує, що редакція Типового договору транспортування природного газу, яка була затверджена НКРЕКП станом на день його укладення (17.12.2015), та яка була затверджена НКРЕКП на момент виникнення спірних відносин, але не укладалась між сторонами, кардинально різняться за своїми умовами.
На думку скаржника, твердження суду, що виходячи саме зі змісту положень п. п. 2.3, 2.7 договору у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до договору не надаються, не відповідає дійсним обставинам справи та нормам договору транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015, який укладений між сторонами.
Посилаючись на п. 2 глави 2 розділу IX Кодексу ГТС, скаржник вважає, що нормами Кодексу ГТС не передбачено право вибору використання норм Кодексу або ж норм Договору транспортування природного газу. Лише зазначення про розподіл потужності в кодексі ГТС без належного узгодження таких норм з договором транспортування природного газу недостатньо. Апелянт вказує, що умови укладеного сторонами у даній справі договору транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 не містять таких його обов'язкових положень (умов), як: точки входу та/або виходу; обсяг розподіленої (договірної) потужності; період (річний, квартальний, місячний); тип потужності (гарантована чи переривчаста, потужність з обмеженнями), що у свою чергу позбавляє можливості встановити, на який саме період наданий доступ до потужності та в яких точках входу/або виходу, з якими технічними характеристиками цих точок. Матеріали справи не містять інформації, яким чином відповідачеві присвоєні ЕІС-коди та на підставі яких даних визначені точки входу/виходу до/із газотранспортної системи відповідача, зважаючи на відсутність підписаних між сторонами спору додатків 1, 2 до договору транспортування природного газу.
Апелянт не погоджується з висновками суду, що враховуючи неподання відповідачем заявки на розподіл потужності, AT «Укртрансгаз» здійснювало розподіл потужності відповідачу на період на добу наперед відповідно до п. 1 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС, тобто без укладення додатку №1; що відповідно до п. 2.4 договору відповідач не замовляв послугу фізичного транспортування природного газу за договором, відповідно, і потреба у підписанні додатку №2 до договору між позивачем і відповідачем була відсутня як з моменту укладення договору, так і у спірний період. Скаржник вказує, що додатки №1, №2 до договору транспортування природного не укладались, в той час як для належного виконання сторонами своїх прав і обов'язків за договором транспортування природного газу необхідним є укладення таких додатків до договору. Додатки 1 (розподіл потужності) та 2 (транспортування) до договору транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 ані в момент підписання договору, ані в подальшому сторонами не укладені. Відтак, сторони не визначили розподіл потужності по кожній точці входу/виходу у пунктах приймання-передачі природного газу. Скаржник вважає, що без встановлення попередньої замовленої потужності, яка відповідно до умов договору визначається Додатком 1, не може мати місце будь-яке перевищення замовленої потужності.
Скаржник також вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що п. 11 постанови НКРЕКП від 27.12.2017 №1437 передбачено обов'язок оператора газотранспортної системи з 01.08.2018 надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими цією постановою. З 01.05.2019 оператор ГТС фактично почав надавати послуги з розподілу договірної потужності, порядок надання якої був змінений з 01.05.2019, проте відповідних змін до чинного договору №1512000714 від 17.12.2015 не внесено, інший договір на період травень - грудень 2019 року не укладався. У той же час, після 01.05.2019 договір №1512000714 не змінив своєї редакції. Позивач будь-яких дій щодо укладання додаткових угод до договору з підстав зміни законодавства не здійснював. Крім того, договор взагалі не передбачає розподілу потужності на період на добу наперед, а між AT «Сумигаз» та AT «Укртрансгаз» відсутні договірні відносини, які врегульовували б надання послуги договірної потужності у 2019 році.
На думку скаржника, АТ «Укртрансгаз» не може стягувати з АТ «Сумигаз» плату за перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця, оскільки така послуга укладеним між сторонами договором №1512000714 від 17.12.2015 не передбачена. Крім того, на виконання вимог п. 8.4 договору, АТ «Укртрансгаз» не надало на електронну адресу АТ «Сумигаз» звітів про використання договірної потужності (у спірному періоді), розрахунків перевищення розміру договірних потужностей та рахунків на оплату. Будь-який розрахунок додаткової плати за перевищення договірних потужностей за травень - грудень 2019 року у матеріалах справи відсутній.
Як зауважує апелянт, суд першої інстанції зазначив, що Акт наданих послуг №05-2019-1512000714/1000519 від 31.05.2019 за травень 2019 року підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток сторін без будь-яких заперечень чи зауважень. Проте суд не врахував доводи та заперечення представника відповідача з цього приводу. У той же час суд не надав оцінки і повністю проігнорував, що акти наданих послуг: за червень №06-2019-1512000714/1000619 від 30.06.2019, за липень №07-2019-1512000714/1000719 від 31.07.2019, за серпень №08-2019-1512000714/1000819 від 31.08.2019, за вересень №09-2019-1512000714/1000919 від 30.09.2019, за жовтень №10-2019-1512000714/1001019 від 31.10.2019, за листопад №11-2019-1512000714/1001119 від 30.11.2019, за грудень №12-2019-1512000714/1001219 від 31,12.2019 не підписані сторонами та не скріплені печатками сторін; матеріали справи не містять доказів їх направлення в порядку ч. 2 п. 8.4 договору.
Щодо застосування строку позовної давності та визначення подібності правовідносин скаржник вказує, що правова позиція у спірних правовідносинах, яка викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №921/184/21, є не остаточною, а відтак не є останньою у часі в порівнянні з правовими позиціями у справах №310/180/19 та № 920/206/19, що наведені АТ «Сумигаз» та у справі №904/949/21 та не застосовані судом першої інстанції в цій справі. На думку АТ «Сумигаз», договір транспортування природного газу є договором перевезення вантажів, а тому до вимог позову мають бути застосовані строки позовної давності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №920/926/21 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою АТ «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2022 до надходження матеріалів справи №920/926/21.
20.09.2022 матеріали справи №920/926/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 поновлено АТ «Сумигаз» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2022 у справі №920/926/21. Зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2022 у справі №920/926/21 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 10.10.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 заяву представника АТ «Сумигаз» адвоката Сіденко Л.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Призначено судове засідання на 31.10.2022. Доручено представнику АТ «Сумигаз» адвокату Сіденко Л.В. забезпечити проведення судового засідання у справі №920/926/21 в режимі відеоконференції 31.10.2022.
У судовому засіданні 31.10.2022 було оголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складений 21.11.2022 у зв'язку з перебуванням суддів Євсікова О.О., Владимиренко С.В., Корсака В.А. на підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України з 07.11.2022 по 11.11.2022 на підставі наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 № 23-ін, а також у зв'язку з численними повітряними тривогами та перервами в енергопостачанні у Північному апеляційному господарському суді.
Позиції учасників справи.
АТ «Укртрансгаз» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що господарський суд першої інстанції вірно визначив та правильно застосував норми матеріального права, забезпечив справедливий, неупереджений, об'єктивний, з дотриманням норм процесуального права та прав сторін судового процесу розгляд справи, здійснив повне, всебічне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а тому оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та прийнятим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заперечуючи проти доводів скаржника про те, що неукладення додатків №1 та №2 до договору свідчить про не узгодження сторонами обсягу замовленої потужності (величини договірної потужності), позивач вказує, що предметом позовних вимог у цій справі є стягнення заборгованості за надані послуги на підставі договору, п. 2.4 якого сторони погодили, що послуги надаються на умовах визначених у Кодексі ГТС. Таким чином, укладаючи договір, сторони узгодили, що надання послуг за договором буде здійснюватися на умовах визначених Кодексом ГТС, з урахуванням змін та доповнень на момент надання послуг.
Щодо додатку №1 до Договору позивач зазначає, що станом на 17.12.2015 (дату підписання договору) підписання Додатку 1 було неможливим через відсутність затверджених Регулятором тарифів на розподіл потужності. Згідно з п. 8 Додатку №2 до постанови НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 встановлено з 01.05.2019 тариф для віртуальної точки виходу з невизначеним фізичним розташуванням до газорозподільних систем в розмірі -157,19 грн за 1000 куб. метрів природного газу на добу без ПДВ. Відповідно до п.2 глави 5 розділу IX Кодексу ГТС у рамках процедури розподілу потужності беруть участь заявки щодо річних, квартальних та місячних періодів. У даному випадку АТ «Сумигаз» не надавало заявку на розподіл потужності на вказані періоди і правовідносини в цій частині врегульовані главою 7 розділу IX Кодексу ГТС, що не потребує укладення Додатку №1. Використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку. Таким чином, укладення додатку №1 до договору передбачено у разі замовлення розподілу потужності на рік, квартал і місяць та, відповідно, не потребує укладення додатку №1 до договору при розподілі потужності на період однієї газової доби.
Щодо додатку №2 до договору позивач вказує, що у зв'язку із запровадженням добового балансування та прийняттям НКРЕКП Постанови №2001 від 21.12.2018 з 01.05.2019 надання послуг фізичного транспортування природного газу відійшло в історію ринку природного газу, відповідно, як і обов'язковість укладення додатку №2 до договору на спірний період. Водночас сторони уклали додаток №3 до договору, який підписаний та скріплений печатками як зі сторони відповідача, так і зі сторони позивача; відсутність дати на ньому не може свідчити про його неукладення, оскільки він є додатком до Договору від 17.12.2015 №1517000714 і є його невід'ємною частиною. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору ГТС здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.5). Договір містить розділ VII «Тарифи», який передбачає, серед іншого, що вартість послуги «розподіл потужності» розраховується за тарифами, встановленими Регулятором. Розділ VIII Договору та розділ IX Кодексу ГТС містять порядок та формули визначення вартості послуг доступу до потужності. Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що у випадку перевищення AT «Сумигаз» розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця відповідач сплачує додаткову плату. Умови та порядок отримання замовниками відповідних трьох послуг визначаються не лише таким договором транспортування природного газу. З Кодексу ГТС вбачається, що для здійснення транспортування природного газу сторони, крім укладення Договору, мають вчиняти й інші дії, якими фактично узгоджують всю інформацію, необхідну для надання послуг транспортування (в тому числі доступу до потужності). Зокрема, розділ IX Кодексу ГТС передбачає порядок доступу до потужності, подання заявок, номінацій, а також порядок визначення фактичної потужності, використаної замовником, у разі неподання ним номінації. Тому у відносинах з транспортування природного газу умови надання послуг транспортування (доступу) визначаються не лише договором/додатками до нього. У таких відносинах договір по суті є підставою для надання оператором ГТС замовникам послуг транспортування та визначає загальні умови їх правовідносин, тобто має рамковий характер. Натомість порядок надання послуг транспортування (потужність) визначається чітко регламентованою Кодексом ГТС процедурою. Зокрема, Кодекс ГТС передбачає, що в порядку подання номінацій сторони визначають в т.ч. обсяг природного газу, який транспортується через окремі точки входу/виходу в розрізі кожної окремої доби та місяця.
Позивач вважає, що сторони договору визначили предмет договору, ціну та строк його дії, а непідписаннн додатків №1 та №2 до договору не призвело до неузгодженості дій щодо виконання договору, оскільки договір містить положення, відповідно до яких він має виконуватись відповідно до приписів Кодексу ГТС з урахуванням змін та доповнень на момент надання послуг.
На думку позивача, вказані вище обставини спростовують твердження скаржника, що неукладення додатків №1 та №2 до договору свідчить про неузгодження сторонами обсягу замовленої потужності, оскільки не можна вважати неукладеним договір в частині узгодження обсягу замовленої потужності після його повного чи часткового виконання сторонами, враховуючи, що в матеріалах справи наявний акт наданих послуг (перевищення замовленої договірної потужності) за травень 2019 року на підставі договору, який підписаний без зауважень як позивачем так і відповідачем, а також інші докази, які були досліджені судом, що відображено в судовому рішенні.
Позивач вважає безпідставними твердження скаржника, що умови договору не містять умов щодо розподілу потужності на добу наперед та вказує, що договір транспортування природного газу виконувався сторонами з дня його укладення; позивач надавав відповідачу послуги транспортування природного газу, за які останній частково розраховувався. У зв'язку з переходом ринку природного газу від фізичного транспортування природного газу до розподілу потужності з 01.05.2019 позивач саме на підставі укладеного договору відповідно до глави 2 розділу IX Кодексу ГТС надав відповідачу доступ до потужності та право користуватися потужністю газотранспортної системи. Відсутність факту приведення умов договору транспортування природного газу у відповідність до нових правил ринку природного газу не звільняє учасників такого ринку від обов'язку дотримання правил, визначених Кодексом ГТС у відповідній редакції на час надання послуг, оскільки у договорі визначено послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, тобто зобов'язано Оператора ГТС здійснити розподіл потужності на добу наперед на 01.05.2019 на підставі поданих замовниками послуг транспортування номінацій.
У п. 6 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС передбачається, що у випадку коли замовник послуг транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.
Оскільки АТ «Сумигаз» не надало номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності.
Таким чином, на думку позивача, оскільки сторони погодили виконання умов договору на підставі Кодексу ГТС, положеннями якого врегульовано питання доступу до потужності на добу наперед, відповідно, умови договору передбачають розподіл потужності на добу наперед, що спростовує протилежні твердження скаржника.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розрахунку вартості додаткової плати за перевищення замовленої договірної потужності та направлення АТ «Сумигаз» звітів позивач вказує, що в даному випадку є одна віртуальна точка виходу до газорозподільної системи АТ «Сумигаз», якій позивач відповідно до розділу II Кодексу ГТС присвоїв ІЕС-код - 56ZG-DSO-3000009, що спростовує твердження відповідача про неузгодженість віртуальних точок. Твердження відповідача спростовує також наявність у матеріалах справи зведених актів приймання-передачі природного газу на ГРС, підписаних сторонами та скріплених печатками, в яких узгоджені фізичні точки входу та виходу, та Додатку №3.
Спростовуючи доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи будь-якого розрахунку перевищення розміру договірної потужності, позивач вказує, що у звітах про використання замовленої потужності здійснено розрахунок перевищення фактично використаної потужності над замовленою, щоденно та сумарно за місяць; враховуючи, що відповідач не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності, що повністю відповідає умовам Договору та вимогам Кодексу ГТС. Звіти про використання замовленої потужності разом з рахунками були направлені АТ «Сумигаз» через Інформаційну платформу; крім того, рахунки і акти наданих послуг були направлені поштовими відправленнями, що не заперечується відповідачем.
Щодо посилань скаржника на умови п. 8.4 договору та необхідність направлення на електронну адресу AT «Сумигаз» звітів про використання договірної потужності (у спірному періоді), що узгоджується з п. п. 19.1 та 19.2 договору, позивач вказує, що відповідно до п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у т.ч. для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, Оператор газотранспортної системи (позивач) створив Інформаційну платформу. В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт отримання через Інформаційну платформу звітів, актів та рахунків саме уповноваженою особою АТ «Сумигаз», копія довіреності якої наявна в матеріалах справи.
Позивач вважає безпідставними твердження скаржника про те, що для здійснення статутної діяльності АТ «Сумигаз» договір транспортування не потрібен, та вказує, що обов'язковою умовою доступу AT «Сумигаз» як оператора ГРМ до газотранспортної системи є укладення письмового договору транспортування природного газу (відповідно до ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» та відповідних положень Кодексу ГТС). Тому факт роботи оператора ГРМ на ринку природного газу та виконання ним покладених чинним законодавством завдань вже є свідченням того, що він не міг не укладати та не виконувати оспорюваний Договір. Без такого договору оператор ГРМ не мав би права на доступ до газотранспортної системи та не міг вчиняти жодних дій з розподілу газу. AT «Сумигаз» є оператором ГРМ, тобто суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Розподіл природного газу полягає у його переміщенні газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам (що не включає постачання природного газу) (п. п. 17, 35 ч. 1 ст.1 Закону «Про ринок природного газу»). Це фактично його єдиний вид діяльності, тому немає сумнівів у тому, що AT «Сумигаз» виконувало оспорюваний договір, а отже, цей факт не потребує доведення.
Відповідно до п. 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об'єднує. Потужність фізичних точок виходу до газорозподільної системи не розподіляється. Таким чином відповідач повинен був замовити та оплатити позивачу потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу. Незамовлення вказаного обсягу на рік, місяць та квартал, а лише фактичне використання потужності відповідачем свідчить про виникнення у нього обов'язку з оплати наданих послуг.
Позивач не погоджується з доводами скаржника щодо застосування строку позовної давності та визначення подібності правовідносин та вказує, що у постанові від 23.08.2022 у справі №910/12748/21 «Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі 921/184/21 (ухваленої після подання касаційної скарги), яка є подібною до правовідносин, що стали предметом касаційного розгляду у даній справі. Отже, об'єднана палата Касаційного господарського суду висловила правову позицію щодо застосування ст. ст. 306, 307, 315 ГК України до договору транспортування природного газу, з огляду на що колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції допустив невірне застосування ст. ст. 306, 307, 315 ГК України, визначивши, що договір транспортування природного газу за своїм змістом є договором перевезення вантажів.».
У відзиві на апеляційну скаргу позивач звернувся з клопотанням про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи, у якому, користуючись наданим ст. 263 ГПК України правом, повідомляє про наявність додаткового доказу, який має значення для правильного вирішення цієї справи та який слід долучити до матеріалів справи, а саме - акт звірки станом на 31.08.2022, що підписаний між позивачем та відповідачем. Підписанням цього акта звірки відповідач підтверджує наявність заборгованості перед позивачем за 2019 рік на загальну суму 2 658 110,71 грн за перевищення потужності за поговором, що є предметом розгляду у справі № 920/926/21. Позивач звертає увагу, що суми боргу, зазначені в позовній заяві та в акті звіряння, є однаковими. Позивач також вказує, що зазначений доказ не подавався у строк, встановлений ч. 2 ст. 80 ГТІК України, у зв'язку з тим, що на момент звернення з позовною заявою у цій справі вказаний доказ був відсутній, враховуючи, що сторони підписали даний акт звірки станом на 31.08.2022.
АТ «Сумигаз» надало додаткові пояснення у справі, у яких вказує, що постановою Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №922/3303/21 в подібних правовідносинах було скасовано рішення судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник вважає, що певні висновки, висловлені суддею Верховного Суду Кролевець О.А. в Окремій думці, додатково підтверджують доводи АТ «Сумигаз», викладені у справі №920/926/21, та узгоджуються з підставами апеляційного оскарження та підлягають застосуванню у даній справі.
АТ «Сумигаз» просить врахувати Окрему думку судді Верховного Суду Кролевець О.А., висловлену 02.08.2022 при прийняті Верховним Судом рішення від 02.08.2022 у справі №922/3303/21, та дані пояснення АТ «Сумигаз» під час апеляційного розгляду справи №920/926/21.
АТ «Сумигаз» звернулось з клопотанням/заявою, у якому просило відкласти розгляд справи для надання часу на примирення сторонам справи №920/926/21.
АТ «Сумигаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням про зупинення розгляду справи, у якому просить провадження у справі №920/926/21 зупинити до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №910/11273/20 та до набрання законної сили рішенням суду у справі №920/1189/19.
У поданому клопотанні заявник звертає увагу на правову позицію викладену Верховним Судом у постановах у справах №904/5807/19 від 27.05.2021, №904/2611/18 від 23.06.2021, №908/955/18 від 02.07.2020, №911/1159/18 від 08.06.2021, №922/1382/18 від 09.10.2019, №924/538/18 від 23.02.2021, №915/2360/19 від 15.06.2021, №926/2479/19 від 09.06.2021, №924/59/20 від 08.06.2021, №904/5147/19 від 08.06.2021, №924/538/18 від 23.02.2021, №922/4053/19 від 22.07.2021, №903/973/19 від 04.08.2021, №903/904/19 від 08.06.2021, №922/3363/20 від 02.12.2021, де судами у вказаних справах також встановлені обставини, на обґрунтованості яких наполягає відповідач і які встановлені також в оскаржуваному рішенні у даній справі №911/3023/19.
В одній із судових справ (№910/11273/20) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду задовольнив клопотання позивача та 21.10.2021 виніс ухвалу про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Підставою ініціювання передачі та необхідності розгляду справи у касаційному провадженні саме Великою Палатою Верховного суду є ч. 5 ст. 302 ГПК України, а саме на наявність виключних правових проблем щодо вирішення спору в частині порядку визначення маржинальної ціни послуг балансування та умов та порядку стягнення заборгованості внаслідок застосування процедури балансування замовників таких послуг, у тому числі газових трейдерів, в період січня 2020 року, виникла необхідність в надані правової позиції щодо нормативно-правового визначення порядку формування маржинальної ціни природного газу під час здійснення Оператором ГТС балансуючих дій з метою врегулювання небалансів замовників послуг балансування протягом січня 2020 року, та відсутності сформованої сталої судової практики в цьому питанні. Також Верховний Суд вказав, що «сама суть оплати небалансу має на меті уникнути випадків, які призводять до необґрунтованих фінансових втрат, оскільки повинна бути співмірною із реальними, понесеними витратами та не слугувати методом (механізмом) для маніпуляційних дій задля отримання додаткового прибутку однією зі сторін». Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17.11.2021 прийнята до розгляду справу №910/11273/20. За наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/11273/20 будуть з'ясовані питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також будуть надані правові висновки щодо нормативно-правового визначення порядку формування маржинальної ціни природного газу та застосування сформованої сталої судової практики в цьому питанні.
АТ «Сумигаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з клопотанням, у якому просило призначити у справі комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертній установі - Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експерту поставити наступні питання:
- Якими первинними документами підтверджується розрахунок АТ «Укртрансгаз» вартості послуг перевищення замовленої (договірної) потужності АТ «Сумигаз» за період з травня по грудень 2019 року? Чи відповідають ці документи вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»?
- Які точки входу та виходу, в тому числі віртуальні з/до газотранспортної системи було використано АТ «Укртрансгаз» при розрахунку вартості послуг перевищення замовленої (договірної) потужності АТ «Сумигаз» у травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2019 року?
- Чи підтверджуються документально кількісні показники обсягів потужності газотранспортної системи, право користування якою було надане замовникам згідно з чинними договорами транспортування природного газу, та вільної потужності газотранспортної системи за кожну добу травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2019 року; кількісні показники вільної та деномінованої потужності газотранспортної системи на добу наперед за кожну добу травня, червня, липня, серпня, вересня, жовтня, листопада, грудня 2019 року;
- Чи дійсно у травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2019 року існувала ситуація з відхиленням технічних параметрів роботи газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз» від звичайного рівня функціонування газотранспортної системи по причині недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій? Якщо так, то визначити як величина відхилень обсягів підтверджених замовникам послуг транспортування номінацій вплинула на величину відхилення технічних параметрів від їх звичайного рівня?
- Чи існувала в АТ «Сумигаз» технічна можливість самостійно відбирати природний газ з газотранспортної системи (закачувати природний газ з газотранспортної системи в газорозподільні мережі) на пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях, враховуючи технічне облаштування газорозподільних станцій перерахованих у додатку №3 до Договору транспортування природного газу № 1512000714 від 17.12.2015р., що знаходяться у володінні та користуванні АТ «Сумигаз» (на момент спірних правовідносин)?
- В яких обсягах у спірний період (травень - грудень 2019р.) АТ «Укртрансгаз» закачувало природний газ в газорозподільні мережі АТ «Сумигаз» на пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях, перерахованих у додатку №3 до Договору транспортування природного газу № 1512000714 від 17.12.2015р., та хто власник такого закачаного природного газу?
- Якщо АТ «Сумигаз» відбирало газ на пунктах приймання-передачі газу на газорозподільних станціях, чи була в АТ «Укртрансгаз» технічна можливість обмежити (припинити) такий відбір газу?
- Чи підтверджуються документально дії АТ «Укртрансгаз» по застосовуванню щодо АТ «Сумигаз» відповідних заходів з обмеженням (припиненням) транспортування природного газу по відповідних точках входу/виходу?
Витрати на проведення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи покласти на АТ «Сумигаз». Зупинити провадження у справі № 920/926/21 до моменту закінчення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи.
В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує, що з'ясування питань «Чи закачував (подавав) позивач природний газ проти волі відповідача? Чи відбирав відповідач природний газ з газотранспортної системи позивача без замовлення таких обсягів?» потребує спеціальних знань у будівельно-технічній сфері та має істотне значення для правильного вирішення спору. Також Господарський суд Сумської області, задовольняючи позов АТ «Укртрансгаз», обмежився виключно висновком про доведеність заявлених позовних вимог у справі №920/926/21 на підставі не підписаних актів наданих послуг перевищення замовленої (договірної) потужності, звітів про використання замовленої потужності та рахунків на оплату. Перевірка правильності односторонньо здійснених позивачем розрахунків заборгованості потребує призначення судово-економічної експертизи.
Заявник зазначає, що для об'єктивного встановлення та розгляду всіх обставин даної справи, які залишені судом першої інстанції без належного дослідження, необхідно опрацьовувати технічні дані про обсяги природного газу, оцінювати результати вимірів таких обсягів в пунктах приймання/передачі природного газу та перевірити односторонні нарахування позивачем заборгованості через призму усіх складових застосовуваної формули з економічної точки зору. АТ «Сумигаз» вказує, що враховуючи вказане, неможливо самостійно визначити саме обсяги надання Оператором ГТС послуг транспортування природного газу та визначити вартість складових послуг, в тому числі послуги перевищення замовленої (договірної) потужності. Відтак, для вирішення господарського спору необхідні спеціальні знання в галузі технологічного процесу газотранспортної системи, економіки та бухгалтерського обліку, а тому в зазначеній справі необхідно призначити комплексну судово-економічну та будівельно-технічну експертизу.
Заявник також зазначає, що питання, які АТ «Сумигаз» запропоновані в даному клопотанні, стосуються виключно дослідження первинних документів і не стосуються встановлення відповідності окремих нормативних актів вимогам закону, надання правової оцінки діям сторін.
АТ «Укртрансгаз» надало пояснення в порядку ст. 42 ГПК України, у якому наводить висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, які, на його думку, повністю спростовують покладені відповідачем в обґрунтування апеляційної скарги твердження. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши заявлені АТ «Сумигаз» клопотання про зупинення провадження у справі та про призначення експертизи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №910/11273/20 та до набрання законної сили рішенням суду у справі №920/1189/19 апеляційний суд відзначає таке.
Згідно зі ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду (п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України).
В ухвалі від 17.11.2021 у справі №910/11273/20 Верховний Суд вказав, що справа містить виключну правову проблему, яка полягає у вирішенні питання щодо порядку визначення маржинальної ціни природного газу під час здійснення Оператором ГТС балансуючих дій з метою врегулювання небалансів замовників послуг балансування, а також умов та порядку заборгованості, порядок визначення остаточної плати за позитивні небаланси за договором транспортування природного газу.
У справі, що розглядається, предметом спору є стягнення заборгованості з оплати перевищення замовленої (договірної) потужності для транспортування природного газу, яка розраховується за чітким тарифом, встановленим НКРЕКП. Тобто правовідносини у справі №910/11273/20 та у цій справі №920/926/21 не є подібними. Відтак, підстави, за яких суд може зупинити провадження, відсутні.
Розглянувши обґрунтування клопотання в частині зупинення провадження до набрання законної сили рішенням суду у справі №920/1189/19, колегія суддів відмовляє у його задоволенні та зазначає, що у матеріалах справи достатньо доказів, у розумінні норм ГПК України, для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20).
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що відповідач не подавав клопотання про призначення відповідної експерти до суду першої інстанції.
В самому клопотанні про призначення експертизи заявник не мотивує підстав неможливості їх подання ще до суду першої інстанції, на стадії підготовчого провадження, на якому мало бути вирішене відповідне питання (п. 8 ч. 1 ст. 182 ГПК України).
Апеляційний господарський суд зазначає, що з огляду на приписи ст. ст. 13, 14, 42, 74, 80, 164 ГПК України законодавство покладає обов'язок з подання доказів на сторону у справі, зокрема разом із першою заявою по суті справи, сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Також суд апеляційної інстанції бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30.03.2018 у справі №910/24486/16, за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Суд також зауважує, що у випадку призначення експертиз на стадії апеляційного провадження та отримання відповідних експертних висновків у справі з'являться нові докази, яких не було в суді першої інстанції.
За наведених підстав у їх сукупності та враховуючи, що у матеріалах справи достатньо відповідних доказів для з'ясування обставин, необхідних для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та винесення судового рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання АТ «Сумигаз» про призначення експертизи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
17.12.2015 АТ «Укртрансгаз» (оператор) та АТ «Сумигаз» (замовник) уклали договір №1512000714 транспортування природного газу (далі - договір), за умовами п. 2.1 якого АТ «Укртрансгаз» надає АТ «Сумигаз» послуги транспортування природного газу на умовах, визначених договором, а замовник сплачує встановлену у договорі вартість таких послуг.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, з урахуванням особливостей, передбачених договором (п. 2.2 договору).
У п. 2.3 договору визначено послуги, які можуть надаватись замовником за договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуга фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуга балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
Обсяг послуг, що надаються за договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (п. 2.4 договору).
Згідно з п. 2.6 договору замовник (АТ «Сумигаз») має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках виходу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Оператор (АТ «Укртрансгаз») має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках виходу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7 договору).
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу (п. 2.8 договору). Додаток 3 укладено між сторонами.
Відповідно до п. 3.2 договору оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному договором.
Згідно п. 4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені у договорі; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному договором.
Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газорозподільної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до договору (п. 6.1 договору).
Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу (п. 6.2 договору).
Надання номінацій (рекомендацій) для отримання транспортування здійснюється у поряду, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному вебсайті (п. 6.3 договору).
Вартість послуг розподілу потужності визначається за тарифами, які встановлюються Регулятором (п. 7.1 договору).
Тарифи, передбачені п. 7.1 договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунку за послуги згідно з умовами цього договору (п. 7.3).
Згідно з п. 8.1 договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до договору.
Вартість договірної потужності на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця (п. 8.3 договору).
Відповідно до п. 8.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2017) у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках виходу/входу до/з газотранспортної системи за період газового місяця замовник сплачує додаткову плату. Підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до 10 числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до 15 чиста місяця наступного за звітним.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг. Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора (п. 11.1, 11.2 договору).
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від писання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку (п. 11.3 договору).
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 13.5 договору).
У матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами спору додатків 1 та 2, які за умовами договору є невід'ємними його частинами.
29.11.2017 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000714, якою внесли зміни та доповнення до договору, погодили можливість надання оператором замовнику доступу до потужності на період однієї газової доби.
Додаткова угода до договору набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, умови додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами до договору, починаючи з 29.12.2016 (п. 7 додаткової угоди).
На виконання п. 8.4 договору АТ «Укртрансгаз» за результатами остаточної алокації відборів та подач АТ «Сумигаз» здійснило розрахунок вартості плати за перевищення потужності за період з травня по грудень 2019 року на загальну суму 2658110,71 грн.
Позивач згідно з п. 8.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2017) направив в інформаційній платформі на електронну адресу відповідача:
- рахунок №05-2019-1512000714/1000519 від 31.05.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 1761,37 грн та звіт про використання замовленої потужності за травень 2019 року;
- рахунок №06-2019-1512000714/1000619 від 30.06.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 1409,14 грн та звіт про використання замовленої потужності за червень 2019 року;
- рахунок №07-2019-1512000714/1000719 від 31.07.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 635,23 грн та звіт про використання замовленої потужності за липень 2019 року;
- рахунок №08-2019-1512000714/1000819 від 31.08.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 1776,70 грн та звіт про використання замовленої потужності за серпень 2019 року;
- рахунок №09-2019-1512000714/1000919 від 30.09.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 1528,08 грн та звіт про використання замовленої потужності за вересень 2019 року;
- рахунок №10-2019-1512000714/1001019 від 31.10.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 3683,99 грн та звіт про використання замовленої потужності за жовтень 2019 року;
- рахунок №11-2019-1512000714/1001119 від 30.11.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 6523,37 грн та звіт про використання замовленої потужності за листопад 2019 року;
- рахунок №12-2019-1512000714/1001219 від 31.12.2019 на оплату за перевищення замовленої (договірної) потужності на загальну суму 7716,77 грн та звіт про використання замовленої потужності за грудень 2019 року.
Також АТ «Укртрансгаз» направило АТ «Оператор ГТС «Сумигаз» акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності):
№05-2019-1512000714/1000519 від 31.05.2019,
№06-2019-1512000714/1000619 від 30.06.2019,
№07-2019-1512000714/1000719 від 31.07.2019,
№08-2019-1512000714/1000819 від 31.08.2019,
№09-2019-1512000714/1000919 від 30.09.2019,
№10-2019-1512000714/1001019 від 31.10.2019,
№11-2019-1512000714/1001119 від 30.11.2019,
№12-2019-1512000714/1001219 від 31.12.2019.
Звертаючись з позовом у цій справі, АТ «Укртрансгаз» просить стягнути з АТ «Сумигаз» 2 658 110,71 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності, а також нараховані на цю суму пеню, інфляційні та 3% річних.
АТ «Сумигаз» надало відзив на позовну заяву, у якому проти заявлених АТ «Укртрансгаз» вимог заперечило. Відповідач зазначає, що документи, яким позивач обґрунтовує позов, є односторонніми та підписані позивачем в односторонньому порядку. АТ «Сумигаз» вважає, що договір транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 з урахуванням додаткових угод визначає вичерпний перелік послуг, які позивач може надати, а відповідач - отримувати та сплачувати встановлену договором вартість наданих послуг. Пунктом 2.8 договору визначено, що додатки №№1, 2, 3 є невід'ємною частиною договору. При цьому додаток №3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу. На думку відповідача, відсутність таких додатків як невід'ємної частини договору транспортування природного газу не дає можливості встановити обсяг наданих позивачем послуг у спірний період. Відповідач також зазначає, що договором не передбачено розподіл потужності за період за добу наперед, як зазначено у позовній заяві. Розподіл потужності на добу наперед введено в дію та внесені відповідні зміни до Кодексу ГТС з травня 2019 року постановою НКРЕКП №580 від 22.07.2019, проте відповідних змін до діючого договору №1512000714 від 17.12.2015 не відбулось, іншого договору на період травень - грудень 2019 року не укладено.
У відзиві на позовну заяву АТ «Сумигаз» заявило про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки щодо спірних правовідносин має застосовуватись спеціальна позовна давність згідно з ч. 5 ст. 315 ГК України, якою встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Разом з відзивом відповідач подав відповіді на запитання позивача, поставлені в порядку ст. 90 ГПК України:
1. АТ «Сумигаз» як оператор газорозподільної системи користується доступом до інформаційної платформи, що зумовлено виконанням ліцензійних умов та вимог Кодексів ГРМ та ГТС, інших нормативно-правових актів, проте під час користування платформою виникали недоліки, помилки та технічні пробіли.
2. АТ «Сумигаз» як оператор газорозподільної системи на щоденній основі подавало до інформаційної платформи інформацію щодо кожного споживача та території ліцензійної діяльності оператора ГРМ у місті Суми, Сумській області та селі Мойка Краснокутського району Харківської області (386015 фізичних осіб та понад 2191 юридичних осіб) із зазначенням ЕІС-коду споживача та за наявності ЕІС-кодів його точок обліку; ЕІС-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; інформацію про прогнози споживання природного газу на кожну газову добу (D) для споживачів, по яких відбір/споживання не вимірюється щодобово; інформацію про попередні обсяги споживання кожної газової доби (D); інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); також дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
3. За період травень-грудень 2019 року АТ «Сумигаз» закуповувало природний газ для власних потреб, не пов'язаних з його технологічним транспортуванням газорозподільними мережами, а саме для опалення власних приміщень, підігріву води.
4. 5. Відповідно до п. 4 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС Оператор ГТС повинен вносити до інформаційної платформи актуальну інформацію щодо всіх точок входу/виходу до/із газотранспортної системи, але на сьогодні така інформація не відповідає дійсності.
Відсутність на інформаційній платформі повного переліку точок входу/виходу, у свою чергу, унеможливлює відображення повного переліку пунктів приймання/передачі між суміжними Операторами ГРМ, а отже спричиняє грубі помилки у відображенні обсягу природного газу, переданого до газорозподільної системи, і, відповідно, у розрахунку.
6. Обсяг фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу визначається оператором ГРМ шляхом розрахунку і є залишком нерозподіленого газу за підсумками місяця. У позовній заяві позивач зазначає, що АТ «Укртрансгаз» здійснювало розподіл потужності на період на добу наперед. Договором № 1512000714 від 17.12.2015 не передбачено розподіл потужності на період на добу наперед.
У відповіді на відзив АТ «Укртрансгаз» заперечило проти доводів АТ «Сумигаз» про неможливість встановити обсяг наданих послуг на підставі договору транспортування природного газу, оскільки матеріалами справи підтверджено, що спірний договір сторонами виконувався, відповідач протягом спірного періоду (травень - грудень 2019 року) використовував обсяги природного газу; доказів того, що потужність, яку відповідач використовував була отримана іншим шляхом або надана іншим замовником послуг транспортування відповідач не надав. Оскільки відповідач не подавав заявку на розподіл потужності на рік, квартал, місяць, АТ «Укртрансгаз» здійснювало розподіл потужностей відповідачу відповідно до 1 Глави 7 розділу ІХ Кодексу ГТС на період на добу наперед. Також позивач зазначає, що відсутність підписаних додатків № 1 та № 2 не спростовує факт надання послуг відповідачу.
Позивач також заперечив проти заяви відповідача про застосування спеціального строку позовної давності, оскільки використання потужності не є переміщенням вантажу в розумінні ст. 306 ГК України.
06.10.2021 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Відповідач також вказує, що зміни та доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін, проте позивач не узгодив з відповідачем дані, на підставі яких здійснено розрахунок додаткової плати за перевищення договірних потужностей.
Позивач надав письмові пояснення, у яких зазначає, що до 01.05.2019 АТ «Укртрансгаз» застосовувались тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств, які були затверджені постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №2259, а з 01.05.2019 застосовується тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и). Відповідач не замовляв за договором послугу фізичного транспортування, вказана послуга замовлялась за договором №1109011164/П36 від 28.09.2011, тому потреба в підписанні додатку №2 до договору відсутня.
На заперечення відповідача щодо відсутності дати на додатку №3 до договору позивач зазначив, що відсутність дати на додатку №3 до договору не може свідчити про його неукладеність, оскільки наявність дати не передбачена Типовим договором. Крім того, вказаний додаток підписаний сторонами та скріплений печатками.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.
Відповідно до п. п. 7, 45 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Згідно з п. п. 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС він є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Дія Кодексу ГТС поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України, операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
У п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС наведені, серед інших, такі визначення:
алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників;
балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням;
газова доба - період часу з 05:00 всесвітньо координованого часу (далі - UTC) (з 07:00 за київським часом) дня до 05:00 UTC (до 07:00 за київським часом) наступного дня для зимового періоду та з 04:00 UTC (з 07:00 за київським часом) дня до 04:00 UTC (до 07:00 за київським часом) наступного дня для літнього періоду;
газова доба (D) - газова доба, в якій здійснюється надання послуг транспортування природного газу;
газова доба (D+1) - газова доба, наступна за газовою добою (D);
гарантована потужність - потужність газотранспортної системи, яка надається замовнику з гарантією реалізації права її користування протягом періоду надання послуг транспортування природного газу;
замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу;
інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;
комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації;
комерційний вузол обліку природного газу (ВОГ) - вузол обліку, що застосовується для проведення комерційних розрахунків при визначенні об'єму (обсягу) транспортування (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку;
номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу;
потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику послуг транспортування відповідно до договору транспортування;
реномінація - заявка на зміну підтвердженої номінації;
EIC-код - код енергетичної ідентифікації суб'єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу.
Позивач та відповідач є суб'єктами ринку природного газу, які на момент виникнення спірних правовідносин здійснювали діяльність з транспортування (АТ «Укртрансгаз» як оператор газотранспортної системи) та розподілу (АТ «Сумигаз» як оператор газорозподільної системи на підставі ліцензії, виданої згідно постанови НКРЕКП від 19.06.2017 №814) природного газу.
АТ «Сумигаз», згідно з пп. 16, 27, 28 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201, при провадженні ліцензованої діяльності повинне дотримуватись таких організаційних умов: використовувати кошти, отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу передбачених структурою тарифу (річної тарифної виручки) у визначеному розмірі та за цільовим призначенням; мати укладений з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП; здійснювати розрахунки із оператором газотранспортної системи за надані послуги транспортування у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу.
Пунктом 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, з урахуванням специфіки переміщення природного газу газорозподільною системою, що пов'язана з умовною нормативною герметичністю газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, інших приладів та обладнання (тобто стан, за якого можливий витік газу, що не може бути зафіксований органолептичним методом) та витоками газу під час технічного огляду чи обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, устаткування, оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Для здійснення діяльності з розподілу природного газу (надання послуг розподілу природного газу споживачам), на виконання Ліцензійних умов з розподілу природного газу, Кодексу ГТС, Кодексу газорозподільних систем та Типового договору транспортування природного газу 17.12.2015 АТ «Укртрансгаз» та АТ «Сумигаз» уклали договір № 1512000714 транспортування природного газу.
Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити у оператора газотранспортної системи наступні послуги: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу (п. 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газотранспортної системи).
Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - розподіл потужності з обмеженнями, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Суд встановив, що додатки 1 та 2 сторони не укладали.
Проте відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід'ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов'язковими, а, отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов'язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.
Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів ч. 8 ст. 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18).
Відповідач не замовляв за договором послугу фізичного транспортування, вказана послуга замовлялась за договором №1109011164/П36 від 28.09.2011, тому потреба в підписанні додатку 2 до договору відсутня.
Виходячи зі змісту положень п. п. 2.3, 2.7 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до договору не укладаються.
Щодо зауважень АТ «Сумигаз» про відсутність дати на додатку №3 до договору місцевий господарський суд зазнаив, що відсутність дати на додатку №3 до договору не може свідчити про його неукладеніня, оскільки наявність дати не передбачена Типовим договором. Разом з тим, вказаний додаток підписаний сторонами та скріплений печатками.
Крім того, укладаючи додаткову угоду №1 від 29.11.2017 до договору, сторони узгодили можливість замовлення відповідачем потужності на одну добу наперед (можливість отримання послуг) та визначили підстави і порядок виникнення обов'язку з оплати у випадку, коли обсяг використаної потужності перевищує обсяг договірної потужності за результатами звітного місяця, а отже досягли згоди щодо цієї істотної умови.
Так, згідно з п. п. 1, 2, 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності. Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі. Загальна потужність кожної віртуальної точки виходу до газорозподільної системи дорівнює сумі технічних потужностей усіх фізичних точок виходу до газорозподільної системи, які вона об'єднує.
Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього кодексу на гарантованій основі. Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог цього Кодексу (п. 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС).
Отже, здійснення господарської діяльності відповідачем як оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатку 1 відповідачем як замовником послуг транспортування не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач як оператор газотранспортної системи надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період. Використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку.
Виходячи зі змісту положень п. п. 2.3, 2.7 договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до договору не укладаються.
Відповідно до п. п. 17, 18 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи оприлюднює на своєму вебсайті перелік точок входу/виходу, обсяг технічної, договірної та вільної потужності. Оператор газотранспортної системи зазначає про точки входу/виходу, для яких з точки зору технічних обмежень обсяг та вид потужності може відрізнятись в окремі періоди газового року.
Пунктом 8 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС передбачено, що якщо замовник послуг з транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.
За змістом п. 2 глави 2 розділу ХV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи вчиняє дії, які дозволяють уникнути можливості виникнення перевантажень, зокрема стягує із замовника послуг транспортування додаткову оплату за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.
Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень п. 2 глави 7 розділу ІІІ Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокацій (п. 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).
Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсиланням оператором ГТС такому замовнику рахунка на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (п. п. 3, 4 глави 4 розділу ХІV Кодексу ГТС) за відсутності доказів самостійного регулювання небалансу.
Суд встановив, що на підставі інформації, наданої відповідачем до інформаційної платформи, згідно форми 2, 3, 5, позивач, за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень-грудень 2019 року встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності у точах входу/виходу.
Обсяг наданих послуг за договором підтверджений і самим відповідачем у звітах форми №8в НКРЕКП-газ-моніторинг «Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків» за спірний період (травень-грудень 2019 року), з яких вбачається підтвердження самим відповідачем обсягів природного газу для його фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, обсяг використаної потужності, яка є предметом даного судового провадження.
Відповідно до акта перевірки №499, опублікованого на офіційному сайті НКРЕКП, під час перевірки Комісія з проведення перевірки дослідила питання щодо наявності укладеного з оператором газотранспортної системи договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП №2497 від 30.09.2015, та здійснення розрахунків за надані послуги у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу протягом 2017-2020 років, у т.ч. за 2019 рік за договором, укладеним з АТ «Укртрансгаз» №1512000714 від 17.12.2015.
Актом перевірки встановлено, що послуги транспортування природного газу для забезпечення власних потреб, виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат АТ «Сумигаз» надавались АТ «Укртрансгаз» відповідно до договору транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 та додаткової угоди №1 від 29.11.2017 до нього. Протягом 2019 року АТ «Укртрансгаз» надавало за договором транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 в т.ч. послуги обсягом 14091, 81397 тис. куб. м природного газу на загальну суму 2658,11 тис. грн та АТ «Сумигаз» має у вказаній сумі заборгованість перед АТ «Укртрансгаз».
У зв'язку з наявністю заборгованості за договором Комісія встановила порушення АТ «Сумигаз» пп. 28 п. 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №201 від 16.02.2017, в частині здійснення розрахунків з оператором газотранспортної системи за надані послуги у строки та на умовах, визначених договором транспортування природного газу.
Таким чином, спірний договір сторонами виконувався, у т.ч. в частині надання доступу до потужності, що підтверджує акт наданих послуг за травень 2019 року, підписаний сторонами та скріплений печатками, листи відповідача, звіти відповідача, акт перевірки НКРЕКП №499.
Наведене спростовує відповідні доводи відповідача про ненадання послуг транспортування природного газу у спірний період саме на виконання договору №1512000714 транспортування природного газу від 17.12.2015.
Відповідно до положень Кодексу ГРМ та Закону України «Про ринок природного газу» закупівлі природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу здійснюється оператором ГРМ у газовидобувних підприємств, виробників біогазу, оптових продавців, постачальників природного газу.
В матеріалах справи відсутні докази щодо закупівлі відповідачем природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат у будь-якого іншого постачальника природного газу, крім АТ «Укртрансгаз». Твердження відповідача про відсутність доступу до потужності та надання у спірний період послуг транспортування природного газу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Факт роботи відповідача на ринку природного газу та виконання ним покладених чинним законодавством завдань є свідченням того, що він не міг не укладати та не виконувати укладений договір. Без такого договору оператор ГРМ не мав би права на допуск відповідача до газотранспортної системи і не міг вчиняти жодних дій з розподілу газу.
Крім того, матеріали справи містять копії актів приймання-передачі природного газу на виконання технічних угод про умови приймання-передачі природного газу та п. 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГРМ (порядок документального оформлення приймання-передачі природного газу на точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи між оператором ГТС та оператором ГРМ), що підтверджує факт забору АТ «Сумигаз» природного газу з ГТС (який фактично неможливий без укладення договору транспортування природного газу).
Позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за травень-грудень 2019 року встановив величину використаних відповідачем обсягів потужності у точках входу/виходу.
Зі звітів про використання замовленої потужності вбачається, що відповідач протягом спірного періоду не надавав номінації на точки входу/виходу, на які йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, а отже вважається, що замовник подав нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, а тому вся потужність, яка була йому надана, є перевищенням замовленої договірної потужності. Відповідні звіти фіксують обсяги перевищення розміру використаної потужності над замовленою на добу.
Враховуючи вказане у сукупності, суд встановив, що в розрахунку суми основного боргу за обсягом наданих послуг за договором в розмірі 14 091 813,97 куб. м природного газу (на суму 2658110,71 грн) показники повністю відповідають обсягу, визначеному в акті перевірки №449, а також іншим матеріалам справи.
Сумарні обсяги використаної потужності за результатами місяця (період травень-грудень 2019 року) містяться в актах наданих послуг.
Оформлення послуг, які надаються за договором, за винятком послуг балансування, здійснюється шляхом підписання сторонами актів наданих послуг відповідно до умов п. 11.1 договору.
Направлення позивачем рахунків, звітів та актів наданих послуг за період з травня до грудня 2019 року підтверджується реєстром відправлених файлів з інформаційної платформи АТ «Укртрансгаз» на електронну адресу АТ «Сумигаз».
Акт наданих послуг №05-2019-1512000714/1000519 від 31.05.2019 за травень 2019 року підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток сторін без будь-яких заперечень чи зауважень.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд проігнорував те, що акти наданих послуг за червень №06-2019-1512000714/1000619 від 30.06.2019, за липень №07-2019-1512000714/1000719 від 31.07.2019, за серпень №08-2019-1512000714/1000819 від 31.08.2019, за вересень №09-2019-1512000714/1000919 від 30.09.2019, за жовтень №10-2019-1512000714/1001019 від 31.10.2019, за листопад №11-2019-1512000714/1001119 від 30.11.2019, за грудень №12-2019-1512000714/1001219 від 31,12.2019 не підписані сторонами та не скріплені печатками сторін, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Умовами п. 11.3 договору сторони погодили, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від писання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку.
У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про відмову АТ «Сумигаз» від підписання вказаних вище актів наданих послуг в порядку п. 11.3 договору.
Щодо доводів відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів їх направлення в порядку ч. 2 п. 8.4, п. 19.2 договору, апеляційний господарський суд відзначає, що за умовами п. 19.1 договору сторони обмінюються інформацією, що стосується надання послуг, відповідно до порядку та у строки, передбачені Кодексом ГТС.
Відповідно до п. 1 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у т.ч. для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.
А отже будь-які інші засоби чи системи передачі інформації між учасниками газового ринку є лише допоміжними і не обов'язковими.
В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт отримання через Інформаційну платформу звітів, актів та рахунків уповноваженою особою АТ «Сумигаз».
Постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 встановлені тимчасові тарифи на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для АТ «Укртрансгаз», який становить 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ.
Зазначений тариф затверджений відповідно до Методики визначення та розрахунку тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на основі багаторічного стимулюючого регулювання, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2517, згідно з п. 4 розділу І якої тариф на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу - виражена у грошовій формі вартість забезпечення у планованому періоді замовнику обсягу замовленої потужності, вираженої в 1000 м-3 (одиницях енергії) до одиниці часу в точках входу в газотранспортну систему та точках виходу з газотранспортної системи.
Акти наданих послуг свідчать, що застосований позивачем для розрахунку вартості перевищення замовленої (договірної) потужності тариф є тарифом, встановленим регулятором у відповідній точці виходу.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції (за результатами перевірки відповідності відображених у актах даних даним, визначеним регулятором) про правильність розрахунків позивача при нарахуванні сум за перевищення замовленої потужності.
АТ «Сумигаз» не надало доказів, які спростовували би перевищення замовленої (договірної) потужності, не здійснило оплату рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за період травень-грудень 2019 року на загальну суму 2 658 110,71 грн.
Враховуючи встановлені у справі обставини у їх сукупності, в т. ч. порушення відповідачем п. п. 2.5, 4.1, 8.4 договору та нездійснення ним оплати рахунків за перевищення замовленої (договірної) потужності за травень-грудень 2019 року, а також норми чинного законодавства, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 658 110,71 грн заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені.
АТ «Укртрансгаз» нарахувало АТ «Сумигаз» 345289,30 грн пені, про стягнення якої заявило у позовній заяві.
За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Умовами п. 13.5 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, без урахування вихідних днів у липні та жовтні 2019 року, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 342 775,42 грн пені; у задоволенні позовних вимог в іншій частині нарахування пені має бути відмовлено.
Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у справі №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога про стягнення 3% у розмірі 130 269,38 грн є обґрунтованою.
Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції та наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованим є розмір інфляційних нарахувань 274 626,07 грн.
Щодо застосування строків позовної давності.
У відзиві на позовну заяву АТ «Сумигаз» заявило про застосування позовної давності до вимог позивача. В обґрунтування такої заяви АТ «Сумигаз» вказує, що до спірних правовідносин має застосовуватись спеціальна позовна давність згідно з ч. 5 ст. 315 ГК України, якою встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Позивач проти застосування спеціального строку позовної давності заперечив та вказав, що у питанні транспортування «газу» як продукції існує різниця між наданням послуг з його транспортування та перевезенням його як вантажу, у зв'язку з чим такі правовідносини мають різну правову природу.
За визначенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Кодекс ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (п. 5 глави 1 розділу I).
За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Натомість відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Закону України «Про ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.
Кодекс ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування (абз. 1 п. 1 глави 1 розділу VIII).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Норми ЦК України та ГК України можуть застосовуватися до договору транспортування газу (як загальні норми) лише в частині, в якій вони не змінені спеціальним регулюванням, встановленим законодавством про ринок природного газу.
Отже, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені ст. 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором.
Господарський суд першої інстанції доцільно відзначив, що на відміну від договору перевезення, в якому переміщення вантажу завжди здійснюється за допомогою руху самого транспортного засобу, переміщення трубопроводом забезпечується за допомогою спеціальної технологічної системи, статичної стосовно простору і вантажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Аналогічне положення містить ч. 5 ст. 308 ГК України. Отже, обов'язковими істотними умовами перевезення є прийом перевізником від вантажовідправника вантажу для подальшого перевезення для вантажоотримувача та складання відповідних транспортних документів.
Спірний договір №1512000714 від 17.12.2015 не має усіх ознак договору перевезення. Договір транспортування природного газу трубопроводами за своєю правовою природою є самостійним видом договору про надання послуг.
Транспортування газу як продукції та транспортування і перевезення його як вантажу мають різну правову природу. Природний газ, що транспортується трубопровідним транспортом, не є продукцією виробничо-технічного призначення та не є виробом народного споживання.
Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу - це суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск -760 мм ртутного стовпа і температура 20 градусів за Цельсієм) є товарною продукцією.
Відповідно до Постанови Кабінету України №827 від 12.12.1994 природний газ є видобувною сировиною, корисною копалиною, визначеною у Переліку корисних копалин загальнодержавного значення.
Частина 2 ст. 306 ГК України визначає, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Разом з тим, у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що транспортування природного газу є послугою, яка замовляється на підставі договору і стороною у такому договорі є замовник, а не вантажовідправник. Відповідно до п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування), тобто, за суб'єктним складом договір транспортування природного газу відповідає договору про надання послуг.
Отже, природний газ, що транспортується трубопровідним транспортом, не є вантажем у розумінні ст. 306 ГК України.
За умовами п. 8.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2017) замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Таким чином строк оплати послуг, наданих у період з травня 2019 до грудня 2019 року, настав з 16.06.2019 до 16.01.2020.
18.08.2021 АТ «Укртрансгаз» звернулось з позовною заявою у цій справі, тобто в межах трирічного строку позовної давності щодо вимог у даній справі.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У свою чергу, якщо позовні вимоги господарський суд визнав обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Оскільки зобов'язання з транспортування трубопровідним транспортом не є зобов'язанням перевезення, договір транспортування природного газу №1512000714 від 17.12.2015 є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначене спеціальним законодавством (Кодексом газотранспортної системи, Законом України «Про ринок природного газу»), сторони договору не виступають у відношенні один до одного перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем та на правовідносини, що виникають із договору, поширюються загальні положення щодо договорів про надання послуг, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку (з яким погоджується апеляційний господарський суд), що позивач звернувся до суду в межах встановленого законом строку позовної давності.
Апеляційний господарський суд у вказаних висновках враховує також позицію Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин спеціальний шестимісячний строк позовної давності, передбачений ч. 5 ст. 315 ГК України.
У вказаній постанові за результатами перегляду справи в касаційному порядку Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду дійшла висновку, що договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені ст. 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором транспортування природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497, та відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 зі справи №920/206/19, від 23.07.2020 зі справи №920/180/19, від 08.12.2021 зі справи №904/949/21, про те що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення ст. ст. 306, 307, 315 ГК України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2022 у справі №920/926/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 11.08.2022 у справі №920/926/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Справу №920/926/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.11.2022.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.В. Владимиренко