вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" листопада 2022 р. Справа№ 910/21520/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Зубець Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022
у справі № 910/21520/21 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про стягнення 9 170,51 грн
За результатами розгляду апеляційних скарг Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення 9 170,51 грн шкоди, право на яку перейшло позивачеві в результаті здійснення страхового відшкодування потерпілій особі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення 9 170,51 грн задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 9 170,51 грн - шкоди, 2270,00 грн - судового збору.
Рішення мотивоване тим, що суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи рахунок на оплату відновлювальних робіт, ремонтна калькуляція, страхові акти №ДККА-65523 від 06.05.2019 та № ДККА-65523/1 від 14.05.2019 є достатніми доказами розміру завданої шкоди, що становить 24 914, 04 грн. Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП 11.04.2019 була застрахована у АТ "СГ "ТАС" згідно полісу АО №5149200. суд приймає пояснення позивача, про виплату АТ "СГ "ТАС" відшкодування у сумі 15 743,53 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Покриття АТ "СГ "ТАС" суми страхового відшкодування у вище вказаному розмірі підтверджується платіжним дорученням № 37589 від 17.07.2019. Доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля та відповідно визначення розміру завданої шкоди внаслідок ДТП у сумі 24 914,04 грн є доданий до позовної заяви рахунок ТОВ "Автодім Атлант-М". Таким чином, в розумінні ст. ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача як власника транспортного засобу виникло зобов'язання перед позивачем з виплати різниці між фактичним розміром шкоди (24 914,04 грн) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням, що покрито страховиком відповідача у розмірі 15 743,53 грн), що становить 9 170,51 грн, у зв'язку із чим судом позовні вимоги визнаються обґрунтованими та не спростованими відповідачем, який повідомлений про розгляд справи № 910/21520/21 судом а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційного оскарження, прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/21520/21; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/21520/21 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі; здійснити розподіл судових витрат.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, в оскаржуваному рішенні суд прийшов до хибного висновку, зазначивши про те, що наявні матеріали справи: рахунок на оплату відновлювальних робіт, ремонтна калькуляція, страхові акти є достатніми доказами розміру завданої шкоди, що становить 24 914,04 грн, при цьому, судом помилково визнано право позивача на стягнення в порядку регресу на його користь виплаченого страхового відшкодування в заявленій сумі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що страховик здійснив виплату страхувальнику згідно із договором КАСКО на загальну суму 14 114,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 11812 від 15.05.2019 на суму 10 757,00 грн та № 10887 від 06.05.2019 на суму 3 357,04 грн, натомість інші платіжні документи, що свідчили б про додаткові виплати по даному страховому випадку в матеріалах справи відсутні. Тобто, сума 10 800,00 грн, яка була включена позивачем до розрахунку ціни позову не виплачувалась потерпілому, натомість, внаслідок порушення зобов'язань власником транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 з оплати страхових платежів за договором КАСКО відбулось зарахування вимог між страховим та страхувальником.
Скаржник вказує на те, що у вказаних вище платіжних дорученнях, що сплачені на рахунок ТОВ "Автомобільний дім "Атлант-М", в призначенні платник посилається на виставлений станцією технічного обслуговування та ремонту рахунок СНС4356698-2 від 26.12.2018, в матеріалах справи наявна копія цього рахунку, однак, дорожньо-транспортна пригода сталась 11.04.2019.
Скаржник звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві не обґрунтував наявність двох страхових актів, які стосуються одної і тої ж дорожньо-транспортної пригоди, натомість господарський суд першої інстанції на надав належної оцінки цим доказам в їх сукупності, обмежившись лише посиланням на них в тексті оскаржуваного рішення.
На думку скаржника, ремонтна калькуляція не містить відомостей про особу, яка її склала, відповідно не зазначено її посаду, що могла б свідчити про її повноваження, а також відсутні підписи авторів. Фактичний розмір шкоди, заявлений у позові, не доведений належними та достовірними доказами, також відсутні акти виконаних робіт з ремонту пошкодженого транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 , що не дає можливості встановити факт проведення відновлювального ремонту, як такого, що в свою чергу, є підставою для відшкодування страхової виплати в порядку регресу.
Також скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що орієнтовний попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складає 8 000,00 грн, а розрахунок вартості правничої допомоги відповідача з усіма доказами буде подано до суду з урахуванням ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/21520/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/21520/21 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/21520/21 з зазначенням поважних підстав пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
05.07.2022 від скаржника через відділ канцелярії суду надійшла заява до якої додано копію конверту та копію відстеження відправлення по трек-коду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 відкрито апеляційне провадження скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/21520/21. Призначено розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/21520/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, введення воєнного стану в Україні, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/21520/21 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Матеріалами справи підтверджено, що 11.04.2019 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участі транспортних засобів "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_1 та "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, та за взаємною згодою водії транспортних засобів склали повідомлення про ДТП (Європротокол), який визнається судом як належний та допустимий доказ у справі, в силу вимог пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України.
Зокрема, згідно із п. 14 "Мої зауваження" Європротоколу, водій транспортного засобу "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_1 визнав свою вину в настанні дорожньо-транспортної пригоді, якою завдано пошкоджень транспортним засобам та в п. 6 "Страхувальник/власник полісу" зазначив, що власником полісу є ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (надалі - відповідач).
Майнові інтереси власника пошкодженого транспортного засобу "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_2 застраховані за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0199-18-00804 від 04.01.2019, страховиком за яким є ПАТ "СК "Українська страхова група" (надалі - позивач).
Згідно рахунку ТОВ "Автодім Атлант-М" та ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_2 становить 24 914, 04 грн.
Крім того, Додатковою угодою №1 від 01.03.2019 позивач та страхувальник дійшли згоди про внесення змін до п. 11.3 Договору, згідно якого виплати по страховим випадкам здійснюються позивачем без врахування зносу автомобіля.
У зв'язку з чим, позивач здійснив виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 24 914,04 грн без врахування зносу, з яких: 14 114,04 грн виплачено на рахунок ТОВ "Автодім Атлант-М", що підтверджується платіжними дорученнями № 11812 від 15.05.2021 та № 10887 від 06.05.2019, 10 800,00 грн зараховано в рахунок несплаченої частини страхового платежу, що підтверджується в страховому акті №ДККА-65523 від 06.05.2019.
Згідно відомостей з бази даних МТСБУ, вбачається, що на момент ДТП 11.04.2019 автомобіль "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований у АТ "СГ "ТАС" згідно полісу АО №5149200.
ПАТ "СК "Українська страхова група" звернулось до АТ "СГ "ТАС" із заявою на виплату відшкодування у розмірі 24 914,04 грн. В свою чергу, АТ "СГ "ТАС" в межах ліміту відповідальності та з вирахуванням зносу автомобіля покрив суму відшкодування в розмірі 15743, 53 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 37589 від 17.07.2019.
26.11.2020 позивач через свого представника за дорученням звернувся до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (відповідач) в порядку ст. 1194 ЦК України про виплату різниці між фактичним розміром шкоди (24 914,04 грн) та страховою виплатою (15 743,53 грн) здійсненою страхувальником відповідача, що становить 9 170,51 грн.
10.12.2020 відповідач у відповідь на претензію направив лист № 01/1/08/33081 в якому повідомив, що для розгляду претензії відповідачу необхідно більше часу, оскільки останній звернувся до свого страховика із запитом про надання інформації та документального обґрунтування суми виплати відшкодування збитків, завданих працівником товариства під час виконання своїх посадових обов'язків на автотранспорті, що належить товариству.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача відповідно до ст. 1194 ЦК України шкоди, що є різницею між фактичним розміром відшкодування, здійсненим позивачем потерпілою, та страховою виплатою, що була здійснена страхувальником відповідача, яка становить 9170,51 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996, № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Така ж норма закріплена і в ч. 1 ст. 979 ЦК України.
Згідно із ст. 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV із змінами та доповненнями (далі Закон № 1961).
Згідно із ч. 22.1 ст. 22 Закону № 1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961 у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України; якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 ЦК України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено виплату позивачем страхового відшкодування в розмірі 24 914,04 грн. до останнього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Європротокол, що складений між учасниками ДТП 11.04.2019 є належним та допустимим доказом у справі, відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність зауважень учасників ДТП стосовно відомостей, які зазначені у даному Європротоколі, а сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи рахунок на оплату відновлювальних робіт, ремонтна калькуляція, страхові акти №ДККА-65523 від 06.05.2019 та №ДККА-65523/1 від 14.05.2019 є достатніми доказами розміру завданої шкоди, що становить 24 914, 04 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП 11.04.2019 була застрахована у АТ "СГ "ТАС" згідно із полісом АО № 5149200.
Таким чином, АТ "СГ "ТАС" взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася з вини водія забезпеченого транспортного "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_1 пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу тощо.
Так, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_2 , вказаний транспортний засіб - 2013 року випуску, тобто станом на час ДТП 11.04.2019 строк експлуатації склав 6 років, у зв'язку із чим, АТ "СГ "ТАС" виплачено відшкодування у сумі 15 743,53 грн з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Покриття АТ "СГ "ТАС" суми страхового відшкодування у вище вказаному розмірі підтверджується платіжним дорученням № 37589 від 17.07.2019.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідальність роботодавця за шкоду завдану її працівником врегульовано ст. 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до наведених положень закону шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.
За приписами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як вбачається з Європротоколу та не заперечується відповідачем під час розгляду даної справи, а також в своєму листі від 10.12.2020 №01/1/08/33081 адресованому позивачеві - транспортний засіб "Mitsubishi" д.н.з. НОМЕР_1 належить відповідачу.
Так, у спірних правовідносинах позивач просить стягнути з відповідача як власника транспортного засобу в порядку ст. 1194 ЦК України 9 170,51 грн нанесеної шкоди, що складає різницю між фактичним розміром шкоди (24 914,04 грн) та страховою виплатою (15 743,53 грн), яку здійснено АТ "СГ "ТАС", право на відшкодування якої перейшло до позивача в порядку суброгації.
Доказом вартості відновлювального ремонту автомобіля та відповідно визначення розміру завданої шкоди внаслідок ДТП у сумі 24 914,04 грн є доданий до позовної заяви рахунок ТОВ "Автодім "Атлант-М".
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про те, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків, у зв'язку із чим, в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача як власника транспортного засобу виникло зобов'язання перед позивачем з виплати різниці між фактичним розміром шкоди (24 914,04 грн) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням, що покрито страховиком відповідача у розмірі 15 743,53 грн), що становить 9 170,51 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у відповідача як власника транспортного засобу виникло зобов'язання перед позивачем з виплати різниці між фактичним розміром шкоди (24 914,04 грн) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням, що покрито страховиком відповідача у розмірі 15 743,53 грн), що становить 9 170,51 грн, тому позовна вимога про стягнення 9 170,51 грн виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Посилання скаржника на те, що сума 10 800,00 грн, яка була включена позивачем до розрахунку ціни позову не виплачувалась потерпілому, натомість, внаслідок порушення зобов'язань власником транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 з оплати страхових платежів за договором КАСКО відбулось зарахування вимог між страховим та страхувальником, є безпідставним, оскільки відповідно до страхового акту № ДККА-65523 від 06.05.2019 зазначене зарахування є порядком виплати страхового відшкодування та не спростовує обов'язку відповідача здійснити таке відшкодування.
Також безпідставним є посилання скаржника на те, що ремонтна калькуляція не містить відомостей про особу, яка її склала, відповідно не зазначено її посаду, що могла б свідчити про її повноваження, а також відсутні підписи авторів, оскільки зазначена ремонтна калькуляція, створена у системі Audatex, не передбачає таких відомостей.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає зазначення дати "26.12.2018" у рахунку СНС4356698-2 опискою, та зазначає про те, що у найменуванні зазначеного рахунку вказано рахунок згідно із ремонтною калькуляцією Audatex ДККА-65523, яка датована 19.04.2019.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/21520/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/21520/21 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/21520/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2022 у справі № 910/21520/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/21520/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
Л.П. Зубець