вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" листопада 2022 р. Справа№ 910/2060/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.
учасники справи:
від позивача: ПОЛЯКОВА ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА
від відповідача: Чорна Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 (повне рішення складено 22.07.2022)
у справі №910/2060/22 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Державної аудиторської служби України
про визнання недостовірною інформації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної аудиторської служби України про визнання недостовірною інформації та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22 в позові відмовлено. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4 962,00 грн покладено на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Рішення обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідач публічно поширював інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача та завдала йому моральної шкоди.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 12.08.2022 за допомогою підсистеми "Електронний суд" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Апелянт стверджує, що відповідачем у листі від 28.01.2022 № 000500-14/952-2022, адресованому Голові Київської міської державної адміністрації, поширена недостовірна інформація щодо фінансово-господарської діяльності позивача, яка містить недостовірні відомості, а також порушує особисті немайнові права позивача, зокрема, право на ділову репутацію, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про визнання такої інформації недостовірною та зобов'язання відповідача її спростувати.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому позивач просив суд рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. При цьому відповідач посилається на законність та обґрунтованість оскарженого рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2022 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 розгляд справи відкладено на 19.10.2022.
Унаслідок збройної агресії російської федерації в Україні (нанесення масованих ракетних ударів по всій території України) та оголошення повітряної тривоги у місті Києві 19.10.2022 з 12 год 49 хв до 16 год 20 хв розгляд справи №910/2060/22 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 розгляд справи призначено на 16.11.2022.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що відповідно до повідомлення Державної аудиторської служби України № 000500-14/15322-2021 від 06.12.2021, на підставі пункту 8.19 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2021 року, з 16 грудня 2021 року заплановано проведення ревізії фінансово-господарської діяльності КП "Київтеплоенерго".
Листом № 044/45-20/21 від 16.12.2021 Адвокатське об'єднання "А-ЛЕКС", яке діє в інтересах КП "Київтеплоенерго", заперечило проти проведення Держаудитслужбою контрольного заходу у формі планової ревізії.
У подальшому наказ про призначення планової ревізії та дії відповідача позивачем оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва. За вказаним позовом відкрито провадження у справі № 640/3312/22 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Наразі розгляд справи не завершено.
01.02.2022 позивач отримав доручення заступника голови Київської міської державної адміністрації П. Пантелеєва за вх. № 19 АУ/1435 щодо надання інформації стосовно листа Державної аудиторської служби України від 28.01.2022 № 000500-14/952-2022, адресованого Голові Київської міської державної адміністрації (Київському міському голові), у якому порушено питання щодо відповідності займаній посаді директора КП "Київтеплоенерго" В'ячеслава Бінда та ініціювання розірвання з ним контракту.
На думку апелянта зміст вищеуказаного листа містить недостовірні твердження про те, що 16.12.2021 було розпочато ревізію та допущено працівників Державної аудиторської служби України для проведення планової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності в КП "Київтеплоенерго".
Так, у листі Держаудитслужби № 000500-14/952-2022 від 28.01.2022 міститься твердження, яке позивач вважає недостовірним, наступного змісту:
"Фактично до ревізії працівники Держаудитслужби були допущені керівником об'єкта контролю та проходили щоденно на об'єкт контролю через службу охорони КП "Київтеплоенерго" за службовими посвідченнями.
Протягом періоду з 16.12.2021 по 20.01.2022 КП "Київтеплоенерго" вручено у двох примірниках 51 запит на надання документів та пояснень посадових осіб, з вини яких допущені порушення законодавства, другі примірники яких не повернуті.
Під час виходу 24.01.2022 для продовження проведення ревізії фахівці Держаудитслужби були допущені на об'єкт контролю.
Проте запити від 24.01.2020 № 42 та № 43 щодо надання до ревізії документів та пояснень директор юридичного департаменту Гушул С.В. відмовився отримати."
Апелянт зазначає, що твердження відповідача про нібито фактичне допущення представників Державної аудиторської служби України, перешкоджання у проведенні ревізії та порушення законодавства посадовими особами КП "Київтеплоенерго" не відповідає дійсності, тобто містить негативну інформацію про нібито вчинення дій, спрямованих на перешкоджання проведенню фінансового контролю, адже через недотримання процедури призначення та проведення заходу фінансового контролю відповідач не був допущений КП "Київтеплоенерго" до проведення ревізії.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
При цьому, за змістом статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).
Статтею 277 указаного Кодексу установлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, установленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, слід враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
При цьому, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Предметом даного позову є зміст листа, у якому відповідач просив Голову Київської міської державної адміністрації (Київського міського голову) розглянути питання щодо відповідності займаній посаді директора КП "Київтеплоенерго", з огляду на ненадання документів перевіряючим та чинення перешкод у проведення державного фінансового аудиту і планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача.
Статтею 34 Конституції України гарантовано право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
У постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 756/4814/16-ц за подібних правовідносин викладено правовий висновок, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
В межах цієї справи суд не дає оцінку дотриманню фахівцями Держаудитслужби вимог законодавчих приписів під час призначення та проведення контрольного заходу, оскільки такі обставини є предметом публічно-правового спору між підконтрольною установою та органом державного фінансового контролю та виходять за межі спору цивільно-правового, який є предметом цього позову.
Отже, вимоги захисту за статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно оцінювати стосовно права Держаудитслужби повідомляти про можливі порушення у діяльності КП "Київтеплоенерго".
За встановленими обставинами справи, відповідач звернувся зі спірним листом до Голови Київської міської адміністрації (Київського міського голови) з приводу ефективності управління комунальним майном, бюджетними коштами та іншими активами підприємства, в якому вказав на перешкоджання проведення державного фінансового аудиту з боку працівників КП "Київтеплоенерго".
Відповідач надіслав вказаний лист, перш за все, з метою перевірки компетентними органами діяльності КП "Київтеплоенерго". Надсилання листів та заяв є реалізацією особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширенням недостовірної інформації.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карпюк та інші проти України" від 6 жовтня 2015 року).
Суд ураховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями "оціночне судження" та "факти". Так, у пункті 39 рішення ЄСПЛ від 28 березня 2013 року у справі "Нова Газета" і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначив, що, на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов'язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.
Матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідач публічно поширював інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача та завдала йому моральної шкоди.
У пункті 19 постанови пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що суди повинні з'ясувати, чи є поширена інформація фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Закон України "Про інформацію" визначає оціночні судження як висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Таким чином, оціночними судженнями фактично є висновок особи про ту чи іншу подію, ситуацію або особу, який не містить фактичних тверджень.
Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
Крім того, позивач є публічною особою, яка відіграє певну роль у суспільному житті, тому він підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики з приводу того, як він виконував або виконує свої функції у сфері публічної діяльності (надання послуг невизначеному колу осіб).
Межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22 залишити без змін.
Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/2060/22.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови у справі №910/2060/22 складено та підписано 22.11.2022.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран