79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
06 серпня 2010 р. № 2а-4042/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді Костіва М.В.
при секретарі Кунинець А.С.
за участю представників:
від позивача (боржника): Сільченко О.О.;
від відповідача: не з'явилися;
від третьої особи (стягувача): ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, м. Львів, до Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів, про визнання протиправними дій ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо винесення постанови від 09.03.2010 р. ВП№17865095 про відкриття виконавчого провадження, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2010 р. ВП№17865095, зобов'язання державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнання протиправними дій начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду скарги від 22.03.2010 р. №2551/06-22,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, м. Львів, звернулось із позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів, про визнання протиправними дій ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо винесення постанови від 09.03.2010 р. ВП№17865095 про відкриття виконавчого провадження, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.03.2010 р. ВП№17865095, зобов'язання державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнання протиправними дій начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду скарги від 22.03.2010 р. №2551/06-22.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 07.07.2010 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України. Протокольною ухвалою судового засідання 07.07.2010 року до участі в справі залучено в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа, який не відповідає встановленим вимогам, а сам відповідач не уповноважений здійснювати примусове виконання виконавчого документу у даній справі. Скарга позивача щодо цих обставин була неналежно розглянута відповідачем. Просить позов задовольнити.
Третя особа позов заперечила за безпідставністю. Посилається на набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду. Просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.
Виконавчим листом №2А-286/2009, виданим 01.03.2010 р. Шевченківським районним судом м. Львова, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату з 01.01.2009 р. по 25.05.2009 р. ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату з 01.04.2008 р. по 25.05.2009 р. ОСОБА_2 кошти у якості індексації пенсії відповідно до вимог ст. 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Згідно із ч. ч. 1-4 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
09.03.2010 р. відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№17865095 та надано строк на добровільне виконання до 16.03.2010 р. Однак, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ виконаний позивачем не був при тому, що в порядку виконавчого провадження забезпечується лише примусове виконання виконавчого документа. Незважаючи на оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, позивач зобов'язаний виконувати обов'язкове для виконання судове рішення у добровільному порядку.
Згідно із ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Посилання позивача на невідповідність виконавчого документа вимогам, встановленим у ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, не знаходять підтвердження у матеріалах справи. Так, згідно із вказаною статтею, у виконавчому документі повинні бути зазначені назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника, проте, тільки за його наявності в матеріалах справи (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього закону. Відтак, за даних обставин державний виконавець не мав передбачених законом підстав для відмови у відкриті виконавчого провадження.
Не заслуговують на увагу також посилання позивача про неналежність даного виконавчого провадження до компетенції відповідача. Так, згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 20-1 вказаного закону, на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень, зокрема, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади. При цьому, в установленому Міністерством юстиції України порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції можуть передаватися інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби. Про прийняття до виконання виконавчого провадження або передачу виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого провадження.
Скарга позивача від 22.03.2010 р. №2551/06-22, адресована відповідачеві на постанову про відкриття виконавчого провадження, відтак, підставно була відхилена 22.04.2010 р. №09-01-45/1165/В4/4531. Належних доказів зворотнього суду не надано.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку. Згідно із ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Належних доказів порушення відповідачем обов'язків, передбачених законом, суду не надано.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови виготовлено 11.08.2010 року.