79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
02 серпня 2010 р. № 2а-4161/10/1370
15 год. 55 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Шийки Н.П., представника позивача Чорнія Р.Ю., Кобрин Н.С., Кіщак Н.В., представника відповідача Сольвара О.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ТзОВ "Клінгспор"
до Державна податкова інспекція у Сокальському районі
про про скасування рішення ,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор»до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області з вимогою скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2010 року № 0000502300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 110383,00 грн. Позовні вимоги, з урахуванням доповнень та уточнень до позовної заяви від 24.06.2010 року та від 08.07.2010 року, мотивовані наступним.
Висновки податкового органу про неналежне оформлення в авансових звітах розрахункових документів, що підтверджують факт продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) є безпідставними і, як пояснює позивач, суперечать вимогам пп. 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (далі -Положення №637) щодо порядку оформлення касових операцій. Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»зокрема передбачено, що підставою для застосування до юридичних осіб фінансових санкцій у вигляді штрафу є проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанцій до прибуткового ордера, іншого письмового документа) (абз. 5 п.1 Указу). В даному випадку витрати працівника підприємства на проїзд у таксі під час перебування у відрядженні підтверджено чеками-квитанціями, які долучено до авансових звітів. Позивач вважає, що це -також платіжні документи, які є достатнім підтвердженням сплати готівкових коштів за надані послуги (перевезення). Оскільки, твердить позивач, такої обставини як відсутність будь-яких підтверджуючих документів щодо витрат підприємства під час перевірки не встановлено, немає і підстав для накладення штрафу.
Ще одним аргументом яким позивач доводить неправомірності спірного рішення є невірна вказівка правової підстави для застосування фінансової санкції. В спірному рішенні зазначено, що позивач порушив вимоги абз. 5 п. 1 згаданого Указу, що не відповідає акту перевірки від 18.01.2010 року № 15/2301/35649131, згідно з яким виявлено порушення вимог абз. 6 п. 1 цього ж Указу. З цього позивач зробив висновок, що податковий орган притягнув його до відповідальності за правопорушення, якого він не вчиняв.
Крім наведеного позивач звертає увагу суду на строк застосування фінансових санкцій у виді штрафу. З покликанням на вимоги ст.ст. 238, 239, 241 та 250 Господарського кодексу України позивач ствердив, що відображені в акті перевірки порушення стосуються господарської діяльності підприємства, а тому застосована фінансова санкція є адміністративно -господарським штрафом, обмеження щодо строку застосування якого передбачено ст. 250 ГК України. Згідно з довідкою № 3946/13/01/23/35749131 від 25.12.2009 року, якою зафіксовано факт виявлення правопорушення, ТОВ «Клінгспор»його вчинило в період з 04.06.2008 року по 28.09.2009 року, а сам штраф до товариства застосовано 28.01.2010 року спірним рішенням № 0000502300, тобто пізніше одного року з дня порушення. Відтак при розрахунку суми фінансових санкцій відповідач безпідставно включив суми авансових звітів з квитанціями за період з 04.06.2008 року по 28.09.2009 року на суму 544000 грн. Останній самостійно зроблений розрахунок зазначеної суми позивач 02.08.2010 року долучив до матеріалів справи.
З урахуванням наведених вище аргументів позивач вважає спірне рішення ДПІ у Сокальському районі від 28.01.2010 року № 0000502300 неправомірним та просить суд його скасувати.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю з підстав, викладених у запереченнях проти адміністративного позову від 23.06.2010 року № 9459/10/10-010, а також додаткових запереченнях проти адміністративного позову від 07.07.2010 року № 10159/10/10-010 та від 19.07.2010 року № 10810/10/10-010 (вх. № 27108 від 21.07.2010 року), зміст яких зводиться до такого.
За змістом п. 3.1 ст. 3 вищезгаданого Положення №637, касові операції оформляються також й іншими касовими документами (крім перелічених у Положенні), які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. У зв'язку з цим відповідач зазначає про вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»щодо обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, як от зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.
Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачені ним операції оформляються згідно з вимогами цього Закону (п 3.2. Положення №637). В даному випадку працівнику позивача відшкодовано суму коштів, витрачених на оплату наданих суб'єктами господарювання (ТОВ «Гранд Авто», ТОВ «АСС Авто»та авто кооперативом Каштан) послуг перевезення на таксі. Згідно з вимогами ст. 1, 40 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також затверджених на виконання цього закону спільним наказом Держкомпідприємництва, Мінтрансзвязку від 01.02.2008 року № 9/119 Ліцензійних умов, обов'язковою умовою до обладнання автомобіля, який використовуватиметься як таксі є наявність діючого таксометра. Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», таксометр є реєстратором розрахункових операцій. Отже, факт надання суб'єктами господарювання послуг перевезення таксі повинен підтверджуватися розрахунковими документами, зареєстрованими реєстратором розрахункових операцій -таксометром, форма та зміст яких затверджені Наказом ДПА від 01.12.2000 року № 614.
Щодо доводів позивача про порушення встановлених ст. 250 ГК України строків застосування адміністративно-господарських санкцій, відповідач вважає, що до даних правовідносин згадана норма не стосується.
Стосовно вказівки в рішенні від 28.01.2010 року про застосування фінансових (штрафних) санкцій на порушення вимог абз. 5 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»представник відповідача пояснив, що це - описка. ДПІ у Сокальському районі рішенням від 30.07.2010 року № 11322/8/23-0 внесла зміни до тексту спірного рішення і у графі, де вказується пункт та стаття законодавчого акта, який є підставою для застосування фінансових санкцій, замість зазначеного «абз. 5 п. 1»Указу замінила «абз. 6 п.1». Копія згаданого рішення надіслана позивачу, а також долучена до матеріалів справи. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що спірне рішення від 28.01.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним і немає підстав для його скасування. Тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
В судовому засіданні суд на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України оголосив вступну та резолютивну частини постанови, повний текст виготовлено 06 серпня 2010 року.
Суд розглянув матеріали адміністративної справи, заслухав пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідив та оцінив долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні фактичні обставини справи та норми законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 2, п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
З 16.12.2009 року по 13.01.2010 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Клінгспор»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 26.02.2008 року по 30.09.2009 року. За наслідками перевірки складено акт № 15/2301/35749131 від 18.01.2010 року, згідно з яким, за період що перевірявся встановлено порушення вимог п. 3.1, п. 3.2 та п. 7.41 Положення № 637, а саме - у фінансових звітах відсутні оформлені належним чином розрахункові документи відповідно до Закону (касовий чек, розрахункова квитанція), які б підтверджували факт продажу товарів, надання послуг підприємству за готівкові кошти на суму 110383,00 грн.
Перевірка позивача на предмет дотримання порядку ведення касових операцій з готівкою оформлена окремою довідкою № 3946/13/01/23/35749131 від 25.12.2009 року, висновки якої щодо дотримання порядку ведення касових операцій включено до акту перевірки.
На підставі акта перевірки ДПІ у Сокальському районі 28.01.2010 року на підставі абз. 6 п.1 Указу Президента від 12.06.1995 року винесла рішення № 0000502300 про застосування до ТОВ «Клінгспор»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 110383,00 грн. за порушення вимог п.3.1, п. 3.2 та п. 7.41 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.
Положення №637 затверджено з метою організації обігу готівкових грошових коштів та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Згідно з п. 3.1, п. 3.2 Положення № 367 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.
Главою 7 Положення № 367 передбачено вимоги до перевірок підприємств, що підлягають застосуванню органами контролю, які діють згідно із законодавством України. Зокрема у п. 7.41 зазначено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.
Підстави та розмір фінансових санкцій за порушення суб'єктами господарювання норм з регулювання обігу готівки у національній валюті передбачено Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 року № 436/95 (далі -Указ). В абзаці 6 п. 1 цього Указу зазначено, що за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів до суб'єкта господарювання застосовується фінансові санкції у виді штрафу у розмірі сплачених коштів.
Як видно зі змісту норм зазначених щойно нормативних актів, касові операції з готівкою повинні мати належне документальне підтвердження відповідної форми та змісту. Як у Положенні № 367, так і в Указі наведено невичерпний перелік розрахункових документів, якими можна підтвердити, в даному випадку, факт надання послуг.
Згідно з п. 1.2 Положення № 367 розрахунковий документ -документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Наведена норма дублює правове визначення, яке містить Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Згідно зі ст. 1 цього Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Вимоги до змісту первинних документів передбачено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого обов'язковими їх реквізитами є назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону).
В даному випадку позивач на підтвердження правомірності відшкодування своєму працівнику витрат на оплату послуг перевезення таксі на загальну суму 110383,00 грн., понесених під час перебування у відрядженні, долучив до авансових звітів наступні документи: чеки замовлення таксі -від ТОВ «Гранд авто», квитанції оплати за проїзд -від ТОВ «Алло таксі»та квитанції -від автокооперативу «Каштан»(надалі назви цих документів узагальнено -квитанції). В усіх квитанціях зазначено назву господарюючого суб'єкта, який надав послуги, загальну вартість наданої послуги, дата замовлення або вказівка лише на дату без прив'язки до події та підпис водія. Усі квитанції або проштамповані «оплачено», або мають відтиск круглої печатки суб'єкта господарювання, що їх видав, або ж містять і штамп і печатку одночасно.
На переконання позивача, це і є розрахункові документи, які доводять факт надання послуг перевезення таксі. З огляду на те, що ні Положення № 367, ні Указ не містять вичерпного їх переліку, долучені до авансових звітів означені вище квитанції і є тими «іншими касовими документами»чи «іншими письмовими документами», що підтверджують сплату покупцем готівкових коштів.
Такі доводи позивача суд вважає необґрунтованими тому, що як зміст, так і форма цих квитанцій суперечать вимогам чинного законодавства. Висновок суду ґрунтується на наступному.
Як уже зазначено вище, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів. Зі змісту долучених квитанцій, копії яких є в матеріалах справи (том І, а.с. 94 -151) квитанцій неможливо встановити, хто брав участь у цих відносинах, тобто кому надано ці послуги і особу та її повноваження, яка видала та підписала квитанції від імені перевізника, в чому ці послуги полягали, терміни їх надання, одиниці виміру, що були основою для розрахунку їх вартості, сам розрахунок наданих послуг. Відтак, зазначені квитанції не містять всіх необхідних реквізитів, наявність яких дає підстави вважати їх розрахунковими документами, що підтверджують факт надання послуги.
Крім того, надання послуг з внутрішнього перевезення пасажирів на таксі є господарською діяльністю, яка згідно з нормами Закону України «Про автомобільний транспорт»(ст. 9) та Закону України «Про ліцензування (ст. 9) підлягає ліцензуванню. Обов'язковою вимогою до облаштування таксі є наявність діючого таксометра, що згідно з уже згаданим вище Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є реєстратором розрахункових операцій, застосування якого в сфері надання послуг при здійсненні операцій з розрахунків в готівковій формі є обов'язком суб'єктом господарювання. Тому в даному випадку розрахунковий документ повинен бути надрукованим та зареєстрованим реєстратором розрахункових операцій встановленої форми та змісту.
Доводи позивача про необґрунтоване притягнення його до відповідальності на підставі абз. 5 п. 1 Указу, як зазначено у спірному рішенні від 28.01.2010 року, спростовується наступним. Представник відповідача визнав, що у рішенні від 28.01.2010 року дійсно допущено описку при зазначенні правової підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначення їх розміру. Пояснив, що це описка, допущена при написанні рішення. Тому ДПІ у Сокальському районі 30.07.2010 року винесла рішення № 11322 «Про внесення змін до рішення», відповідно до якого вказана у рішенні від 28.01.2010 року правова підстава застосування фінансових санкцій -«абз. 5 п.1»Указу, замінена іншою -«абз. 6 п. 1» Указу, в решті зміст тексту цієї графи не змінився. З огляду на це немає обґрунтованих підстав стверджувати, що рішення від 28.01.2010 року суперечить акту перевірки, на підставі якого його винесено, в частині вказівки норми законодавчого акта яку порушив позивач. Описка дійсно була, відповідач її виправив, про що також повідомив позивача, надіславши йому копію рішення від 30.07.2010 року. Втім, це не є достатньою підставою вважати спірне рішення від 28.01.2010 року неправомірним. Тому аргументи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Щодо аргументів позивача про пропущення строків застосування штрафних (фінансових) санкцій слід зазначити таке.
Відповідно до вимог статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами.
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з актом перевірки від 18.01.2010 року № 15/2301/35749131 та довідкою від 25.12.2009 року № 3946/13/01/23/35749131, ТОВ «Клінгспор»вчинило правопорушення в період з 04.06.2008 року по 28.09.2009 року. Спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесено 28.01.2010 року, тобто охоплює частину порушень, щодо яких минуло більше одного року з дня порушення суб'єктом господарювання законодавчо встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Під час розгляду справи позивач звернув увагу, що в додатку № 1 до акта перевірки -переліку авансових звітів без підтверджуючих розрахункових документів, на підставі якого розраховано суму штрафних (фінансових) санкцій податковий орган допустив помилку у вказанні дати (року) одного авансового звіту, що визнається представником відповідача.
В судовому засіданні 02.08.2010 року представник позивача надав суду уточнений розрахунок сум по авансових звітах, складених до 28.01.2009 року та по авансових звітах, складених після цієї дати. Згідно з наданими розрахунками, з арифметичною правильністю яуих погоджується суд, загальна сума згідно з авансовими звітами станом на 28.01.2009 року (з 28.01.2008 року по 18.08.2008 року) становить 54400,00 грн., а загальна сума згідно з авансовими звітами позивача, складеними після 28.01.2010 року -55983,00 грн.
Представник відповідача попри вимогу суду зробити повторний розрахунок фінансових санкцій жодних пояснень з цього приводу не надав. Відповідач визнав, що в зазначеному вище додатку до акта перевірки є помилка при визначенні розміру фінансових санкцій, однак повторного перерахунку суми штрафу не провів, з розрахунками позивача погодився.
Отже, при обчисленні розміру штрафних (фінансових) санкцій відповідач зарахував суму 54400,00 грн., яка хоч і безпідставно, але включена до авансових звітів ТОВ «Клінгспор»за період, що не охоплюється річним строком, відлік якого починається від дати вчинення правопорушення. Застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.
Відповідач при прийнятті спірного рішення дійсно не врахував положень ст.ст. 238, 239, 250 Господарського Кодексу України щодо поняття, порядку та строків застосування адміністративно-господарських санкцій. Оскільки позивач допустив порушення норм регулювання обігу готівки, в тому числі в періоді до 28.01.2009 року, відповідач 28.01.2010 року (тобто після закінчення одного року з дня вчинення порушення) безпідставно застосував до нього адміністративно-господарську санкцію у сумі 54400,00 грн. Відтак рішення від 28.01.2010 року №0000502300 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор»штрафних (фінансових) санкцій в цій частині підлягає скасуванню.
В решті спірне рішення органу ДПС є законним та не підлягає скасуванню.
Така правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в листі від 24.10.2008 № 1776/100/13-08 "Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України)".
Стосовно судових витрат, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, з державного бюджету слід стягнути на користь ТОВ «Клінгспор»половину понесених судових витрат.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати частково протиправним рішення від 28.01.2010 року № 0000502300 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 110383 грн.
Скасувати рішення від 28.01.2010 року №0000502300 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор»штрафних (фінансових) санкцій в частині застосування санкцій на суму 54400 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор»судові витрати у сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанову суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Львівському апеляційному адміністративному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Суддя Москаль Р.М.