копія
Справа № 2-а-5341/10 року
11 серпня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Матірна Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Безручко Сергія Вікторовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до інспектора Безручко Сергія Вікторовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення. На його обґрунтування зазначив, що згідно постанови серії ВЕ № 064766 від 15.03.2010 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за порушення п 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність по ч. 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно постанови, він, 15.03.2010 року, о 06:15 а/д 414 155 км. Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв керував автомобілем PEUGEOT PARTNER, д.н.НОМЕР_1 при знакі 5.45 населений пункт с. Ольгопіль на білому фоні рухався зі швидкістю 86 км/год. Прилад “Беркут” 080818. Із вказаним порушенням він не згоден, а постанову про адміністративне правопорушення вважає такою, що прийнята з порушеннями чинного законодавства Українита підлягає скасуванню.
Так, автомобільна дорога на даній ділянці руху має дві смуги для руху в кожному напрямку. До знаку обмеження швидкості рухався в лівій смузі зі швидкістю 70-75 км/год, дотримуючись Правил дорожнього руху. Помітивши в дзеркало заднього виду легковий автомобіль, який наближався по його смузі зі швидкістю, що значно перевищувала, а тому виконав перестроювання в праву смугу, де перед ним рухався вантажний автомобіль. Цей маневр закінчився перед знаком 5.45 “населений пункт с. Ольгопіль” на білому фоні. В зону дії знака в”їхав у праві смузі за вантажним автомобілем на швидкості 70 км/год. Вину у вчиненні правопорушення не визнав. При винесенні постанови права інспектор не роз»'яснював та взагалі не представлявся, дозволяв собі підвищувати тон розмови. Тому, посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати дії інспектора протиправними, визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №064766 від 15.03.2010 року про накладення штрафу у сумі 340 грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити, в зв”язку із відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. В судове засідання позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав.
Відповідач - інспектор Безручко С.В., повідомлявся в порядку ч.9 ст. 35 КАС України (а.с.22), в судове засідання не з»явився, надав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки його дії під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідали вимогам чинного законодавства (а.с.12-13).
Згідно ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття , розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Вважаючи, що відповідач повідомлений належним чином, а позивач просив слухати справу у його відсутності, суд ухвалив: справу вирішувати на підставі наявних у ній доказів, за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню , з наступних підстав.
Пунктом 2 ч.1 ст. 18 КАС України ( із змінами згідно Законом № 808-VI від 25.12.2008 року) передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень , які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання ( перебування, знаходження) позивача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку , визначеному КАС України , з особливостями , встановленими цим Кодексом.
Позивач ( особа, до якої було застосовано адміністративне стягнення посадовою особою ДАЇ, ОВС, в компетенції яких було вирішення питання щодо накладення адмінстягнення) має можливість звернутися з адміністративним позовом до цієї особи про визнання неправомірним притягнення до адмінвідповідальності, який повинен розглядатися за нормами КАС України.
Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи , щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу. Особа, яка оскаржила постанову, звільняється від сплати державного мита.
В судовому засіданні встановлено, що 15.03.2010 року посадовою особою, яка має спеціальне звання інспектором Безручко Сергієм Вікторовичем винесена постанова серії ВЕ № 064766, згідно до якої позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП , в зв»язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. ( а.с. 25 ). Згідно вказаної постанови , позивач, 15.03.2010 року, о 06:15 а/д 414 155 км. Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв керував автомобілем PEUGEOT PARTNER, д.н.НОМЕР_1 при знакі 5.45 населений пункт с. Ольгопіль на білому фоні рухався зі швидкістю 86 км/год. Прилад “Беркут” 080818.
Суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням порядку, передбаченого Законами України « Про міліцію», « Про дорожній рух», ПДР України, КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, а тому підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.12.4. ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або що, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, відповідно до ст. 14-1 КУпАП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливе тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом, який працює в автоматичному режимі, тобто без участі співробітника ДАІ.
Згідно інформації наданої Державною службою спеціального зв”язку та захисту інформації України від 25.03.2009 року №8/1-817, пристрій автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху “Беркут” органом ДАІ України для проведення державної ескпертизи або сертифікаціїу сфері захисту інформації не надавався, ескпертного висновку або сертифіката відповідності у сфері захисту інформації не має.
Крім цього, в порушення вимог зазначених норм, інспектором в постанові не зазначено свідків, які б підтвердили факт вчинення позивачем зазначеного вище адмінправопорушення, так як, вказані факти є обов"язковим доказом вказаного правопорушення, що підтверджує вину правопорушника.
Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.1, 3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно ч.2 ст.33 КУпАП п ри накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно п.1.11. Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009р. «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» передбачено, що працівники Державтоінспекції під час винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення повинні неухильно дотримуватися вимог статей 33, 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що при складанні постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача суб'єктом владних повноважень - інспектором ДПС - вчинено низку порушень, а саме , в порушення вимог ст. 280 КУпАП не з'ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не встановлено винність позивача у вчинені порушення, будь-які письмові докази на підтвердження порушення позивачем ПДР, який не визнавав себе винним у скоєнні правопорушення і про що зазначив інспектору у протоколі; крім цього, письмові пояснення позивача при складанні протоколу про адміністративну відповідальність на окремому аркуші не відбиралися.
З огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, а відповідачем надані не були, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст.122, п.1 ст. 247, ст. 288, 289 , 293 КУпАП, ст. ст.10-11, 71, 86, 100, 160-164, 171-2 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії інспектора Безручко Сергія Вікторовича та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №064766 від 15.03.2010 року відносно ОСОБА_1 про накладення штрафу у сумі 340 грн., а провадження в справі закрити, в зв”язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Кіровського районного суду
м. Кіровограда: О.В. Бершадська