Категорія №6.11
Іменем України
12 серпня 2010 року Справа № 2а-5366/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чиркіна С.М.,
при секретарі: Лисенко Є.М.,
за участю:
представника позивача: Бєлікової О.М.(довіреність від 12.01.2010 № 03-02/8)
представника відповідача: Янченко А.М.(довіреність № 20 від 11.08.2010)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська автотранспортна компанія» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені ,-
06 липня 2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська автотранспортна компанія» ( далі-відповідач) адміністративно - господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 6660,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно -господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 164,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 -ХІІ у відповідача в 2009 році замість 1 інваліда не працювало жодного,таким чином, на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 16.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6660,00 грн. Дана сума заборгованості по адміністративно - господарських санкціях підтверджується документом, а саме: звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10 -ПІ за 2009 рік. Оскільки зазначена сума відповідачем не була сплачена, позивач стверджує, що за ТОВ «Луганська автотранспортна компанія» утворилась заборгованість у розмірі 6660,00 грн. Крім цього зазначає, що розмір пені у сумі 164,00 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, всього сума заборгованості складає 6824,00 грн. Позивач стверджує, що в порушення закону відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів та не сплатив адміністративно - господарські санкції, тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавстав.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача адміністративно - господарську санкцію та пеню на загальну суму 6824,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити позов.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, у наданому запереченні серед іншого зазначив, що відповідачем виконано вимоги положення ст.19 Закону про інвалідів та створено всі необхідні умови для задоволення потреб інвалідів. Отже відповідач не може нести відповідальність , що встановлена ст.20 ЗУ « Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», оскільки він не зобов'язаний забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів, тому на нього не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов'язків по працевлаштуванню інвалідів органами, зазначеними у ст.18 Закону.Просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом були застосовані заходи по витребуванню у сторін додаткових доказів.
Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська автотранспортна компанія», і.к. 33923157, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 20.12.2005 року за № 1 382 102 0000 007165.
Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи, яка використовує найману працю, та має зобов'язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Відповідно до ст.7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ ( далі - ЗУ № 875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с. 8), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 15 працівників (код рядка 01), кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить -1 особа (код рядка 02), не працювало жодного працівника, якому відповідно до законодавства встановлена інвалідність( код рядка 03).
Зазначені факти сторонами не оспорювались.
Згідно розрахунку позивача адміністративно-господарські санкції відповідача за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році нараховані у розмірі 6660,00 грн. (а.с.7).
Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.7), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 164,00 грн.
Заявлені позивачем до стягнення суми за своєю природою є адміністративно - господарськими санкціями, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218,238,241 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2-ю наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, з окрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону України № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 р. № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
У встановленому порядку, 11 лютого 2010 року, відповідачем був поданий до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік Форми № 10-ПІ (а.с.8).
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420.
Згідно листа Луганського міського центру зайнятості ( а.с.5-6) ТОВ «Луганська автотранспортна компанія» надавало звіти про вакансії у 2009 році.
Так, відповідачем до міського центру зайнятості надавалися звіти про наявність вакансій на підприємстві: 05.01.2009, 26.01.2009, 27.04.2009, 27.07.2009, 26.10.2009, 25.12.2009, з їх характеристиками та вимогами претендентів на ці вакансії, як це передбачено Формою № 3-ПН, що свідчить про бажання забезпечити робочими місцями інвалідів.
Отже, відповідач вживав передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.
В зв'язку з вищезазначеним на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII “Про систему оподаткування ”, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Склад правопорушення, який є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій, в межах спірних правовідносин представником позивача не доведений.
Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 164,00 грн., суд приходить до висновку, про їх безпідставність у зв'язку з відсутністю об'єкту обчислення пені та передчасність її пред'явлення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 6660,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно -господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 164,00 грн. не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент винекнення правовідносин та розгляду справи по суті.
Сторонам роз'яснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України суд, -
В задоволені позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська автотранспортна компанія» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 6660,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно -господарських санкцій за 2009 рік у розмірі 164,00 грн. відмовити за необґрунтованістю
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Чиркін С.М.