П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/27285/21
Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В. Дата і місце ухвалення: 15.07.2022р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
В грудні 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у загальному розмірі 16 861,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП) станом на 25.10.2021р. за фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у загальному розмірі 16 861,01 грн. Вказана сума боргу виникла у зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, що нараховані їй згідно податкового повідомлення-рішення від 30.06.2020р. №0109400-5306-1509. Головним управлінням ДПС в Одеській області на адресу ОСОБА_1 надсилалася податкова вимога форми «Ф» №256261 від 28.12.2019р. Однак, заборгованість ОСОБА_1 в добровільному порядку сплачена не була, у зв'язку з чим у податкового органу виникли підстави для стягнення суми боргу в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 16 861,01 грн. на бюджетний рахунок №UА938999980314010512000015652,банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 18010300, отримувач коштів ГУК в Од.обл./ с.Вигода/18010300.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 15.07.2022р. з прийняттям у справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що на підставі рішення 28 сесії VII скликання Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області №255-VII від 24.05.2018р. належну ОСОБА_1 нежитлову будівлю, яку вона намагалася використовувати для зберігання зерна, звільнено від сплати в 2019 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, в Додатку №2 до вказаного рішення сільради встановлено пільгу зі сплати податку щодо будівель сільськогосподарського призначення (код 127-1271.9).
Також апелянт посилається на те, що належна їй нежитлова будівля, за яку податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2020р. №0109400-5306-1509 нараховано податок на нерухоме майно, перебуває в аварійному, непридатному для будь-якого використання стані. На звернення до місцевих органів самоврядування щодо обстеження та визнання будівлі аварійною ОСОБА_1 отримала відмову.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що під час розгляду справи судом першої інстанції вона позбавлена була можливості заявити клопотання про призначення у справі будівельної експертизи щодо визначення непридатності нежитлової будівлі для використання, оскільки справу розглянуто судом в порядку письмового провадження. ОСОБА_1 стверджує, що її не було повідомлено про час та день розгляду справи.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1, п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.
ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
При зверненні з даним позовом до суду Головне управління ДПС в Одеській області посилалося на те, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати за 2019 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у загальному розмірі 16 861,01 грн., нарахованого ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2020р. №0109400-5306-1509.
Копію вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем отримано 03.08.2020р., що підтверджується відомостями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Доказів оскарження ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення від 30.06.2020р. №0109400-5306-1509 в судовому порядку матеріали справи не містять.
На адресу ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС в Одеській області направлялася податкова вимога форми «Ф» №25261-53 від 28.12.2019р. на суму 8041,56 грн., яку відповідачем отримано 22.04.2020р.
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості згідно вказаної податкової вимоги, на підставі п.59.5 ст.59 ПК України, Головним управлінням ДПС в Одеській області не направлялася відповідачу податкова вимога на збільшену суму грошового зобов'язання.
Задовольняючи позов Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу суд першої інстанції виходив з того, що узгоджена сума податкового зобов'язання відповідача набула статусу податкового боргу, її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та, враховуючи надіслання позивачем на адресу відповідача податкової вимоги, наявні підстави для стягнення заявленої контролюючим органом заборгованості.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує наявність у неї обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік у загальному розмірі 16 861,01 грн., нарахованого їй податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2020р. №0109400-5306-1509. Зазначає, що на підставі рішення 28 сесії VII скликання Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області №255-VII від 24 травня 2018 року належну ОСОБА_1 нежитлову будівлю звільнено від сплати в 2019 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта з огляду на наступне.
Відповідно до статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно п.п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
В силу положень п.п. 266.3.1 ст.266 цього ж Кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Пунктом 266.2.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до п.п.266.3.2 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля загальною площею 808,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2201322551210).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує належність їй на праві власності зазначеної нежитлової будівлі, як і не посилається на те, що вказана нежитлова будівля не є об'єктом оподаткування згідно п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
Пунктом 266.4.2 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
На виконання п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України Василівська сільська рада Біляївського району Одеської області рішенням «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік, які будуть діяти на території Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області» №255-VII від 24.05.2018р., серед іншого, установила на території Василівської сільської ради пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до п.п.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України.
Як стверджує ОСОБА_1 , в Додатку №2 до вказаного рішення сільради встановлено пільгу зі сплати податку щодо «будівель сільськогосподарського призначення, інші» (код 127-1271.9), до яких відноситься її нежитлова будівля.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000р. №507 затверджено Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, згідно якого Клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарство» охоплює такі підкласи, зокрема, 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» (підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають: бази зберігання мінеральних добрив і пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства з ремонту сільськогосподарських машин і транспорту, станції біологічного захисту рослин).
Визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.
Відповідачем не надано суду жодного доказу того, що належна їй на праві власності нежитлова будівля загальною площею 808,10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2201322551210) належить до класу будівель 1271.9 « » згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що предметом даного спору не є протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, де обов'язок доказування частиною 2 статті 77 КАС України покладено саме на суб'єкта владних повноважень.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що рішенням 28 сесії VII скликання Василівської сільської ради Біляївського району Одеської області №255-VII від 24 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено від сплати в 2019 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що спірна будівля перебуває в аварійному стані, непридатному для використання, оскільки вказана обставина не встановлена у передбаченому законодавством порядку, що визнається ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області та наявність підстав для їх задоволення.
Що ж до посилань апелянта на те, що вона не була повідомлена про розгляд справи, то колегія суддів встановила, що копію ухвали від 13.04.2022р. про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлення відповідачу строку для подання відзиву, ОСОБА_1 отримала 23.06.2022р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
При цьому, відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області разом із доказами необґрунтованості його позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позову не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення від 15.07.2022р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа відповідно до п.7 ч.6 ст.12 КАС України є справою незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 листопада 2022 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук