Категорія №6.11
Іменем України
05 серпня 2010 року Справа № 2а-5695/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чиркіна С.М.
при секретарі: Лисенко Є.М.
за участю:
представника позивача: Бєлікової О.М.(довіреність від 12.01.10 №03-02/8)
представника відповідача: Горлової О.О.(довіреність №675 від 04.08.2010)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році на загальну суму 46 519,41 грн.,-
22 липня 2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році на загальну суму 46 519,41 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875 -Х11 на КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» у 2009 році замість 13 інвалідів працювало 10. За 3 робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, відповідач до 15.04.2010 повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 50123,46 грн. Дана сума заборгованості підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2009 від 12.02.2010. Оскільки вищезазначена сума відповідачем була сплачена частково в розмірі 5000,00 грн. утворилася заборгованість у розмірі 45123,49 грн. Розмір пені у сумі 1395,92 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій. Всього суму заборгованості підприємства перед Державним бюджетом складає - 46519,41 грн. Відповідач в порушення закону не працевлаштував необхідну кількість інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції в повному обсязі, тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач - Колективне підприємство «Лисичанський завод залізобетонних виробів» зареєстроване в якості юридичної особи, використовує найману працю, та має зобов'язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Відповідно до ст.7 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ ( далі - ЗУ № 875) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).
За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. № 420.
Водночас, щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна).
У встановленому порядку, відповідачем був поданий до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік Форми № 10-ПІ від 10.02.2010(а.с.7).
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ, встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 р. підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (а.с.7), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 332 працівника, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 13 осіб.
З п.п.3.3 п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42 «Про затвердження форми звітності №10-ПІ ( річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» ( зареєстровано в МЮУ від 13.02.2007 за № 117/13384) далі Наказ №42 , вбачається, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення інвалідів, установленого ст.19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів» визначається, для роботодавців, у яких працює від 25 осіб, шляхом множення показника -середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за рік на 4%, що відповідно до наданого звіту становить 332 *4% =13.
Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві працювало 10 інвалідів, кількість робочих місць не зайнятих інвалідами - 3.
Відповідачем у звіті самостійно було визначено суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 50124 грн. та сплачено 5000,00 грн.
Згідно розрахунку, наданого позивачем ( а.с.6) сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році становить 45123,49 грн.(50123,49-5000,00).Зазначений факт визнано сторонами.
Сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений ст. 20 Закону № 875-ХII строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.
Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.6), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 1395,92 грн.
Загальна сума заборгованості підприємства становить 46519,41 грн.
Враховуючи що Колективне підприємство «Лисичанський завод залізобетонних виробів» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів , суд вважає, що позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році на загальну суму 46 519,41 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Дії представника відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї - небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.
При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент винекнення правовідносин та розгляду справи по суті.
Сторонам роз'яснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, -
Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць у 2009 році на загальну суму 46 519,41 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( 91055, м.Луганськ, вул.Володарського,59, одержувач : ВДК м. Лисичанськ, р/р 31218230700051 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013,код 24180679, код платежу 50070000) адміністративно - господарські санкції у розмірі 45123,49 грн.( сорок п'ять тисяч сто двадцять три гривні сорок дев'ять копійок) та пеню у розмірі 1395,92 грн. ( одна тисяча триста дев'яносто п'ять гривень дев'яносто дві копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
СуддяЧиркін С.М.