ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 листопада 2022 року м. Київ № 826/3560/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної авіаційної служби України
про визнання незаконними актів та визнання незаконним і скасування наказу
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної авіаційної служби України, в якому просить суд: визнати незаконними результати службового розслідування, а саме актів службового розслідування, проведених згідно наказу Державіаслужби від 26 травня 2017 року №395 та згідно наказу Державіаслужби від 26 червня 2017 року №492; визнати незаконним та скасувати наказ від 24 листопада 2017 року №396 о/с.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваний наказ від 24 листопада 2017 року №396 о/с є безпідставним, оскільки в наказі зазначена лише кваліфікація «неналежне виконання службових обов'язків під час здійснення процедур щодо видачі Сертифікату відповідності №043, виданого 26 травня 2017 року Astorphysics Inc. USA» , але не зазначено у чому саме полягає таке неналежне виконання службових обов'язків. При цьому, позивач зазначає, що у наказі від 26 червня 2017 року №492 у якості підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності вказано акт службового розслідування від 28 серпня 2017 року стосовно дій працівників Державної авіаційної служби України під час виконання функціональних обов'язків з видачі сертифікатів відповідності Товариству з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг», Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітек» та інших суб'єктів авіаційної діяльності. Проте, позивач не входить до переліку осіб, що підписує накази про видачу сертифікатів. З огляду на викладене позивач вказує, що вона не могла приймати рішення про видачу чи відмову у видачі сертифікату після проведення відповідних випробувань. З огляду на викладене позивач вважає відсутніми підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним наказом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неналежністю її розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року - скасовано в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, справу у цій частині направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року - змінено, зазначивши, що підстави для закриття провадження щодо позовних вимог про визнання незаконними актів службового розслідування викладені у мотивувальній частині даної постанови.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею у адміністративній справі №826/3560/18 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що позивач входила до складу комісії з розгляду заяв та виконання встановлених Правилами сертифікації технічних засобів захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання, які затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України від 26 травня 2014 року №214, процедур, що підтверджується наказом Державної авіаційної служби України від 25 березня 2015 року №168. З огляду на те, що позивачем були неодноразово допущені випадки розгляду заявок за відсутності повного комплекту документів, порушення строків попереднього розгляду заявок, оформлення проекту сертифіката відповідності, в результаті чого видача сертифікатів відповідності здійснювалась безплатно незважаючи на наявність обов'язку сплатити відповідні державні збори, було прийнято оскаржуваний наказ від 24 листопада 2017 року №396 о/с.
У поясненнях (правова позиція по суті наданих представником відповідача заперечень) позивач наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) відсутній державний збір саме за сертифікацію технічних засобів захисту ЦА від АНВ, що на думку позивача не дає право Державній авіаційній службі України стягувати такий державний збір.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року в задоволенні заяви Державної авіаційної служби України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом та поновлено такий строк, відмовлено в задоволенні клопотання Державної авіаційної служби України про залишення позову без розгляду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наказом Державної авіаційної служби України від 24 листопада 2017 року №396 о/с відповідно до статей 147-149 Кодексу законів про працю України оголошено догану, серед інших, ОСОБА_1 державному інспектору з авіаційного нагляду за безпекою авіації відділу нагляду за станом авіаційної безпеки при організації повітряного руху, підготовки персоналу, нормативного забезпечення та захисту від кіберзагроз департаменту авіаційної безпеки.
Незгода позивача із вказаним вище наказом зумовила звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є вчинення працівником дисциплінарного проступку.
Так, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 вказав, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Також, у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
У пункті 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 зазначено, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.
Якщо ж йдеться про обов'язки, визначені законом або нормативним актом, ухваленим державним органом, то має застосовуватися правило: «незнання закону не звільняє від відповідальності». Але це не стосується тих обов'язків, які складають зміст трудової функції або встановлені наказом чи розпорядженням роботодавця. Працівник має бути проінформований про їх існування.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року по справі № 754/4355/17, для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.
Судом встановлено, що оскаржуваний наказ від 24 листопада 2017 року №396 о/с прийнято на підставі акту службового розслідування стосовно дій працівників Державної авіаційної служби України під час виконання функціональних обов'язків з видачі сертифікатів відповідності Товариству з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг», Товариству з обмеженою відповідальністю «Ватек» та інших суб'єктів авіаційної діяльності, призначеного наказом Державної авіаційної служби України від 29 червня 2017 року №492.
Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом Державної авіаційної служби України від 29 червня 2017 року №492 з метою встановлення факту невиконання або неналежного виконання службових обов'язків наказано провести у період з 29 червня 2017 року по 29 липня 2017 року службове розслідування стосовно дій працівників Державної авіаційної служби України під час виконання функціональних обов'язків з видачі сертифікатів відповідності Товариству з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг», Товариству з обмеженою відповідальністю «Ватек» та інших суб'єктів авіаційної діяльності.
Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (далі - Порядок № 950)
Абзацами 1 - 6 пункту 8 Порядку № 950 встановлено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань); заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення; висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.
У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством
Судом встановлено, що акт службового розслідування стосовно дій працівників Державної авіаційної служби України під час виконання функціональних обов'язків з видачі сертифікатів відповідності Товариству з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг», Товариству з обмеженою відповідальністю «Ватек» та інших суб'єктів авіаційної діяльності, призначеного наказом Державної авіаційної служби України від 29 червня 2017 року №492, складено 28 серпня 2017 року.(далі - акт службового розслідування, т. 3 а.с. 1-128).
Згідно пункту 9 Порядку № 950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.
Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.
Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення.
Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта.
У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або зазначені особи не прибули у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомили комісії про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень, про що складається відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.
Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови її підписати члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ознайомлена з актом службового розслідування 25 жовтня 2017 року із зазначенням, що зауваження будуть подані у термін до 04 листопада 2017 року.
03 листопада 2017 року позивачем подано зауваження до акту службового розслідування (т. 3 а.с. 159-163)
Судом встановлено, що на підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуваний наказ від 24 листопада 2017 року №396 о/с.
Так, відповідно до частини 2 статті 16 Повітряного кодексу України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, зобов'язані проводити перевірки, здійснювати сертифікацію, державний нагляд і контроль з додержанням законодавства, у тому числі авіаційних правил України, та несуть персональну відповідальність за об'єктивність і неупередженість результатів перевірки.
Згідно посадової інструкції інспектору з авіаційного нагляду за безпекою авіації відділу нагляду за станом авіаційної безпеки при організації повітряного руху, підготовки персоналу, нормативного забезпечення та захисту від кіберзагроз Департаменту авіаційної безпеки державний інспектор повинен: приймати участь у проведенні сертифікації суб'єктів авіаційної діяльності, їх САБ, Украероруху, технічних засобів захисту ЦА від АНВ, суб'єктів комерційного обслуговування , навчальних закладів і центрів підготовки авіаційного персоналу з питань АБ, інструкторського складу навчальних центрів (пункт 2.13).
Процедури, що застосовуються при сертифікації технічних засобів захисту цивільної авіації (ЦА) від актів незаконного втручання (АНВ) для визначення їх відповідності державним стандартам України, іншим нормативним документам і видачі сертифіката відповідності встановлюються Правилами сертифікації технічних засобів захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 214 від 26 травня 2014 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13 червня 2014 року за № 619/25396 (далі - Правила № 214).
Відповідно до пункту 2.1. Правил № 214 виробник або його уповноважений представник (далі - заявник) з метою отримання сертифіката відповідності на технічні засоби захисту ЦА від АНВ подає заяву на ім'я керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (додаток 1), до якої додаються оригінали чи завірені копії (у тому числі в перекладі українською або англійською мовою) таких документів: документа про підтвердження відповідності на технічні засоби захисту ЦА від АНВ щодо відповідності їх встановленим стандартам, іншим нормативним документам; стандартів (технічних умов) на технічні засоби захисту ЦА від АНВ; протоколів випробувань (тестувань) технічних засобів захисту ЦА від АНВ; сертифіката системи якості виробника; документа про підтвердження реєстрації виробника в країні його місцезнаходження; листа виробника, в якому містіться інформація про його уповноваженого представника в Україні; примірника товаросупровідної документації.
Пунктом 2.2 Правил № 214 встановлено, що заява реєструється в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації, в день її надходження.
Згідно з пунктом 2.4 Правил № 214 після реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації, призначає комісію з розгляду заяви та виконання встановлених цими Правилами процедур з визначення відповідності технічних засобів захисту ЦА від АНВ вимогам державних стандартів України, інших нормативних документів.
Склад комісії затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації.
Наказом Державної авіаційної служби України від 04 квітня 2017 року №233 призначено комісію, до складу якої включено позивача, та членів комісії уповноважено здійснити розгляд заяви та виконати процедури встановлені Правилами №214 з метою видачі сертифіката відповідності виробництва фірми Astorphysics Inc. USA (уповноважений представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг»).
Відповідно до пункту 2.3 Правил № 214 заява розглядається за умови подання повного комплекту документів та сплати державних зборів за сертифікацію згідно з вимогами Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 889).
Так, з акту службового розслідування вбачається, серед іншого, що при передачі документів, що надаються для оформлення сертифіката відповідності позивачем підписано відповідний супровідний документ від 26 травня 2017 року та переданий начальнику відділу видачі документів на право провадження авіаційної діяльності департаменту авіаційної безпеки з наступними додатками: проект сертифіката відповідності, рішення про видачу сертифіката відповідності. Вказаний документ містить посилання на те, що довідка про сплату державних зборів не передбачена.
З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що департамент авіаційної безпеки не повідомляв управління бухгалтерського обліку та звітності, бюджетного фінансування щодо звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг» стосовно розгляду заяви та в подальшому з метою видачі сертифіката відповідності, за що компанією справляються державні збори (службова записка управління бухгалтерського обліку та звітності, бюджетного фінансування від 10 липня 2017 року №9.1/110-62-17)
Дії позивача щодо розгляду заяви та погодження видачі сертифікату відповідності Astorphysics Inc. USA (уповноважений представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг») за відсутності сплати державних зборів розцінено відповідачем як неналежне виконання службових обов'язків, що завдало Державній авіаційній службі України матеріальну шкоду в сумі у сумі 150 565,50 грн.
Щодо доводів позивача, що збір відповідно до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 889) компанією Astorphysics Inc. USA (уповноважений представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг») не повинен справлятись, суд зазначає, що такі доводи спростовані наявною в матеріалах справи інформацією управління бухгалтерського обліку та звітності, бюджетного фінансування.
При цьому, суд наголошує, що позивач не заперечує, що до управління бухгалтерського обліку та звітності, бюджетного фінансування з метою отримання інформації чи підлягає сплаті державний збір компанією Astorphysics Inc. USA (уповноважений представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Медінжиніринг») не зверталась.
Суд зауважує, що відповідно до вказаної вище посадової інструкції позивач не наділена повноваженнями проводити розрахунок відповідних зборів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 889).
З огляду на викладене, доводи позивача про те, що довідка про сплату державних зборів не передбачена є припущенням та не підтверджено належними доказами.
За наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування наказу від 24 листопада 2017 року №396 о/с.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено правомірність прийняття оскаржуваного наказу.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 139, 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Суддя А.І. Кузьменко