ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 листопада 2022 року м. Київ № 640/10008/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, як державного органу України, залученого до процедури призначення, обчислення, перерахунку та виплати пенсій особам, звільнених з військової служби, а саме по відмові у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 без застосування обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років без обмеження пенсії максимальним розміром з 01 квітня 2019 року на основі довідки, виданої Управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 17.08.2020 №37.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час, починаючи з 01 квітня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідач протиправно при перерахунку пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення останнього, обмежив його пенсію лише в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому, на думку позивача, відповідач протиправно не перераховує та не виплачує йому пенсію в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів надати відзив на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача діяв у порядок та спосіб визначені законодавством.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2022 закрито провадження у справі №640/10008/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, як державного органу України, залученого до процедури призначення, обчислення, перерахунку та виплати пенсій особам, звільнених з військової служби, а саме по відмові у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років в розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01 квітня 2019 року на основі довідки, виданої Управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 17.08.2020 №37.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.07.2013.
Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України, складено довідку від 17.08.2020 №37 про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 05.03.2019, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2021 у справі №640/27522/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби зовнішньої розвідки України від 17.08.2020 №37 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 17.08.2020 № 37, з урахуванням проведених раніше виплат.
У відповідь на звернення позивача щодо належного виконання судових рішень, листом від 09.06.2022 №11854-11358/С-02/8-2600/22 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2019 у справі № 640/21460/18 розмір пенсії позивача з 01.01.2018 було обчислено, виходячи з 80% сум грошового забезпечення (ГЗ - 16605,00 грн.). У травні 2022 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2021 у справі №640/27522/20 Головним управлінням з 01.04.2019 проведено перерахунок пенсії позивача в межах резолютивної частини на підставі довідки від 17.08.2020 № 37 (ГЗ - 31812,30 грн.), та здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2019 по 31.05.2022 в сумі 118318,70 грн. З 01.06.2022 позивачу встановлено для щомісячної виплати визначений судом розмір пенсії в сумі 19340,00 грн.
Вказано, що оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2021 у справі №640/27522/20 не покладено зобов'язань щодо проведення перерахунку Вашої пенсії з 01.04.2019, виходячи з 80% сум грошового забезпечення, розмір пенсії з цієї дати на виконання вказаного рішення суду обчислено, виходячи з 70% сум грошового забезпечення на підставі довідки від 17.08,2020 № 37 відповідно до чинної редакції статті13 Закону.
Зазначено, що після виконання судового рішення розмір пенсії до виплати, починаючи з 01.04.2019, визначається з урахуванням обмеження максимального розміру відповідно до чинного законодавства, оскільки перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.
Вказуючи на протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", ";Про прокуратуру", ";Про статус народного депутата України", ";Про Національний банк України", ";Про Кабінет Міністрів України", ";Про дипломатичну службу", ";Про службу в органах місцевого самоврядування", ";Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ";Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", ";Про наукову і науково-технічну діяльність", ";Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ";Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ";Про пенсійне забезпечення", ";Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.
Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов до висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Тому обмеження Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин викладені в постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати з 01.04.2019 пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, з обмеженням максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність), є протиправним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.11.2022 у справі №340/7210/21.
Поряд з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснивши перерахунок та виплату різниці між нарахованим та виплаченим розміром пенсії з 01.04.2019 оскільки (1) позовна заява не містить будь-яких доводів та аргументів на обґрунтування таких вимог, (2) спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно, а після набрання чинності рішенням суду в межах даної справи, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і загальною (однією) сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці, (3) розв'язання спору на майбутнє Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування обмеження пенсії максимальним розміром при проведенні її перерахунку ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 17.08.2020 № 37.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01.04.2019 ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії на підставі довідки Фінансово-економічним управлінням Служби зовнішньої розвідки України від 17.08.2020 № 37 без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.