ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 листопада 2022 року м. Київ № 640/25648/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу
ДПС України
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового
виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Київ)
про скасування постанови про накладення штрафу, -
Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ЄДРПОУ ВП: 44116011) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код 43315602; адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32) про скасування постанови про накладення штрафу від 23.08.2021 року № ВП 62884602, прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бочковським Т.О.
Ухвалою суду від 08 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 23.08.2021 винесена із порушення Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню. Зокрема зазначив, що відповідно до вимог законодавства, виконавчий документ повинен був би повернутий стягувану органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, адже було порушено пункт 6 та 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, а саме стягувачем не подано заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону та виконавчий документ пред 'явлено не за підвідомчістю.
Відповідачем у встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву та доказів в спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
23 серпня 2021 року, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бочковським Тарасом Олександровичем винесено постанову про накладення штрафу в виконавчому провадженні №62884602 за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин накласти на ГУ ДПС у м. Києві штраф на користь держави у розмірі 10 200 грн.
Вважаючи протиправною постанову відповідача від 23.08.2021 року № ВП 62884602 про накладення на позивача штрафу, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями, далі по тексту - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз наведених вище положень Закону №1404-VIII свідчить, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Водночас, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі, визначених Законом №1404-VІІІ.
Як убачається із наявних матеріалів, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бочковським Тарасом Олександровичем винесено постанову про накладення штрафу в виконавчому провадженні №62884602 за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин накласти на ГУ ДПС у м. Києві штраф на користь держави у розмірі 10 200 грн.
Суд зауважує, що станом на дату винесення відповідачем спірної постанови про накладення штрафу, позивачем не було повідомлено державному виконавцю поважних причин невиконання ним судового рішення в частині внесення до зворотного боку картки особового рахунку відомостей про сплату за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року.
При цьому судом не приймаються доводи відповідача про пред'явлення виконавчого листа до неналежного боржника, оскільки станом на момент винесення оскаржуваної постанови боржником було саме - Головне управління ДПС у м. Києві.
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак, суд дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем постанови 23.08.2021 року у виконавчому провадженні №62884602 про накладення на позивача штрафу у розмірі 10200,00 грн. за невиконання виконавчого листа №826/11890/16, виданого 12.06.2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва.
Підсумовуючи свої висновки суд вважає, що оскаржувана постанова є такою, що відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень. Доводи позивача про необхідність скасування цієї постанови є помилковими та свідчать про безпідставність позовних вимог, тому в їх задоволенні слід відмовити.
Оскільки відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати присудженню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 257, 262, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ЄДРПОУ ВП: 44116011) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа