1/2704
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у роз'ясненні судового рішення
21 листопада 2022 року м. Київ № 640/6876/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі № 640/6876/22 за позовом
ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 ,
Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач 1), адреса: АДРЕСА_2 , Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (надалі - відповідач 2), адреса: 03110, місто Київ, вулиця Солом'янська, будинок 13.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшла заява про роз'яснення судового рішення, оскільки у заявника виникла колізія у виплаті за 2018 рік, оскільки, за твердженнями представника відповідача, дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не діляться та нараховуються станом на початок року відповідно до Законів України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, у зв'язку з чим стало незрозумілим, хто саме та в якій частині буде сплачувати за дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 рік.
Розглянувши подану представником відповідача заяву про роз'яснення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Ухвалу про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.
З аналізу статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим Кодекс адміністративного судочинства України не містить, а зі змісту приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Пунктом 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» передбачено, що роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз'ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Суд звертає увагу, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли останнє є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що повинні здійснювати його виконання.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» № 7 від 20 травня 2013 року зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Суд зазначає, що підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акту є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням судового рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
Водночас, суд, роз'яснюючи рішення не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
При цьому, процесуальна процедура роз'яснення судового акту виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
В свою чергу, з урахуванням вказаного, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
В той же час, виходячи з аналізу рішення рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року судом не було встановлено нечіткості та незрозумілості такого рішення, резолютивна частина вказаного рішення, і висновки викладені судом у такому рішенні є зрозумілими.
Крім того, суд звертає увагу, що не погоджуючись з вказаним рішення, Головне управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України скористалось наданим йому правом на оскарження такого рішення до суду апеляційної інстанції, та в свою чергу, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, в якій суд апеляційної інстанції зазначив, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, що на переконання суду свідчить про його обґрунтованість та в даному випадку зрозумілість.
Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність поданої представником Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України заяви про роз'яснення судового рішення, та про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог такої заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 243, 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі № 640/6876/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Головного управління урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова