ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 листопада 2022 року м. Київ № 640/1784/21
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною та скасування Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-64587-17У від 17.05.2019 винесену Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 01.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті; від 21.11.2022 - замінено відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є найманим, застрахованим працівником і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, а тому мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок сплати такого внеску роботодавцем. Позивач відмітила, що вона не здійснює підприємницьку діяльність та не отримує будь-яких доходів від неї про що свідчать відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що засобами інформаційної системи ДПС в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.05.2019 № Ф-64587-17У.
Позивач надала суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що вона не мала можливості здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки її свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності є недійсним та у зв'язку з тим що 2003 по 2020 рік перебувала у трудових відносинах з різними юридичними особами, які сплачували за позивача єдиний соціальний внесок.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, суд установив.
ОСОБА_1 з 2003 по 2020 перебула у трудових відносинах з різними юридичними особами.
Як вбачається з копії трудової книжки та витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) позивача, що вона з 2002-2004 рік перебувала у трудових відносинах з "Селянська Спілка України" на посаді менеджера, з 2004-2006 рік перебувала у трудових відносинах з Приватним підприємством "Елсід" на посаді адміністратора, з 2006-2007 рік перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Компанія "Смайл-Сервіс" на посаді адміністративного помічника, з 2007-2012 рік перебувала у трудових відносинах з Національною комісією з питань регулювання зв'язку України, з 2012-2016 рік перебувала у трудових відносинах з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, з 2016-2020 рік перебувала у трудових відносинах з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято вимогу від 17.05.2019 №Ф-64587-17У про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої позивачу відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів нараховано суму боргу в розмірі 21030,90 грн. зі сплати єдиного внеску (станом на 23.11.2020).
Вважаючи протиправною вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 17.05.2019 №Ф-64587-17У позивач звернулась до суду.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
У статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У відповідності до частини першої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 та пункту 4 частини першої ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є:
- роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
- фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Абзацом першим пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення особою підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця, яку особа фактично не здійснює (не отримує доходу від її провадження), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не врегульовано.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (надалі - Інструкція №449) у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 Інструкції № 449 регламентовано право контролюючих органів формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, що обрали спрощену систему оподаткування. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахування судом при розгляді цієї справи.
Суд звертає увагу на те, що позивач була зареєстрована, як ФОП, але у період, за який їй було нараховано спірну заборгованість зі сплати єдиного внеску, вона не отримував доходу від здійснення підприємницької діяльності, а з 2002 по 2020 рік перебула у трудових відносинах з різними юридичними особами, що підтверджується витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
Таким чином, у період, за який їй було нараховано спірну заборгованість зі сплати єдиного внеску, внесок сплачувався за позивача роботодавцями, що виключає обов'язок останньої додатково сплачувати за себе ЄСВ як за ФОП, адже це спричинить подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем).
Верховний Суд у постанові від 16.09.2022 у справі № 500/92/19 зазначив, якщо особа не веде господарську діяльність і є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Отже, позивач, у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї нараховує та сплачує роботодавець в розмірі, не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем окремо за відповідні періоди. Наведена обставини відповідачем не враховані під час формування вимоги про сплату внеску.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що визначена в оскаржуваній вимозі Головного управління ДПС у м. Києві сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладає на позивача подвійний обов'язок сплачувати внесок.
Отже, відповідачем не доведено належних підстав формування спірної вимоги, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання такої вимоги протиправною та її скасування підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, вимога відповідача від 17.05.2019 №Ф-64587-17У про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 21030,90 грн. зі сплати єдиного внеску (станом на 23.11.2020) є протиправною та підлягає скасуванню повністю.
Щодо строків звернення до суду, то позивачем зазначено, що про порушене право позивач дізналася у 18.01.2021, коли ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження ВП №64046436, разом з цим позивачем зазначено, що вона не отримувала оскаржуваної вимоги, яка направлялась на адресу: АДРЕСА_1 , оскільки зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого додано копію паспорту. Позов зареєстровано судом 26.01.2021, тобто в межах шестимісячного строку з дня, коли позивач міг та повинен був дізнатись про порушене право, інтерес. Відповідачем доказів на спростовання наведених обставин не надано.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статі 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати присудженню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 17.05.2019 №Ф-64587-17У про стягнення боргу (недоїмки) в розмірі 21030,90 грн.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець