Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
22 листопада 2022 року Справа № 520/6936/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Крячко Олег Володимирович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за травень - липень 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за травень - липень 2022 року відповідно до постанови КМ України від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 90000,00 грн., з вирахуванням податків та зборів згідно діючого законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач призваний по мобілізації та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. Позивачу з лютого 2022 року по квітень 2022 року виплачувалася додаткова винагорода, визначена постановою КМ України від 28 лютого 2022 року № 168, проте за період з травня 2022 року по липень 2022 року позивач відповідну виплату не отримав, що слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п. 1 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
12.10.2022 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказав, що позивачу відомі підстави невиплати спірної додаткової винагороди, яка не була виплачена у зв'язку з тим, що до ЄРСР занесені відомості щодо позивача за фактом погрози вбивством до начальника у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби. Виплата позивачеві не була здійснена на підставі п. 8 Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, який був затверджений наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 (далі по тексту - Наказ №89). Також відповідач повідомив, що позивачеві було нараховано та виплачено спірну додаткову винагороду за червень 2022 року та липень 2022 року, у зв'язку з чим просив закрити провадження у справі у цій частині.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про закриття провадження в частині позовних вимог у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено. Витребувано у відповідача, Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України належним чином завірені докази по справі щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди за травень - липень 2022 року відповідно до постанови КМ України від 28 лютого 2022 року № 168.
20.10.2022 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній посилався на необґрунтованість позиції відповідача, викладеної у відзиві на позов, вказавши на те, що позивач має статусу обвинуваченого, підозрюваного тощо у наведеному відповідачем кримінальному провадженні, та вказав на безпідставність застосування Наказу №89 до спірних правовідносин.
07.11.2022 відповідачем надані заперечення, в обґрунтування яких останній вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин Наказу №89. Зазначає, що виплата спірної додаткової винагороди за період червень-липень 2022 року проведена в повному обсязі, а питання виплати спірної додаткової винагороди за травень 2022 року буде вирішено після набуття чинності вироком суду щодо позивача по кримінальній справі або припинення такої кримінальної справи.
10.11.2022 та 11.11.2022 представником позивача подано відповідь на заперечення, в якому вказано на необґрунтованість позиції відповідача, в тому числі з огляду на виплату спірної винагороди за червень-липень 2022 року та у подальшому.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , призваний по мобілізації та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Позивачу з лютого 2022 року по квітень 2022 року виплачувалася додаткова винагорода, визначена постановою КМ України від 28 лютого 2022 року № 168.
У позовній заяві позивач стверджував, що починаючи з травня 2022 року та до моменту подання цього позову йому не нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода, визначена постановою КМ України від 28 лютого 2022 року № 168.
Позивач, вважаючи протиправною невиплату вказаної допомоги звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог та доводам відповідача, суд виходить з таких норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).
Приписами статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Закон України «Про Національну гвардію України» (надалі - Закон № 876-VII) визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження.
Статтею 1 Закону № 876-VII визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
З введенням воєнного стану Національна гвардія України для виконання завдань з оборони держави приводиться в готовність до виконання завдань за призначенням і підпорядковується Головнокомандувачу Збройних Сил України, крім військових частин (підрозділів), які здійснюють конвоювання та охорону дипломатичних представництв. (Частина третя статті 6-1 Закону № 876-VII).
Отже, аналіз вказаних норм свідчить, що Національна гвардія України підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та Головнокомандувачу Збройних Сил України.
Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 4 Закону № 876-VII).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 876-VII Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства (частина друга статті 21 Закону № 876-VII).
При цьому, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-XII).
Приписами статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону № 876-VII грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення резервістів Національної гвардії України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених приписів чинного законодавства свідчить, що питання грошового забезпечення можуть бути врегульовані нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністра оборони України, керівників центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У цьому випадку грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України мають право врегульовувати своїми нормативно-правовими актами Кабінет Міністрів України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України.
Загальновідомим є факт введення воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” (продовженого указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (надалі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Аналіз вказаної норми, в контексті спірних правовідносин, свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Матеріали справи свідчать, що станом на момент розгляду цієї справи позивачу виплачена додаткова винагорода, визначена у постанові № 168 (надалі - додаткова винагорода, спірна винагорода), за червень 2022 року та липень 2022 року.
Спірні правовідносини, наразі, стосуються невиплати позивачеві спірної винагороди лише за травень 2022 року.
Так, підставою відмови у виплаті позивачеві спірної винагороди за травень 2022 року відповідач, у поданих ним до суду документах, обґрунтовує наявність кримінального провадження щодо позивача та приписами Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, який був затверджений наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 № 89 (далі по тексту - Наказ №89).
Щодо посилання відповідача на необхідність застосовувати у спірних правовідносинах Наказ командувача Національної гвардії України №89, суд зазначає таке.
Постановою КМ № 793 від 07.07.2022, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Разом з цим, судом з приписів Законів України № 2011-XII та № 876-VII грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України мають право врегульовувати своїми нормативно-правовими актами Кабінет Міністрів України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України.
Отже, на переконання суду, Командувач Національної гвардії України не наділений повноваженнями визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою.
На обґрунтування такої позиції, суд наводить такі доводи.
Статтею 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Статтею 3 вказаного Указу Президента України передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 (далі-Положення).
Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України (далі-Мін'юст) та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 № 468. Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.
Положенням установлено, що державній реєстрації в Мін'юсті підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше правових норм.
Отже, наведений наказ командувача Національної гвардії України №89 не є нормативно-правовим актом та ухвалений не уповноваженою на те особою, та, відповідно не може бути застосований до спірних правовідносинах.
На користь таких висновків суду свідчать такі нормативно правові акти:
- Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 серпня 2022 року № 484, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2022 р. за № 940/38276;
- Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту під час дії воєнного стану, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 серпня 2022 року № 525, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 вересня 2022 р. за № 1141/38477, тощо.
Окремої уваги, на переконання суду заслуговує Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджені Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 2022 року № 504, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2022 р. за № 1037/38373 (надалі - Порядок № 504), та який був скасований на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 602 від 21.09.2022.
Пунктом 9 наведеного Порядку № 504 було визначено, що додаткова винагорода не виплачується військовослужбовцям, які:
1) перебувають за кордоном (за час перебування) у зв'язку з:
участю в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національного контингенту;
проходженням навчання (крім тих, які проходять підготовку (навчання) з організації експлуатації озброєння та військової (спеціальної) техніки);
перебуванням на навчально-тренувальних зборах або змаганнях;
2) самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, у зв'язку із чим військова служба їм призупинена в порядку, визначеному частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», - з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинення кримінального правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України);
3) усунуті від виконання службових обов'язків відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відсторонені від посад відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, відсторонені від виконання службових повноважень у зв'язку із складенням щодо них протоколів про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, - з дня усунення від виконання службових обов'язків, відсторонення від посад, відсторонення від виконання службових повноважень до закінчення строку застосування таких заходів;
4) перебувають під домашнім арештом або тримаються під вартою у зв'язку із застосуванням до них запобіжних заходів кримінального провадження чи за вироком суду відбувають такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, - за час перебування під арештом чи під вартою;
5) проходять військову службу на посадах курсантів вищих військових навчальних закладів (крім тих, які залучаються до безпосереднього виконання службово-бойових завдань, покладених на Національну гвардію України).
Жодних підстав для невиплати позивачеві спірної винагороди з підстав визначених пунктом 9 наведеного Порядку № 504 судом не встановлено, а відповідачем не наведено.
Факт наявності кримінального провадження наведеного сторонами, на переконання суду, не має значення для вирішення питання про виплату позивачеві спірної винагороди, оскільки навіть в рамках проведеного службового розслідування не було притягнуто до жодного виду дисциплінарної відповідальності.
Разом з цим суд зауважує, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Враховуючи наведене, суд зауважує, що розповсюдження дії п. 2-1 Постанови № 168 (в частині надання встановлених законом суб'єктам видання нормативно-правових актів, які регулюють порядок та умови виплати додаткова винагорода, визначеної Постаново № 168) не може впливати на право позивача отримати додаткову винагороду у порядку та на умовах, чинних на момент саме виникнення такого права(за результатами травня 2022 року).
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також суд враховує, що відповідач жодним чином не обґрунтовує підстав для виплати додаткової винагороди позивачу починаючи з червня 2022 року при наявній невиплаті з травень 2022 року.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за травень 2022 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за травень 2022 року, відповідно до постанови КМ України від 28 лютого 2022 року № 168, з вирахуванням податків та зборів згідно з вимогами чинного законодавства.
При цьому суд зазначає, що в ході судового розгляду справи сторонами та наданими до суду матеріалами справи підтверджено факт виплати спірної винагороди за червень 2022 року та липень 2022 року.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з цим, ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що позивач отримав спірну винагороду за червень 2022 року та липень 2022 року, у зв'язку з цим, наразі, відсутні підстави для захисту порушеного права позивача, а саме по собі визнання протиправною бездіяльності відповідача не призведе до відновлення його прав, суд вважає наявними підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у частині, що стосується виплати спірної винагороди за червень 2022 року та липень 2022 року.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 08803543) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за травень 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) додаткову винагороду за травень 2022 року, відповідно до постанови КМ України від 28 лютого 2022 року № 168, з вирахуванням податків та зборів згідно з вимогами чинного законодавства.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення складено та підписано 22.11.2022.
Суддя Супрун Ю.О.