22 листопада 2022 року Справа № 480/4649/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного проваження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4649/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа: Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якій просить:
1) визнати протиправною відмову Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворювання, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
2) скасувати рішення Міністерства оборони України від 21 січня 2022 року у формі затвердження Міністром оборони протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 21.01.2022 року № 8 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
3) зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з захворюванням, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Свої вимоги мотивує тим, що у складі в/ч НОМЕР_1 він приймав безпосередню участь в операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях. Зі свідоцтва про хворобу № 525 від 05.07.2021 вбачається, що отримані ним захворювання пов'язані з проходженням військової служби, а згідно з довідкою про результати визначення втрати працездатності серії 10 ААА № 121961від 23.11.2021р. втрата працездатності становить 25% та пов'язана з проходженням військової служби, тому йому повинна бути виплачена одноразова грошова компенсація відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пункту 7 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктів 3,7, 11 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975.
20.07.2022р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які втратили працездатність без установлення групи інвалідності внаслідок захворювання, якщо воно пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено втрату працездатності, яка настала внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби.
Таким чином, дія Закону №2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не може поширюватись на позивача, оскільки втрата працездатності останнього настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, а не з виконанням обов'язків військової служби.
Крім того, враховуючи те, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил України 31.07.2021 року, а 23.11.2021 року йому було встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, тобто понад трьох місячний термін після звільнення з військової служби, то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
19.08.2022р. позивачем подано відповідь на відзив, згідно з якою він має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності та просить задовольнити позовні вимоги.
Представник третьої особи письмових пояснень щодо позову та відзиву не надсилав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 до 31.07.2021 року проходив службу на посаді бойового медика у військовій частині НОМЕР_2 та приймав безпосередню участь в операції об'єднаних сил у Донецькій та Луганській областях.
Наказом №210 від 31.07.2021р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв'язку з закінченням контракту.
Зі свідоцтва про хворобу № 525 від 05.07.2021 вбачається, що захворювання ОСОБА_1 пов'язані з проходженням військової служби.
З довідки про результати визначення втрати працездатності серії 10 ААА №121961 від 23.11.2021 року вбачаєтеся, що втрата працездатності становить 25% та пов'язана з проходженням військової служби.
Відповідно до протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України № 8 від 20 січня 2022 року встановлено, що захворювання, внаслідок якого ОСОБА_1 встановлено втрата працездатності, пов'язана з проходженням військової служби.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим витягом з протоколу № 8 від 20 січня 2022 року, у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що виплати передбачені у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, та не передбачені у зв'язку з проходженням військової служби, а також в зв'язку з тим, що згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Позивач не погодився із вищезазначеним рішенням та звернувся до суду із позовом.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок № 975).
Зокрема, пунктом 7 Порядком № 975 встановлено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:
- 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
- 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
- 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 2 Порядку № 975 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних; 4) день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Таким чином, законодавцем чітко визначено вичерпний перелік підстав виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності. Одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках та вказується часовий проміжок між звільненням з військової служби та втратою працездатності, а саме три місяці.
Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 23.11.2021р., позивачу встановлено 25% втрати працездатності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
При цьому, як вбачається зі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, обставинами часу, за яких військовослужбовець має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, є виконання ним обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, період проходження ним строкової військової служби.
Варто зауважити, що законодавець не ототожнює поняття «проходження військової служби» та «виконання обов'язків військової служби», а розмежовує їх як окремі умови для призначення одноразової грошової допомоги.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховний Суд у постанові від 26.06.2018р. у справі №750/5074/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має захворювання що підтверджуються свідоцтвом про хворобу №525 від 24.06.2021р., довідкою обласної медико-соціальної експертної комісії , серія 10ААА №121961, якою встановлено ступень втрати працездатності 25%. У довідці зазначено причину втрати професійної працездатності «Захворювання, пов'язане з проходженням військової служби».
Суд зазначає, що Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 (далі - Положення №402) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800), передбачено, в яких формулюваннях приймаються постанови BЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, оскільки саме формулювання, занесене у постанову BЛК за результатами встановлення причинного зв'язку захворювання визначає у майбутньому настання різних правових наслідків.
Так, згідно з пп. «д» п. 21.5 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема, "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності».
При цьому, п. 21.5 та п. 21.6 Положення №402 містить у собі формулювання, за якого передбачено випадки встановлення у особи захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у конкретних випадках: виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій; виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН; виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; виконання обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї, які позивачу не встановлювались.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підставою для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є дотримання сукупності умов: отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення його з військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювання військовослужбовця із виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності.
Оскільки доказами, наданими позивачем, підтверджується причинний зв'язок "Захворювання , пов'язані з проходженням військової служби", однак за п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 7 Положення від 25.12.2013 № 975 підставою для отримання позивачем одноразової грошової допомоги є втрата працездатності в результаті захворювання "під час виконання обов'язків військової служби", то суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності внаслідок захворювання під час проходження ним військової служби.
Крім того, підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 2522- VIII від 06.09.2018р.) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується особі, яка частково втратила працездатність, не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Згідно з пунктом 7 Порядку №975 (в редакції Постанови КМ№ 334 від 17.04.2019. в редакції чинній на день встановлення позивачу відсотку втрати працездатності, а саме 16.01.2020 року) у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико- соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:
- 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, враховуючи те, що позивач був звільнений з лав Збройних Сил України 31.07.2021 року, а 23.11.2021 року йому було встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, тобто понад трьох місячний термін після звільнення з військової служби, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підстави для відшкодування судових витрат в порядку ст. 139 КАС України відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання відмови протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Осіпова