22 листопада 2022 року м. Рівне №460/9352/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко розглянувши у письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом адміністративної справи за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про зобов'язання до вчинення певних дій,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі №460/9352/20 задоволено повністю позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладене в листі №9076-9202/Ш-02/8-1700/20 від 25.11.2020 щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи із розрахунку середнього заробітку, зазначеного у довідці Рівненської обласної прокуратури №21-550 від 16.10.2020, на рівні 60% замість 80%, та із застосуванням обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2020 повторний перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури №21-550 від 16.10.2020, виходячи із розрахунку 80% суми місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та без обмеження її граничного розміру десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність, а виплату перерахованої пенсії провести з 01.10.2020 з урахуванням виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №460/9352/20 - без змін (https://reestr.court.gov.ua/Review/99362290).
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2021 у справі №460/9352/20 (https://reestr.court.gov.ua/Review/99977422).
27.09.2021 по справі №460/9352/20 видано виконавчі листи зі строком пред'явлення до примусового виконання: до 26 серпня 2024 року.
20.12.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) відкрито виконавче провадження ВП №67922036 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду по рішенню суду зобов'язального характеру в справі №460/9352/20.
За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження №67922036 наразі не завершене і виконавчі дії по ньому тривають (https://asvpweb. minjust.gov.ua/#/search-debtors).
17.11.2022 ОСОБА_1 подала заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/9352/20, яку обґрунтувала тим, що орган Пенсійного фонду України на виконання рішення Рівненського окружного адміністра-тивного суду від 15.01.2021 у справі №460/9352/20 провів перерахунок її пенсії і нарахував їй за період з 01.10.2020 по 30.09.2021 до виплати кошти в сумі 434350,08 грн., які в той же час не виплатив з невідомих причин. Стягувач стверджує, що боржник свідомо ухиляється від виконання судового рішення, позаяк Уряд та Пенсійний фонд України у засобах масової інформації прозвітували, що пенсії за 2020-2021 роки повністю профінансовані та виплачені. Окремо стягувач наголосила на тому, що заборгованість по виплаті їй пенсії за період з 01.10.2020 по 30.09.2021 утворилась саме завдяки протиправним діям відповідача.
Зі змісту письмових пояснень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.11.2022 встановлено, що на виконання рішення суду у справі №460/9352/20, проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 80% сум місячного заробітку, визначеного у довідці Рівненської обласної прокуратури №21-550 від 16.10.2020, що підтверджено рішенням про перерахунок пенсії. При цьому, боржником вказано, що нарахована сума доплати на виконання рішення суду за період з 01.10.2020 по 30.09.2021 становить 434350,08 гри. та буде виплачена після відповідного фінансування з Державного бюджету України оскільки відповідно до пункту 13 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону України «Про прокуратуру», та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону №1058 фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. При цьому, боржником не вказано жодних конкретних строків такої виплати та не надано жодних доказів тому, що ним вжито будь-які заходи, спрямовані на погашення такої заборгованості.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини також неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
В свою чергу, статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено постановлення лише окремих ухвал при виявленні під час розгляду справи порушення закону.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем належним чином і в повному обсязі виконане рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №460/9352/20, а тому суд з урахуванням приписів статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що відповідачем порушено положення ст.129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись статтями 241, 249, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень при виконанні рішення суду від 15.01.2021 у справі №460/9352/20 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №460/9352/20, а саме щодо невиконання обов'язку по здійсненню виплати перерахованої на виконання судового рішення пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2020 по 30.09.2021 (434350,08 грн.).
Постановити окрему ухвалу про виявлені під час розгляду заяви порушення закону, яку довести до відома суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню закону, шляхом погашення заборгованості перед ОСОБА_1 по виплаті перерахованої їй на виконання судового рішення пенсії за період з 01.10.2020 по 30.09.2021 в розмірі 434350,08 грн.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 22 листопада 2022 року
Суддя Н.В. Друзенко