Копія: Справа № 1-443/2010
Іменем України
2 серпня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді Поступайла В.В.,
при секретарі Уманенко Н.С.,
з участю прокурорів Зотової О.О., Лебедєвої Р.С., Платонової М.А.,
потерпілого ОСОБА_1,
захисника - адвоката ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
підсудного ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, який проживав по АДРЕСА_1, зареєстрованого по АДРЕСА_2, в порядку статті 89 КК України немаючого судимостей;
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
Підсудний ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) за наступних обставин.
14 листопада 2009 року близько 18 год. 30 хв., ОСОБА_4 знаходячись у стані алкогольного сп'яніння біля магазину «Планета» по пр. Правди у м. Кіровограді, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, достовірно знаючи про наявність грошових коштів у кишені куртки потерпілого ОСОБА_1, діючи з корисливих спонукань, підбіг до нього ззаду та рукою з кишені куртки відкрито викрав у нього гроші в сумі 500 грн. Оскільки потерпілий ОСОБА_1 почув, що з його куртки хтось забирає гроші, повернувся та схопив підсудного за одяг та став просити повернути гроші. Підсудний ОСОБА_5 на прохання потерпілого не відреагував, та вирвавшись з місця злочину зник, викраденими грошима розпорядився на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні у якості підсудного ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав та показав, що в той день на ринку побачив потерпілого, та наявність у нього грошей. Коли потерпілий зайшов у кафе на автовокзалі №2 у м. Кіровограді, він зайшов слідом за ним, замовив як і потерпілий горілки та разом із ним випив її. Коли потерпілий вийшов із кафе, він пішов слідом за ним, оскільки у нього в кафе виник умисел заволодіти його грошима. Йдучи позаду потерпілого, підійшов та засунув руку до його кишені, де взяв гроші, оскільки бачив, що потерпілий клав їх туди у кафе. У цей момент потерпілий схопив його за руку та став утримувати. При цьому потерпілий став кликати на допомогу. Однак він вирвався від нього та втік. У подальшому порахував гроші, викрадені у потерпілого, яких було 350 грн. Водночас підтверджує, що міг викрасти 500 грн. та інші кошти загубив, коли тікав від потерпілого.
З показань потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що 14.11.2009 року він здійснював покупку продуктів на ринку біля автовокзалу №2 у м. Кіровограді, придбавши яйця та інші продукти, потім зайшов у кафе «5 хвилин» на автовокзалі, де придбав 150 гр. горілки. За ним зайшов підсудний, який попросив разом випити і міг бачити у нього гроші. Після цього він пішов додому до своєї доньки по проспекту Правди та біля магазину «Планета» відчув, як хтось ззаду заліз у кишеню, де були гроші. Він схопив цю особу за руку та почав тримати, при цьому звернувся по допомогу до перехожих, які порадили звернутися до працівників міліції, які недалеко чергують. У цей час підсудний вирвався і втік, а він виронив яйця, які розбилися. У нього в кишені було 500 грн., які були викрадені підсудним. На даний час чітко не пам'ятає свої показання, які надавав раніше, водночас при допитах міг хвилюватися та з метою якнайшвидшого розкриття злочинів міг вказати про застосування щодо нього фізичної сили підсудним при вчиненні злочину, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Крім визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, його вина також підтверджується:
- оголошеними у судовому засіданні відповідно до ст.306 КПК України показаннями потерпілого ОСОБА_1 від 26.11.2009 року та від 28.01.2010 року, який під час допитів показав, що 14.11.2009 року у вечірній час він йшов по проспекту Правди у м. Кіровограді до своєї доньки та повернув на алею, яка не освітлюється. У цей час почув як його хтось потягнув ззаду за куртку, а потім за воріт куртки, а іншою рукою заліз у кишеню куртки, витягнувши звідти гроші. Він схопив цю особу та побачив чоловіка, який раніше з ним вживав горілку у приміщенні кафе «5 хвилин», яке розташоване у приміщенні автостанції №2. У цей час повз них проходило троє чоловіків, до яких він звернувся з проханням про допомогу, однак вони йому відмовили. Невідомий чоловік, якого він тримав, скориставшись тим, що він відволікся, вирвався і втік, заволодівши 500 грн. (а.с.18-19, 77-78);
- показаннями свідка ОСОБА_6, яка працювала дізнавачем СД Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області та повідомила суду, що вона проводила дізнання у кримінальній справі, при проведенні допиту потерпілого 26.11.2009 року та відтворення обстановки та обставин події 04.12.2009 року усі показання потерпілого ОСОБА_1 у протоколах вказаних слідчих дій записувалися нею з його слів, у подальшому протоколи надавалися для ознайомлення і підпису потерпілому. Будь-який вплив на потерпілого не здійснювався, при цьому він вказував про застосування щодо нього з боку невідомої йому особи під час заволодіння грошима фізичної сили, яка полягала у тому, що його тримали за куртку;
- показаннями свідка ОСОБА_7, яка працює старшим дізнавачем СД Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області, з яких вбачається, що при проведенні дізнання у кримінальній справі вона 21.01.2010 року проводила пред'явлення особи для впізнання, у ході якого потерпілий ОСОБА_1 упізнав ОСОБА_4, як особу яка 14.11.2009 року застосовуючи до нього силу, схопивши за куртку, а в подальшому відштовхнувши, заволоділа його грошовими коштами в сумі 500 грн. Крім цього, вона 21.01.2010 року проводила очну ставку між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, у ході якої потерпілий наполягав на тому, що підсудний вчинив відкрите викрадення грошей відштовхнувши його;
- показаннями свідка ОСОБА_8, яка працює старшим слідчим Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області, яка показала суду, що при провадженні досудового слідства у справі 24.01.2010 року проводила допит потерпілого ОСОБА_1, який вказував про застосування щодо нього з боку ОСОБА_4 під час заволодіння грошима фізичної сили, яка полягала у тому, що його тримали за куртку та вказані показання потерпілого записані у протоколі;
- показаннями свідка ОСОБА_9 з яких вбачається, що приблизно осінню або зимою 2009 року вона йшла по проспекту Правди у м. Кіровограді та біля кафе «Планета» їй працівники міліції запропонували засвідчити факт відтворення обставин та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_1 щодо викрадення у нього майна, про що вона підписалася у протоколі. При цьому вона не пам'ятає щоб потерпілий пояснював про застосування щодо нього будь-якої сили при вчиненні грабежу;
- протоколом огляду місця події, в ході проведення якого оглянуто місце вчинення злочину - тротуар біля магазину «Планета К» у м. Кіровограді, на якому виявлено пакет із розбитими курячими яйцями, яке узгоджується із показаннями потерпілого (а.с. 3-4);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_1 від 04.12.2009 року, який на місці показав про обставини та деталі вчиненого щодо нього злочину, зазначивши, що невідомий йому чоловік відштовхнув його і вирвався від нього та заволодів його грошима (а.с.20-22);
- протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання від 07.12.2010 року, у ході якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав на фотографії ОСОБА_4 як особу, яка скоїла відносно нього злочин (а.с.23-24);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 21.01.2010 року, у ході якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка скоїла відносно нього злочин (а.с.57);
- протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_1 та підсудним ОСОБА_4 від 21.01.2010 року, у ході якої потерпілий наполягав на тому, що підсудний вчинив відкрите викрадення грошей відштовхнувши його, не спричинивши будь-яких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_4 погодився із ним, уточнивши, що після викрадення виявив 350 грн., водночас не заперечуючи факт заволодіння 500 грн., оскільки решта грошей могла випасти на землю під час того як він тікав (а.с.58);
- заявою ОСОБА_1 про відшкодування родиною ОСОБА_4 йому заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 500 грн. (а.с.76).
Аналізуючи зібрані по справі та перевірені докази у їх сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), а тому кваліфікує його дії за ч.1 ст.186 КК України.
При цьому суд виходить із того, що органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_4 необґрунтовано кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу) саме з кваліфікуючими ознаками повторності та застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Так, вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.12.2005 року ОСОБА_4 засуджений за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 від призначеного покарання звільнено з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки. Згідно з постановою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 січня 2008 року ОСОБА_4 звільнений від призначеного йому покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.12.2005 року, наведена постанова не оскаржена та не скасована. Тому, ОСОБА_4 відповідно до п.1 ч.1 ст.89 КК України вважається таким, що немає судимості і не може вважатися особою, яка вчинила злочин повторно, про що зазначено в обвинуваченні. У зв'язку із цим кваліфікуюча ознака повторність не може бути інкримінована йому та підлягає виключенню із обвинувачення.
Також не знайшла достовірного підтвердження належними та беззаперечними доказами така кваліфікуюча ознака як застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, оскільки у судовому засіданні із достовірністю встановлено, що підсудний до потерпілого насильство не застосовував, злочин намагався вчинити таємно, однак коли був виявлений потерпілим та затриманий ним, вирвавшись від нього зник із місця пригоди. При цьому, суд враховує, що протягом усього досудового слідства та у суді показання підсудного ОСОБА_4 щодо обставин вчиненого злочину стабільні та не викликають у суду жодних сумнівів, а сам факт того, що він вирвався з рук потерпілого, коли той його тримав, не може оцінюватись як застосування ним фізичної сили до потерпілого. Водночас показання потерпілого ОСОБА_1 щодо застосування відносно нього саме фізичної сили підсудним ОСОБА_4 при заволодінні коштами суперечливі, змінювалися під час досудового слідства та у суді. Так, під час допитів 26.11.2009 року та 28.01.2010 потерпілий показав, що при вчиненні злочинів підсудний схопив його за куртку та заволодів грошима (а.с.18-19, 77-78), а при відтворенні обстановки та обставин події 04.12.2009 року та очній ставці з підсудним ОСОБА_4 21.01.2010 року, зазначив, що підсудний, коли виривався, відштовхнув його та заволодів його грошима (а.с.20-22, 58), не вказавши про застосування іншої сили, а саме тримання його за куртку, яка інкримінується підсудному. У судовому засіданні потерпілий зазначив, що підсудний до нього взагалі не застосовував фізичної сили при заволодінні грошима, а на досудовому слідстві вважає, що слідчі неправильно зрозуміли його слова та записали їх у протоколах невірно. Крім цього, потерпілий пояснив у суді, що на даний час чітко не пам'ятає свої показання, які надавав раніше, водночас при допитах міг хвилюватися та з метою якнайшвидшого розкриття злочинів під впливом емоцій міг вказати про застосування щодо нього фізичної сили підсудним при вчиненні злочину. Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у даному випадку є похідними від показань потерпілого та залежать від оцінки останніх судом.
За вказаних обставин суперечливі показання потерпілого ОСОБА_1, надані ним під час досудового слідства не можуть бути визнанні судом беззаперечним доказом застосування фізичної сили ОСОБА_4 при заволодінні його грошима, та з врахуванням вимог ст.327 КПК України, згідно з якою вирок суду не може ґрунтуватися на припущеннях, витлумачивши всі сумніви на користь підсудного, суд вважає, що застосування насильства саме з боку підсудного не підтверджено ні показаннями підсудного, ні потерпілого під час судового слідства, інших осіб при скоєнні злочину не було, таким чином судом не отримано належних та допустимих доказів застосування насильства саме з боку підсудного до потерпілого, тому дана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню із обвинувачення.
Виходячи із викладеного, за відсутності належних та беззаперечних доказів вищезазначених інкримінованих кваліфікуючих ознак, дії підсудного слід перекваліфікувати з ч.2 на ч.1 ст.186 КК України.
При призначенні покарання суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_4 вчинив злочин, віднесений до категорії середньої тяжкості, умисний та закінчений, заподіяні потерпілому збитки відшкодовано.
Як особа ОСОБА_4 характеризується позитивно, офіційно не працює та не одружений, осудний, перебуває на обліку в Кіровоградському обласному наркологічному диспансері з 2000 року з приводу вживання опіоїдів, в порядку статті 89 КК України вважається таким, що немає судимостей, водночас раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого умисного корисливого злочину.
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття підсудного, добровільне відшкодування заподіяних збитків.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, що із достовірністю встановлено у судовому засіданні.
Із врахуванням всіх обставин справи та особи підсудного ОСОБА_4, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, до нього раніше двічі застосовувалася міра покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком, він належних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин, що свідчить про недоцільність призначення судом міри покарання не пов'язаної з позбавленням волі, оскільки він представляє суспільну небезпеку для оточуючих, а тому суд вважає за необхідне призначити підсудному покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, оскільки його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.
Підстав для застосування до підсудного ОСОБА_4 ст.ст.69, 75 КК України, з врахуванням особи підсудного та висновку суду, що його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, суд не вбачає.
Обраний підсудному ОСОБА_4 такий вид покарання, за глубоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі підсудного, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
Цивільний позов у справі не заявлено. Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.321-324 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити попередню - утримання під вартою.
Строк покарання засудженому рахувати з моменту затримання, тобто з 21 січня 2010 року.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м.Кіровограда, а засудженим у той же строк із моменту отримання копії даного вироку у СІЗО.
Суддя (підпис) Поступайло В.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Кіровського районного суду
м. Кіровограда Поступайло В.В.