18 листопада 2022 року м. Рівне №460/10841/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в справі за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 у справі №460/10841/22 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 16.09.2021 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік) починаючи з 16.09.2021 до зміни законодавства або зміни правового статусу.Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992, 40 грн.
Судове рішення набрало законної сили 16.06.2022.
23.09.2022 по справі видано виконавчі листи.
07.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Окремою ухвалою суду від 08.11.2022 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 16.05.2022 у справі №460/10841/22 задовольнити. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 у справі №460/10841/22 щодо невиконання обов'язку по здійсненню перерахунку розміру підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат для працездатних осіб, з урахуванням зміни показника мінімальної заробітної плати для працездатних осіб згідно із законами про державний бюджет на відповідний рік. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
17.11.2022 ОСОБА_1 повторно звернулась до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Розглянувши відповідно до вимог частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Так, згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
В силу положень частини четвертої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
А за правилами частини першої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016.
Стаття 1 вказаного Закону визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень, що передбачає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок виконання рішень немайнового (зобов'язального) характеру визначений розділом VIII Закону №1404-VIII.
В свою чергу, положеннями статті 18 Закону №1404-VIII, передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Верховним Судом у постанові від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17-а сформовано правову позицію відповідно до якої, повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Вказаний висновок суду підтримано Верховним Судом у постанові від 27 червня 2019 року у справі №807/220/18.
Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а та від 13 вересня 2021 року у справі №9901/235/20.
У зв'язку із вказаним, суд наголошує, що позивачем не надано жодних доказів тому, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення у справі №460/10841/22, а відтак, повторне звернення ОСОБА_1 із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII від 02.06.2016 першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця, а судом вже вжито дієвих заходів, щодо виконання судового рішення в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України .
За наведеного зазначена заява до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №460/10841/22, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 18 листопада 2022 року
Суддя Н.В. Друзенко