Справа № 420/15950/22
21 листопада 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення, обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 01 березня по 23 травня 2018 року виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 10 % від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; зобов'язання Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, як правонаступника майнових прав та обов'язків військової частини НОМЕР_1 , розрахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) грошове забезпечення за період з 01 березня по 23 травня 2018 року, а також виплати, належні при звільненні, виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65 % від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; визнати протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не включення у видану ОСОБА_1 довідку про розміри додаткових видів забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, даних за травень 2018 року; зобов'язання Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, як правонаступника майнових прав та обов'язків військової частини НОМЕР_1 , виготовити та направити оновлені грошовий атестат та довідку про розміри додаткових видів забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для обчислення розміру пенсії.
Ухвалою суду від 14 листопада 2022 року зазначену позовну заяву було залишено без руху та позивачу наданий десятиденний строк для усунення недоліків, шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 160, 161 КАС України, а саме надання заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
17 листопада 2022 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Відповідно до ч. 8 ст. 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
В заяві про усунення недоліків представник позивача вказує, що оскаржувані дії відповідача призводять до триваючого порушення прав позивача, яке полягає у тому, що при обчисленні розміру пенсії береться до уваги грошове забезпечення, виходячи з 24-х останніх місяців служби. Протиправні дії відповідача впродовж останнього періоду служби позивача призвели до суттєвого заниження не тільки розміру його грошового забезпечення, а й, як наслідок, розміру його пенсії. В результаті чого, ці обставини і в даний час впливають на розмір його пенсії. У разі порушення суб'єктом владних повноважень законодавства про виплату грошового забезпечення, яке вплинуло на розмір пенсійного забезпечення, від дати внесення змін до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (від 19.07.2022) можливо застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 ст. 122 КАС України, оскільки інше матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. Крім того, представник позивача зазначив, що відносини під час з'ясування протиправної бездіяльності Відповідача виникли під час дії воєнного стану, і відповідач, і Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (до якого Відповідач надсилав Довідку), і Головне управління ПФ України в Одеській області, переведені в особливий режим функціонування, який крім того, передбачає зміну їх дислокації, що ускладнює взаємодію з ними і призводить до об'єктивного збільшення тих строків, за які вдавалося отримати відповідь у мирний час.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року).
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду та просить суд визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення, обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 01 березня по 23 травня 2018 року виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 10 % від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; зобов'язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, як правонаступника майнових прав та обов'язків військової частини НОМЕР_1 , розрахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) грошове забезпечення за період з 01 березня по 23 травня 2018 року, а також виплати, належні при звільненні, виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65 % від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення у видану ОСОБА_1 довідку про розміри додаткових видів забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії, даних за травень 2018 року; зобов'язання Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, як правонаступника майнових прав та обов'язків військової частини НОМЕР_1 , виготовити та направити оновлені грошовий атестат та довідку про розміри додаткових видів забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для обчислення розміру пенсії.
З доданих до позовної заяви копій документів вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.05.2018 року № 77 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 23.05.2022 року.
Також, 25.05.2018 року Військовою частиною НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 видано довідку № 126 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Тобто, при звільненні зі служби позивачу було відомо про розмір та складові грошового забезпечення, які йому були виплачені.
При цьому, з урахуванням приписів чинного законодавства, з даною позовною заявою позивач, ОСОБА_1 , повинен був звернутися до суду у строк до 19 жовтня 2022 року.
В той же час, позовну заяву ОСОБА_1 подано до суду лише 07.11.2022 року.
Посилання представника позивача на те, що оскаржувані дії відповідача призводять до триваючого порушення прав позивача, суд не приймає до уваги, оскільки в позовній заяві позивач вказує, що він не погоджується із розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з 01.03.2018 по 23.05.2018 включно, розміром виплат, які пов'язані зі звільнення, а також правильністю документів, які були оформленні при звільненні.
При цьому, з КП «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , починаючи з 2018 року неодноразово звертався з позовними заявами до ГУ ПФУ в Одеській області та Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” щодо пенсійних виплат та з питань нарахування та виплати грошового забезпечення, що додатково свідчить про його обізнаність з 2018 року про суми та складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення під час проходження служби та під час звільнення зі служби, в тому числі тих, з яких була нарахована та виплачується пенсія.
За таких підстав, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з цим позовом до суду в строки, визначені чинним законодавством, в заяві про усунення недоліків позивач не зазначає та до суду не надає.
Також, доводи представника позивача щодо того, що у разі порушення суб'єктом владних повноважень законодавства про виплату грошового забезпечення, яке вплинуло на розмір пенсійного забезпечення, від дати внесення змін до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (від 19.07.2022) можливо застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, суд вважає неспроможними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зокрема, правова позиція щодо того, що дія КЗпП України поширюється на військовослужбовців, в тому числі ст. 233 КЗпП України, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення, була неодноразово викладена в постановах Верховного Суду, а саме в постановах від 29.09.2021 року по справі № 160/8332/20, від 24 вересня 2020 року по справі № 806/2883/17.
Крім того, доводи представника відповідача про те, що відносини під час з'ясування протиправної бездіяльності відповідача виникли під час дії воєнного стану, і відповідач, і Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (до якого відповідач надсилав довідку), і Головне управління ПФ України в Одеській області, переведені в особливий режим функціонування, який крім того, передбачає зміну їх дислокації, що ускладнює взаємодію з ними і призводить до об'єктивного збільшення тих строків, за які вдавалося отримати відповідь у мирний час, суд не приймає до уваги, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач під час введення воєнного стану звертався до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, або Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи ГУ ПФУ в Одеській області задля отримання інформації чи копій документ до позовної заяви не додано.
Загальним правилом обчислення строків є їх обчислення з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.
Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають статус стабільних.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
Так, у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обовязком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, слід повернути позивачу.
Керуючись ст. ст. 122-123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя О.А. Левчук