Справа № 420/16515/22
21 листопада 2022 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” Одеської обласної ради, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопівдень-Сервіс”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Приватного підприємства “Інтеграл-Авто Плюс” про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” Одеської обласної ради, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопівдень-Сервіс”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Приватного підприємства “Інтеграл-Авто Плюс” про визнання протиправним та скасування рішення Комунального некомерційного підприємства “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” про відхилення тендерної пропозиції фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та скасування протоколу №22 від 04.11.2022 року та зобов'язання Комунального некомерційного підприємства “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” розглянути тендерну пропозицію позивача з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” Одеської обласної ради, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопівдень-Сервіс”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Приватного підприємства “Інтеграл-Авто Плюс” про визнання протиправним та скасування рішення необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами” від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.
Так, предметом розгляду у цій справі є незгода позивача з рішенням Комунального некомерційного підприємства “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” про відхилення тендерної пропозиції фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та скасування протоколу №22 від 04.11.2022 року
Зазначене рішення було прийнято в межах спрощеної процедури закупівлі «Запасні частини до автомобілів швидкої медичної допомоги для забезпечення організації екстреної медичної допомоги на території Одеської області», замовник - Комунальне некомерційне підприємство "Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф" Одеської обласної ради", ідентифікатор закупівлі - UA-2022-10-11-009184-a.
Разом з цим, орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб'єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.
Така правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 819/829/17
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року по справі №918/843/17 не вбачала правових підстав для відступу від цього висновку.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 травня 2020 року по справі №826/10147/18.
Даними з сайту «Рrozorro» про проведення процедури закупівлі (UA-2022-10-11-009184-a) підтверджується, що 15.11.2022 року між Комунальним некомерційним підприємством “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” Одеської обласної ради та переможцем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Автопівдень-Сервіс” було укладено договір поставки №15/1. Зазначений договір також опубліковано на сайті «Рrozorro».
З огляду на зазначені обставини суддя дійшов висновку, що даний позов спрямований саме на захист прав у сфері господарських правовідносин, а не у сфері публічно-правових відносин, що виключає можливість його розгляду та вирішення у порядку адміністративного судочинства, з урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду.
Пунктом 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
За таких обставин, враховуючи, що спір між учасниками у цій справі не є спором у сфері публічно-правових відносин, а тому з урахуванням суб'єктного складу сторін має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну “встановлений законом” у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, з урахуванням ст.170 КАС України, суддя прийшов до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” Одеської обласної ради, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопівдень-Сервіс”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Приватного підприємства “Інтеграл-Авто Плюс” про визнання протиправним та скасування рішення необхідно відмовити.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст.2, 4, 6, 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суддя -
У відкритті провадження за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф” Одеської обласної ради, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопівдень-Сервіс”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Приватного підприємства “Інтеграл-Авто Плюс” про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.А. Радчук