Справа № 420/8445/22
21 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 28.01.2022 №155350010954;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу періоди роботи з 19.04.1977 по 21.12.1977 в Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні ім. Жовтневої революції, з 15.02.1982 по 28.12.1985 в СОВГАВАНСКАЯ БОР, з 09.02.2001 по 13.10.2017 в ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення - 20.01.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.01.2022 року він звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 28.01.2022 №155350010954 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з не зарахуванням періодів роботи до загального стажу роботи, а саме: період роботи з 19.04.1977 по 21.12.1977 в Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні iм. Жовтневої революції не враховано, оскільки у записі про звільнення наявне виправлення дати; період роботи з 15.02.1982 по 28.12.1985 в СОВГАВАНСКАЯ БОР не враховано, оскільки виявлено розбіжність між датою запису про звільнення з роботи та датою наказу (зараховано по дату наказу 16.10.1985); період роботи з 2004 року в ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” не враховано, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями.
Позивач звертає увагу, що в ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” він працював, починаючи з 09.02.2001 по 13.10.2017, але з яких причин не зараховано до загального стажу період роботи з 09.02.2001 по 01.01.2004 управлінням не зазначено.
На думку позивача, винесене рішення суперечить діючому законодавству та грубо порушує його соціальні права, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 08.07.2022 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 19.10.2022 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким було прийняте оскаржуване позивачем рішення. Розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою від 21.11.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - ГУ ПФУ в Хмельницькій області про залучення як третьої особи - ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод”.
22.07.2022 року відповідач - ГУ ПФУ в Одеській області подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на підставі заяви та наданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 28.01.2022 винесено Рішення № 155350010954 про відмову у призначенні пенсії позивачу, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 28 років. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховані періоди роботи: з 19.04.1977 року по 21.12.1977 року, оскільки у записі про звільнення наявне виправлення дати; з 15.02.1982 року по 28.12.1985 року, оскільки виявлено розбіжність між датою запису про звільнення з роботи та датою наказу (зараховано по дату наказу 16.10.1985 року); з 01.01.2004 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області страховий стаж роботи позивача складає 22 роки 5 місяців 4 дні замість необхідного 28 років, а отже право на пенсію за віком позивач матиме з 26.03.2024 року. З наведеного вбачається, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
А отже, на думку пенсійного органу, законних підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення від 28.01.2022 №155350010954 немає, оскільки рішення було прийнято після з'ясування всіх обставин та з дотриманням норм чинного законодавства.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не порушувало прав, свобод та інтересів позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України.
08.11.2022 року відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подав відзив на позов, згідно якого позов не визнає, просить у його задоволенні відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив таке.
20.01.2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 155350010954 від 28.01.2022 відмовлено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (28 років).
Згідно поданих документів страховий стаж позивача особи становить 22 роки 5 місяців 4 дні.
При зверненні із заявою про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку від 22.04.1977 та довідку № 46 від 19.10.2017 про прийняття та звільнення з роботи видану Міністерством оборони України ДП «Одеський автомобільний ремонтний завод».
Інших документів на підтвердження спірних періодів роботи, передбачених Порядком №637, позивачем при зверненні за призначенням пенсії надано не було.
За доданими документами до страхового стажу не враховано період з 19.04.1977 по 21.12.1977, оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення наявне виправлення.
Крім того, до стажу роботи позивача зараховано період з 15.02.1982 по 16.10.1985 згідно трудової книжки (наказ про звільнення № 927л від 16.10.1985), при цьому відсутні підстави для зарахування періоду з 17.10.1985 по 28.12.1985, оскільки виявлено розбіжність між датою запису про звільнення з роботи (28.12.1985) та датою наказу про звільнення (16.10.1985).
Не враховано період з 01.01.2004, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до стажу роботи позивача зараховано періоди з 15.02.1982 по 16.10.1985, та з 09.02.2001 по 31.12.2003, згідно трудової книжки, відтак спір, щодо зарахування до стажу вказаних періодів, відсутній.
Для зарахування періодів з 19.04.1977 по 21.12.1977, з 17.10.1985 по 28.12.1985, до стажу роботи, ОСОБА_1 необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала особа, згідно з первинними документами за час виконання робот
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.04.1977 року по 21.12.1977 року працював в Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні iм. Жовтневої революції; з 15.02.1982 року по 28.12.1985 року в СОВГАВАНСКАЯ БОР; з 09.02.2001 року по 13.10.2017 року в ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод”, що підтверджується записами в трудовій книжці, наявній в матеріалах пенсійної справи позивача (а.с.11-14).
20.01.2022 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача була передана на розгляд за принципом екстериторіальності до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
28.01.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення №155350010954 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У рішенні вказано, що страховий стаж роботи позивача складає 22 роки 05 місяців 4 дні. До страхового стажу не враховано такі періоди роботи: період з 19.04.1977 по 21.12.1977, оскільки у записі про звільнення наявне виправлення дати; період з 15.02.1982 по 28.12.1985, оскільки виявлено розбіжність між датою запису про звільнення з роботи та датою наказу (зараховано по дату наказу 16.10.1985); період з 01.01.2004, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для зарахування періодів з 19.04.1977 по 21.12.1977, з 15.02.1982 по 28.12.1985, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала особа, згідно з первинними документами за час виконання роботи та відповідні довідки про реорганізацію (а.с. 34).
Про прийняте рішення позивача повідомило ГУ ПФУ в Одеській області.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача, у період, не зарахований відповідачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім іншого, з 19.04.1977 року по 21.12.1977 року працював в Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні iм.Жовтневої революції; з 15.02.1982 року по 28.12.1985 року в СОВГАВАНСКАЯ БОР; з 09.02.2001 року по 13.10.2017 року в ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод”.
На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, було врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (далі за текстом - Постанова № 656) та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Постанови №656 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної Постанови № 656 встановлено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
У період внесення до трудової книжки позивача записів про роботу в ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод”, не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції № 58 вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка звертається за призначенням пенсії, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі за текстом - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та на записах про звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Крім цього, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Суд також бере до уваги ту обставину, що запис № 13 у трудовій книжці про звільнення позивача з підприємства СОВГАВАНСКАЯ БОР не містить будь-яких виправлень чи неточностей. Видання наказу про звільнення раніше дати звільнення за власним бажанням працівника, якщо останній зазначив конкретну дату, коли він бажає звільнитися, не є порушенням трудового законодавства. Отже, відповідач безпідставно не зарахував позивачу до страхового стажу період роботи з 15.02.1982 року по 28.12.1985 року в СОВГАВАНСКАЯ БОР.
Твердження ГУ ПФУ в Хмельницькій області, що ним начебто зараховано до страхового стажу позивача період з 15.02.1982 року по 16.10.1985 року спростовується змістом ухваленого Головним управлінням рішення від 28.01.2022 року (а.с.34).
Щодо виправлення дати звільнення у записі № 3 у трудовій книжці позивача суд зауважує, що підставою звільнення зазначено "Записка № 242 від 9.12.77р.", дата звільнення "21.12.1977" дійсно містить виправлення у місяці звільнення. З огляду на те, що вільнення позивача не могло відбутися датою, що минула, єдино можливим місяцем звільнення позивача у 1977 році може бути лише грудень, тобто 12-й місяць.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідальність за правильне заповнення трудової книжки несе виключно роботодавець, відсутні підстави для незарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 19.04.1977 року по 21.12.1977 року в Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні iм. Жовтневої революції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи з 19.04.1977 року по 21.12.1977 року в Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні iм. Жовтневої революції та з 15.02.1982 року по 28.12.1985 року в СОВГАВАНСКАЯ БОР.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а, від 04.09.2018 в справі № 482/434/17.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.01.2004 року по 13.10.2017 в ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” також підлягає зарахуванню до його трудового стажу.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи до загального страхового стажу, а тому рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії від 28.01.2022 №155350010954 - є протиправним та підлягає скасуванню.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу періоди роботи з 19.04.1977 по 21.12.1977 в Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні ім. Жовтневої революції, з 15.02.1982 по 28.12.1985 в СОВГАВАНСКАЯ БОР, з 09.02.2001 по 13.10.2017 в ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення - 20.01.2022 року.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який прийняв протиправне рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (адреса: вул. Герцена, буд. 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 28.01.2022 року №155350010954.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.04.1977 по 21.12.1977 в Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні ім. Жовтневої революції, з 15.02.1982 по 28.12.1985 в СОВГАВАНСКАЯ БОР, з 09.02.2001 по 13.10.2017 в ДП “Одеський автомобільний ремонтний завод” та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з дати звернення - 20.01.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Андрухів