18.11.2022 р. Справа № 400/231/22
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заявупредставника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради про:
- визнання протиправною бездіяльності Миколаївської міської ради щодо неприйняття рішення по суті клопотання ОСОБА_1 , зареєстрованого 04.10.2021 року за №524567 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов'язання Миколаївської міської ради розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 , зареєстрованого 04.10.2021 року за №524567 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Рішенням від 27.10.2022 року позовні вимоги задоволено.
02.11.22 року від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просить стягнути з Миколаївської міської ради на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн.
Вирішуючи заяву позивача про винесення додаткового судового рішення, суд виходить із наступного:
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 2 та 3 ст. 252 КАС України).
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання юридичної допомоги № 162-12/2021 від 01.12.2021 року; розрахунок вартості послуг; Акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 01.11.2022 року; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом; рахунок-фактуру № 10 від 01.11.2022 року на суму 35000,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України).
У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Також, відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
При цьому, згідно з ч. 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що відповідно до розрахунку вартості послуг, Акта приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 01.11.2022 року та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, вартість виконаних робіт становить 35000,00 грн. та включає у себе:
- гонорар за підготовку позовної заяви та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 15000,00 грн.;
- гонорар успіху - 20000,00 грн.
Стосовно включення до витрат на професійну правничу допомогу «гонорару успіху», суд керується правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що визначені суми відшкодування суд має виходити з критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їх розміру, що виходять з конкретних прав та фінансового стану обох сторін (пункт 21). додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis проти Греції, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішив питання обов'язковості для цього суду, укладеної заявою зі своїм адвокатом щодо плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтвердити, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своїм адвокатам. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд.
Велика палата Верховного Суду зауважила, що за наявні угоди, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме такими вищими критеріями при судових та інших витратах, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v Туреччина, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладення між сторонами договору, яка передбачала «гонорар успіху» на суму 6672,9 євро, однак, за рішенням суду, визначила зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням зазначеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадках укладення ними договору, що забезпечує сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи вони були фактично понесені, так і оцінювати їх потребу.
Отже, суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн. що становлять «гонорар успіху».
Також, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, а також враховуючи ціну позову, яка значно менша ніж розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 35000,00 грн. є неспівмірною.
Одночасно з цим, з урахуванням принципу справедливості та обставин справи, обсягу опрацьованого матеріалу та умов договору про надання правової допомоги, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
За таких обставин, суд вважає наявними підстави для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 134, 139, 252, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 26565573) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Малих