справа№380/20527/21
21 листопада 2022 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/20527/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного, в якому просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;
- Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, а саме за період з 26.02.2021 (наступний день після періоду охопленого судовим рішенням у справі № 380/3527/21) по 20.10.2021 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні), з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення - 03.06.2019, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;
- Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021по 20.10.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на момент виключення його зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, з ним не було проведено повного розрахунку, а саме не виплачено індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.06.2019. Згідно виписки карткового рахунку акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», 21.10.2021 відповідачем перераховано на рахунок позивача індексацію грошового забезпечення в розмірі 43361,05 грн.
Позивач також вказує, що оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, то він набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.
Ухвалою судді від 12.03.2022 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.03.2019 №92 ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п'ятої статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я); наказом начальника Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 03.06.2019 №138 визнаний таким, що 03.06.2019 справи та посаду здав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року у справі 1.380.2019.006812 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року; Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 року у справі №1.380.2019.006812 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Національної академії залишені без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 1.380.2019.006812 - без змін.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року у справі
№380/3527/21 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 04.06.2019 по 25.02.2021. Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 04.06.2019 по 25.02.2021. Стягнуто з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 2000,00 грн (дві тисячі гривень). У решті вимог ОСОБА_1 про присудження судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн відмовлено.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року у справі
№380/3114/21 позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково; Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2014 року; Зобов'язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми; У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 року у справі №380/3114/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 380/3114/20 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді 1000,00 грн витрат на правову допомогу, скасовано та прийнято нову постанову. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32, код ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень). В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
21.10.2021 року на картковий рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у сумі 430361,05 грн.
Позивач вважає, що оскільки виплату індексації грошового забезпечення у повному обсязі при звільненні з військової служби відповідач у день його звільнення не провів, то він відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України має право на виплату середнього грошового забезпечення за весь період затримки такого розрахунку, у зв'язку з чим звернуся до суду з цим позовом.
Разом з тим, позивач просить суд врахувати, що на підставі судового рішення у справі № 380/3527/21 (яке не набрало законної сили) відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 04.06.2019 по 25.02.2021, а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 04.06.2019 по 25.02.2021. Тобто, лише у період з 26.02.2021 по 20.10.2021 (236 днів) продовжувала існувати затримка виплати належних позивачеві сум при звільненні, якій не було надано правову оцінку з огляду на приписи статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст.43 Конституції України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно з ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військово-службовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.
Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби, з цих же підстав суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що порядок, встановлений КЗпП України щодо оплати праці та відповідальність за порушення цього порядку, до даних правовідносин не застосовується.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі №823/1023/16.
Таким чином, оскільки грошову компенсацію за невикористані дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення позивачу не виплачено в день його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, вказана обставина свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з позивачем повного розрахунку. Тому відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Разом з тим, у позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.02.2021 року по 20.10.2021 року включно. Втім, суд враховує, що з даного приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 року у справі №810/451/17 уже висловлювала правову позицію, згідно якої у випадку, коли позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку - обов'язковому визначенню підлягають розмір спірного середнього заробітку та час затримки розрахунку.
Тому, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне розрахувати суму середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення, у зв'язку із чим враховує наступне.
Згідно з ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 (далі постанова №100).
Відповідно до п.2 цієї постанови, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з п.5 цього ж Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 цього ж Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 Кодексу Законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 Кодексу законів про працю України.
У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц).
Як вже було вище встановлено судом, позивача виключено із списків особового складу Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 03.06.2019, а лише 21.10.2021 відповідачем виплачено у повному обсязі позивачу індексацію грошового забезпечення у повному обсязі в сумі 43361,05 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати індексації грошового забезпечення не у строк, встановлений положеннями ст.116 КЗпП України.
Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки виданої Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 02.11.2022 № 710, розмір грошового забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням для обрахунку середньомісячного грошового забезпечення становив 44737,50 грн. (22368,75 грн. - у квітні 2019 року та 22368,75 грн. - у травні 2019 року).
Кількість календарних днів служби позивача у квітні-травні 2019 року становила 61 день.
Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 733,40 грн. (44737,50 грн. / 61 день).
Період за час затримки розрахунку при звільненні по день повного фактичного розрахунку, а саме з 26.02.2021 (наступний день після періоду охопленого судовим рішенням у справі № 380/3527/21) по 20.10.2021 (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні) становить 237 днів.
Суд звертає увагу, що сума середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку при звільнені повинна становити 173815,8 грн. (733,40 грн. х 237 днів).
При цьому суд ураховує, що виплачена заборгованість по заробітній платі становить 43361,05 грн., тобто частка такої заборгованості у сумі середнього грошового забезпечення за 237 днів 173815,8) становить 0,24 (43361,05 / 173815,8).
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становить суму 41715,79 грн. (733,40 грн. х 237 днів х 0,24) (за час затримки розрахунку при звільненні позивача).
Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні становить 41715,79 грн.
Щодо способу захисту, то суд, з урахуванням п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1990 №13, відповідно до якого, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини, вважає за необхідне саме стягнути визначену суму як міру відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, суд у їх сукупності, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача - стягнення на його користь 41715,79 грн., як середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 26.02.2021 по 20.10.2021.
Крім того, суд враховує, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України.
В підп.164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Як видно зі змісту підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.
Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи те, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд вважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв'язку з затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021 по 20.10.2021, суд враховує таке.
У п.4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно з ст.4 Закону №2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частин грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Таким чином, враховуючи наявність факту затримки виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення після звільнення, суд вважає, що останній має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.
Відтак, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв'язку з затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021 по 20.10.2021 слід задовольнити.
Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про розмір витрат які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд вбачає підстави для відшкодування витрат пов'язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 500 грн.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного (79026, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, - задоволити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного (81151, Львівська обл., с. Давидів, вул. Галицька, буд. 24, кв.90, ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 26.02.2021 року по 20.10.2022 року середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 41715,79 грн., з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
Зобов'язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного (81151, Львівська обл., с. Давидів, вул. Галицька, буд. 24, кв.90, ЄДРПОУ 08410370) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2021 по 20.10.2021 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ 08410370) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 21.11.2022 року.
Суддя Гавдик З.В.