10 листопада 2022 року
справа №380/1196/22
провадження № П/380/1203/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Бростко М.І., представника відповідача Науменко І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Бофі» про стягнення штрафу,
Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області (ГУ Держпродспоживслужби, позивач) 18.01.2022 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бофі» (ТОВ «Бофі», відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 2250 грн., застосованого до суб'єкта господарювання на підставі рішення Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0255 від 17.08.2021. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на відповідача накладено штраф у сумі 2550 грн. за порушення законодавства про рекламу (рішення №0255 від 17.08.2021), проте він добровільно не сплачує його у встановлені законодавством строки, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд ухвалою від 24.01.2022 відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на відсутність належних доказів вручення відповідачу процесуальних документів суду розгляд справи по суті не розпочинався. 18.07.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, ТОВ «Бофі» позов ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області не визнає, вказує на безпідставність позовних вимог. Аргументи відповідача такі: - до ТОВ «Бофі» застосовано відповідальність, не передбачену Законом України «Про рекламу»; - позивач не представив суду належних та допустимих доказів вчинення саме ТОВ «Бофі» порушення Закону України «Про рекламу»; - розгляд справи про притягнення ТОВ «Бофі» до відповідальності та застосування штрафних санкцій здійснено без участі відповідача та належного його повідомлення про час та дату розгляду справи.
Суд 28.07.2022 постановив ухвалу (а.с. 52) про розгляд справи №380/1196/22 за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 11.10.2022 (а.с.73-75) суд відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ «Бофі» про залишення позову без розгляду.
Суд вислухав промови учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових та електронних доказів та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
товариства з обмеженою відповідальністю «Бофі» 28.11.2011 зареєстроване як юридична особа, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 79060, Львівська область, місто Львів, вул. Наукова, буд.15, кв.6, що підтверджується відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 21).
Представник відповідача повідомив суд, що в охоплений спірними правовідносинами період (в т.ч. в 2021 році) ТОВ «Бофі» використовувало в господарській діяльності нежитлове приміщення в будинку на вул. Володимира Великого, 18, що належало йому на умовах оренди, проте не надав доказів на підтвердження цих обставин з мотивів їх відсутності (не збереглися станом на дату надання пояснень). Також стверджує, що рекламоносій на фасаді будинку розмістив не відповідач (орендар), а орендодавець на виконання умов договору оренди (також не зберігся).
Департамент економічного розвитку Львівської міської ради скерував ТОВ «Бофі» на зареєстроване місцезнаходження вимогу №23/Р-1-671 усунути до 24.03.2021 порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» щодо самовільного встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами (площа конструкції -1,8м*6,2м) на фасаді будинку на вул. Володимира Великого, 18 (а.с. 6). Поштове відправлення з вимогою після місячного очікування повернуто поштою відправнику (а.с.15).
06.04.2021 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області з поданням №23/Р-1-960 про порушення ТОВ «Бофі» вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» (а.с. 7).
ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області на підставі подання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради склало протокол №0269 від 27.07.2021 про порушення законодавства про рекламу, відповідно до якого ТОВ «Бофі» здійснило розміщення зовнішньої реклами (один рекламоносій на фасаді будинку) за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 18 з ознаками порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме - без дозволу на розміщення зовнішньої реклами від органів місцевого самоврядування (а.с. 8).
28.07.2021 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області скерувало ТОВ «Бофі» за його зареєстрованим місцезнаходженням (місто Львів, вул. Наукова, буд.15, кв.6) вимогу про надання документів та письмових пояснень №07-4-12/5065, а також повідомило про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 9). Поштовий конверт із цими документами повернувся на адресу ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області без вручення ТОВ «Бофі» за причин «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 10 звор.).
17.08.2021 відбулось засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, яке оформлене протоколом №0294. Представник ТОВ «Бофі» на розгляд справи не прибув. Суб'єкт владних повноважень розглянув справу за наявними матеріалами та дійшов висновку, що ТОВ «Бофі» порушило частину першу статті 16 Закону України «Про рекламу» шляхом самовільного розміщення зовнішньої реклами (без дозволу органів місцевого самоврядування) один рекламоносій на фасаді будинку за адресою: м.Львів, вул. Володимира Великого, 18. Також ТОВ «Бофі» порушив вимоги частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу», оскільки на вимогу не надав пояснення по факту вчиненого правопорушення та інформації щодо вартості розповсюдження реклами, тому неможливо встановити вартість розповсюдженої реклами (а.с.12).
17.08.2021 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області прийняло рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0255, відповідно до якого на ТОВ «Бофі» за порушення частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» (самовільне розміщення зовнішньої реклами один рекламоносій на фасаді будинку за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, без дозволу органів місцевого самоврядування) та не подання пояснень по факту вчиненого правопорушення на підставі статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено штраф у розмірі 2550 гривень (а.с.13). Це рішення позивач також надіслав рекомендованим листом від 18.08.2021 №07.4-12/5674 ТОВ «Бофі» на його зареєстроване місцезнаходження (а.с.14); інформацією з офіційного сайту Укрпошти за трек-кодом відстежується рух цього поштового відправлення (а.с. 15звор.).
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулює Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 №270/96- ВР (далі - Закон №270/96).
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 26 Закону №270/96 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу у межах своїх повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі, зокрема, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.
Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Пунктом 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби 31.07.2017 №633 визначено, що Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане. Серед основних завдань Держпродспоживслужби у Львівській області, визначених в пункті 4 Положення, зокрема, є: - здійснення контролю за дотриманням вимог Законів України «Про рекламу» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» в межах наданих повноважень.
Стаття 1 Закону № 270/96 містять визначення таких термінів:
- реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
- зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;
- розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №270/96 розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).
Постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).
У цих Правилах дозвіл визначено як документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
У пункті 3 Правил зазначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 затверджено Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові. Як визначено в пункті 2.1 цих Правил самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Згідно з приписами статті 26 Закону №270/96 на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Крім того, відповідний орган державної влади має право: - вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; - вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; - надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; - приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; - приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи (частина друга).
Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: - бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; - подавати необхідні документи, давати пояснення; - отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; - оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду (частина третя).
Стаття 27 Закону № 270/96 визначає відповідальність за порушення законодавства про рекламу, а саме: особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону (частина перша).
Відповідно до частини сьомої статті 27 цього Закону у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Питання щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу врегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (далі - Порядок №693).
За наявності ознак порушення законодавства про рекламу складається протокол та приймається рішення про початок розгляду справи (пункти 9 - 11 Порядку №693).
Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (пункт 14 Положення). Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 16 Порядку №693). Відповідно до пункту 18 Порядку за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Пунктом 20 Порядку №693 визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 93 «Місцезнаходження юридичної особи» Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин; далі - Закон № 755-IV). В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); […] 10) місцезнаходження юридичної особи; […] (частина друга статті 9). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина перша статті 10).
Сторони на обгрунтування своїх вимог та заперечень наводять такі аргументи:
1) позивач:
- отримані від органу місцевого самоврядування докази свідчили про порушення ТОВ «Бофі» вимог Закону №270/96 (розміщення зовнішньої реклами без отримання дозволу), тому було складено відповідний протокол і призначено розгляд справи про порушення законодавства про рекламу;
- відповідачу на зареєстроване місцезнаходження скеровано рекомендованою поштою виклик на розгляд справи, а також вимогу надати документи щодо підстав розміщення рекламоносія (дозвіл тощо), вартості виготовлення та розміщення рекламоносія, запропоновано надати письмові пояснення та докази по факту вчинення порушення законодавства про рекламу;
- відповідач проігнорував виклик та вимогу, тому справу розглянуто за наявними доказами;
- оцінені в процесі розгляду справи докази свідчать про те, що ТОВ «Бофі» самовільно (без відповідного дозволу) розмістило на фасаді будинку рекламоносій площею 1,8м*6,2м, що містить його контакти, адресу сайту в мережі інтернет, пропозиції певних груп товарів та послу), а також ухилилося від надання позивачу документів щодо вартості розміщення реклами, тому визначено штраф в розмірі санкції, передбаченої законом.
2) відповідач:
- ТОВ «Бофі» було орендарем, а не є власником приміщення, на фасаді якого розташовано рекламоносій з відомостями про товари/послуги відповідача;
- позивач не надав доказів того, що саме ТОВ «Бофі» є рекламодавцем (представник відповідача стверджує, що рекламу розмістив орендодавець), а також не встановив вартості реклами, тому безпідставно застосував штраф у розмірі 2550 грн.
Оцінюючи встановлені обставини справи та аргументи сторін суд керується такими мотивами:
1. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, ЄДР) - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Законом № 755-IV визначено, що державна реєстрація в Єдиному державному реєстрі базується на таких основних принципах, як обов'язковість та публічність державної реєстрації, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей, відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Кожна юридична особа при реєстрації в Єдиному державному реєстрі зобов'язана вказати актуальні відомості про власне місцезнаходження, такі відомості є відкритими та вважаються достовірними, допоки до них не буде внесено змін.
ТОВ «Бофі» вказало, що його місцезнаходженням є: м. Львів, вул. Наукова, 15/61; ця адреса водночас є місцем проживання кінцевого бенефіціарного власника та директора цього товариства, що підтверджується відомостями з ЄДР (а.с.21).
Відповідач, як і Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, діяли добросовісно та відповідно до закону, оскільки скеровували офіційну кореспонденцію для ТОВ «Бофі» на його зареєстроване місцезнаходження. Так, саме за цією адресою ТОВ «Бофі» скеровувалися: - вимога про усунення порушень законодавства про рекламу від 17.03.2021; - вимога про надання документів на підставі частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» від 28.07.2021, що містила повідомлення про дату розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а також перелік витребуваних доказів; - рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0255 від 17.08.2021.
Надані позивачем докази свідчать про те, що відповідальна особа ТОВ «Бофі» систематично не отримувала поштову кореспонденцію за зареєстрованим місцезнаходженням, тому Укрпошта після констатації неможливості вручити поштові відправлення адресату на протязі місяця (п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку) повертала такі відправникам.
Ці обставини свідчать про те, що ТОВ «Бофі» діяло недобросовісно та нехтувало обов'язком отримувати офіційну кореспонденцію за зареєстрованим місцезнаходженням. Тому суд відхиляє аргументи відповідача щодо необізнаності із справою про накладення штрафу (не було відомо про фіксацію порушення законодавства про рекламу, про вимогу демонтувати рекламоносій, про виклик на розгляд справи та витребування документів, а також вирішення питання про накладення штрафу за його відсутності), оскільки така ситуація, навіть якщо відповідає дійсності, є наслідком описаних вище дій самого відповідача (ухилення від отримання кореспонденції за зареєстрованим місцезнаходженням), а не бездіяльності позивача.
2. Суд констатує, що всі аргументи відповідача фактично зводяться до незгоди з рішенням ГУ Держпродспоживслужби про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0255 від 17.08.2021. При цьому представник відповідача в судовому засіданні повідомляє суду обставини (напр., що рекламна конструкція, що містить рекламу послуг та товарів ТОВ «Бофі», була виготовлена і встановлена не відповідачем, а орендодавцем приміщення, проте не називає цю особу), які не підтверджує будь-якими належними та допустимими доказами. Суд вважає, що така процесуальна поведінка адвоката межує зі зловживанням процесуальними правами, оскільки кожна сторона повинна підтвердити обставини, на які покликається, доказами, або повідомити суд про їхмісцезнаходження. Разом з тим, аргументи відповідача щодо незгоди з рішенням про накладення штрафу з покликанням на певні нічим не підтвердження обставини заслуговували б на детальніший аналіз у спорі щодо правомірності рішення про накладення штрафу, проте аж ніяк не входять в предмет доказування у справі про стягнення штрафу.
Суд 28.07.2022 перейшов до розгляду цієї судової справи в порядку загального провадження та призначив підготовче засідання. Відповідач забезпечений професійною правничою допомогою, його інтереси представляє адвокатське об'єднання, оплата послуг якого вартує більше суми штрафу (2550 грн.). Суд вважає, що відповідач в цей період (доки тривало підготовче провадження), з огляду на його процесуальну позицію, міг та повинен був скористатися своїм процесуальним правом оскаржити рішення про накладення штрафу в судовому порядку одним з двох можливих способів:
- подання зустрічного позову в цьому судовому провадженні;
- подання окремого позову до ГУ Держпродспоживслужби про скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0255 від 17.08.2021.
Проте відповідач ані окремого позову, ані зустрічного позову в межах цієї справи не подав. При розгляді цієї справи суд відхиляє всі аргументи відповідача щодо незаконності рішення №0255 від 17.08.2022 як недоречні та такі, що не входять в предмет доказування у спорі про стягнення штрафу.
3. В спорі про примусове стягнення штрафу, накладеного на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, в предмет доказування входять такі обставини:
- чинність рішення про накладення штрафу, а також наявність/відсутність фактів його оскарження в адміністративному/судовому порядку, що можуть впливати на чинність цього рішення;
- обізнаність особи з рішенням, оскільки примусове стягнення здійснюється у зв'язку із відсутністю добровільної сплати у встановлені законодавством строки;
- відсутність сплати штрафу в добровільному порядку станом на дату розгляду справи.
Відповідач міг і повинен був дізнатися про рішення про накладення на нього штрафу ще в серпні-вересні 2021 року - коли скерований поштою на зареєстроване місцезнаходження ТОВ «Бафі» примірник рішення №0255 від 17.08.2021 очікував на вручення адресату. Разом з тим, 12.07.2022 адвокат відповідача ознайомився з матеріалами цієї судової справи (а.с.29). Отже, з цієї дати (12.07.2022) відповідачу було достеменно відомо як зміст, так і підстави прийняття рішення про накладення на нього штрафу. Відповідач не сплатив його і не планує сплачувати добровільно, а також не оскаржив в адміністративному та /або судовому порядку.
Отже, рішення про накладення штрафу №0255 від 17.08.2022 є чинним, відповідач з ним обізнаний та не оскаржив, а сума штрафу 2550 грн. добровільно ним не сплачена. З огляду на ці обставини суд дійшов висновку, що наявні визначені Законом № 270/96 та Порядком №693 підстави для примусового стягнення з відповідача штрафу в судовому порядку. Тому позовні вимоги ГУ Держпродспоживслужби є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, тому підстав для стягнення з відповідача витрат на сплату позивачем судового збору немає. Понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу покладаються судом на нього.
Повне рішення виготовлене 21.11.2022.
Керуючись ст.ст.19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Задовольнити адміністративний позов повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бофі» (79060, Львівська область, місто Львів, вул. Наукова, буд. 15/6; ідентифікаційний код 38008048) на користь державного бюджету штраф за порушення законодавства про рекламу, накладений на підставі рішення в розмірі 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень.
Понесені сторонами судові витрати покласти на них.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Москаль Р.М.