справа №380/14652/22
18 листопада 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Відділ примусового виконання рішень, за участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови ,-
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач) у якому просить скасувати постанову від 27.09.2022 ВП №69365591 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою судді від 08 листопада 2022 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 14.11.2022 залучений до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 , стягувач у ВП №69365591.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 06.10.2022 надійшла постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27.09.2022 ВП № 9365591 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, винесеної при примусовому виконанні виконавчого листа № 380/23518/21, виданого Львівським окружним адміністративним судом 12.05.2022, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Стверджує про протиправність зазначеної постанови, оскільки рішення суду ним виконане повністю. Проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", без обмеження максимальним розміром. Доплата за період з 01.01.2016 по 30.11.2019 становить 592821,28 грн. Оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі № 380/23518/21 не містить кінцевої дати виплати пенсії у вказаному розмірі, нарахування здійснено до внесення змін у законодавство. Відсутність в судовому рішенні кінцевої лаги виплати пенсії, не породжує у відповідача обов'язку довічно здійснювати виплату пенсії, в розмірах, встановлених судовим рішенням. Такий обов'язок припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які втратили чинність чи були змінені. На думку позивача зміна правового регулювання даних правовідносин відбулась, після виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі № 380/12258/21 із 01.12.2019. Враховуючи вищезазначене розмір пенсії на сьогодні, визначений з врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі № 380/12258/21, ст. 43 Закону 2262, ст. 2 Закону № 3668 та ст. 7 Закону № 1928, становить 20270,00 грн.
Щодо невиплати усієї суми перехованої пенсії, позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги”, яка набрала чинності з 01.04.2021, впроваджено централізоване фінансування виплати пенсій. Таким чином, виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена централізовано після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.05.2021 № 4205465/18, постанові від 13.06.2018 № 757/29541/14-а, стверджує про протиправність спірної постанови. Вказаними судовими рішеннями підтверджено правомірність дій органів Пенсійного фонду України в частині невиплати коштів, а саме щодо невиконання судового рішення через відсутність відповідного бюджетного забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов повністю.
Відповідач надіслав відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі № 380/23518/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Однак, Головним управлінням проводиться виплата з обмеженням максимальним розміром, що підтверджується довідкою про доходи пенсіонера, виданою ОСОБА_1 від 17.08.2022 № 3953. Також боржником не надано жодних документів, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої за рішенням суду. Стверджує, що станом на 27.09.2022 вимоги виконавчого документа не виконано. У державного виконавця відділу відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виконанні виконавчого документа. На даний момент відсутні будь-які заборони щодо вчиненні виконавцем виконавчих дій примусового характеру, а саме накладення штрафу за невиконання рішення. Також відсутні будь-які підстави для зупинення вчинення виконавчий дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, передбачені Законом.
Із наведених підстав вважає спірну постанову правомірною та просить суд відмовити у задоволені позову.
ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог, надіслав суду пояснення, у яких заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що рішення суду у справі № 380/23518/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не виконане. Позивач протиправно відмовив ОСОБА_1 у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром. Із вказаних підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року у справі № 380/23518/21, суд вирішив:
“… Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплат належної йому пенсії максимальним розміром;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум…”.
12.05.2022 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі № 380/23518/21.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебуває виконавче провадження № 69365591, з виконання виконавчого листа № 380/23518/21, виданого 12.05.2022 Львівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
25 липня 2022 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання за вихідним № 24608.
16.08.2022 в порядку статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем скеровано вимогу начальнику Головного управління ПФУ у Львівській області Недзельській Галині Всеволодівні в строк до 23.08.2022 повідомити вичерпну інформацію про стан виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/23518/21, з наданням документального підтвердження виконання згаданого судового рішення.
Листом Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.09.2022 за вихідним № 1300-5308-8/82136 державного виконавця повідомлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/23518/21 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, без обмеження максимальним розміром. Доплата за період з 01.01.2016 по 30.11.2019 становить 592821,28 гри. При цьому зазначається, що розмір пенсії на виконання рішення суду визначено на дату перерахунку, а саме на 01.01.2016. В подальшому проведено перерахунки пенсії у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тобто складові пенсійного забезпечення переглянуті, проте розмір пенсійної виплати не змінюється і становить 25270,24 грн. Проте оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі № 380/23518/21 не містить кінцевої дати виплати пенсії у вказаному розмірі, нарахування здійснено до внесення змін у законодавство. Відсутність в судовому рішенні кінцевої дати виплати пенсії, не породжує у відповідача обов'язку довічно здійснювати виплату пенсії, в розмірах, встановлених судовим рішенням. Такий обов'язок припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які втратили чинність чи були змінені. Дія такого судового рішення не може бути поширена на правовідносини, після зміни правового регулювання, оскільки б це призвело до порушення положень ч. 2 ст. 19 Конституції України. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 281/667/17 (касаційне провадження № К/9901/47429/18). Зміна правового регулювання даних правовідносин відбулась, після виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі № 380/12258/21, з 01.12.2019. Враховуючи вищезазначене розмір пенсії на сьогодні, визначений з врахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі № 380/12258/21, ст. 43 Закону 2262, ст. 2 Закону № 3668 та ст. 7 Закону № 1928, становить 20270,00 грн. Щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від у справі № 380/23518/21 в частині здійснення виплати доплати за період з по 30.11.2019 в сумі 592821,28 грн. повідомило про виплату усієї суми після надходження відповідного фінансування із державного бюджету.
27.09.2022 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Не погодившись із постановою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Державний виконавець стверджує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі № 380/23518/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Однак, Головним управлінням проводиться виплата з обмеженням максимальним розміром, що підтверджується довідкою про доходи пенсіонера, виданою ОСОБА_1 від 17.08.2022 № 3953. Також боржником не надано жодних документів, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої за рішенням суду.
Зазначені обставини стали підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу.
ГУ ПФУ у Львівській області підтверджує факт обмеження пенсії позивача максимальним розміром із грудня 2019, мотивуючи це проведенням повторного перерахунку пенсії на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі № 380/12258/21.
Суд вважає такі дії ГУ ПФУ у Львівській області неправомірними з огляду на наступне.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі № 380/23518/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області” від 04.06.2021 №993 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
ГУ ПФУ у Львівській області стверджує, що підставою для припинення виплати позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром є зміна правових норм, що регулювали правовідносини та зазначає: “…Відсутність в судовому рішенні кінцевої дати виплати пенсії, не породжує у відповідача обов'язку довічно здійснювати виплату пенсії, в розмірах, встановлених судовим рішенням. Такий обов'язок припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат, оскільки судове рішення ґрунтувалось на попередніх нормах, які втратили чинність чи були змінені. Дія такого судового рішення не може бути поширена на правовідносини, після зміни правового регулювання, оскільки б це призвело до порушення положень ч. 2 ст. 19 Конституції України. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 281/667/17…”.
Суд відмічає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі № 380/23518/21, яким зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум гуртується на наступному.
“… Рішенням КСУ №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення.
….
Таким чином, внесені Законом №1774-VIII зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, є повторним запровадженням регулювання, яке КСУ визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення КСУ є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
…
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень статті 2 Закону №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону № 2262-XII.
Застосування положень Закону № 3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить висновкам Рішення №7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Вказана вище правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 813/678/18 та 09.02.2021 року у справі № 640/2500/18…”.
Суд відмічає, що до наведених правових норм не внесені будь-які новели, які б змінювали або по іншому унормовували обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовцям.
Не наводить таких змін і позивач ні у позові, ні у листі до державного виконавця від 12.09.2022 за вихідним № 1300-5308-8/82136.
Відтак суд вважає, що ГУ УПФУ у Львівській області не виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі № 380/23518/21 в частині нарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром.
Щодо не виплати ОСОБА_1 суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 до 30.11.2019, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Відповідно до ст.32 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Як вбачається з матеріалів справи 03.05.2022, рішення суду у справі № 380/23518/21 було виконане УПФУ в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із 01.01.2016.
Так відповідно до протоколу про перерахунок пенсії у пенсійній справі № 9118836 ОСОБА_1 03 травня 2022 проведений перерахунок пенсії з 01.01.2016 на підставі рішення суду у справі № 380/23518/21.
Так із 01.01.2016 загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 25270,24 грн. Доплата пенсії по рішенню суду за період з січня 2016 по листопад 2019 становить 592821,28 грн.
Таким чином судом встановлено факт виконання 03 травня 2022 боржником Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення суду у справі № 380/23518/21 в частині проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Станом на 27.09.2022, дату прийняття постанови про накладення на боржника штрафу, невиконаним також залишилось рішення суду в частині виплати доплати перерахованої пенсії за період січень 2016 - листопад 2019.
Із приводу даної обставини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХЇЇ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них. компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частинами 1, 2 ст. 23, ст. 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги”, яка набрала чинності з 01.04.2021, впроваджено централізоване фінансування виплати пенсій.
Суд відмічає, що у спірному випадку причиною часткового невиконання судового рішення у справі №380/23518/21 слугували обставини відсутності відповідного фінансового забезпечення.
Разом із тим встановлення судом факту безпідставного невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі № 380/23518/21 в частині нарахування і виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром дає підстави для висновку про правомірність прийняття відповідачем спірної постанови.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи
Суддя Морська Г.М.