12 серпня 2010 року 15 год.20 хв. Справа № 2а-5464/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Малиш Н.І.,
при секретарі Рожик О.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного підприємства “СП ПРОГРЕС” до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасувати акт №318 від 09.07.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість,
Спільне підприємство “СП ПРОГРЕС” (далі Позивач або СП «СП ПРОГРЕС») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі Відповідач або ДПІ), в якому просить суд визнати нечинним та скасувати у повному акт №318 від 09.07.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість прийнятий ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відносно СП «СП ПРОГРЕС»; зобов'язати ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відновити реєстрацію СП «СП ПРОГРЕС» платником ПДВ.
В обґрунтування позову посилається на те, що по-перше, є незрозумілим, що саме було порушено Позивачем, на підставі чого комісією прийнято таке рішення. Натомість Позивач стверджує, що з підстав, на яку норму закону посилається Відповідач, причин для анулювання свідоцтва платника ПДВ не було.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову.
Представник Відповідача щодо позову заперечив, надав суду письмові заперечення. У засіданні зазначив наступне. Відповідно до п. 25.2.2. «Положення про реєстрацію платників ПДВ», затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. № 208/4429 (далі Положення № 79) встановлено, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПД. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.
Фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, на виконання вимог наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», при звірці показників податкової звітності по СП «СП ПРОГРЕС» за результатами автоматизованого співставлення встановлено факти декларування податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту за період: липень 2009 року на загальну суму 15700 грн., по контрагенту: ТОВ «РЗВА-ЕЛЕКТРИК» (код ЄДРПОУ 34704105), отже підставою для анулювання реєстрації платника СП «СП ПРОГРЕС» є підпункт "в" пункту 9.8 статті 9 Закону, яким передбачено можливість анулювання реєстрації з будь - яких інших причин.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, заслухавши пояснення сторін та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.
Позивач є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 136397608280), що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №11686404 від 18.09.1997р.
Актом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя складено від 09.07.2010р. №318, прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Відповідно до Акту, який є предметом оскарження, підставою анулювання реєстрації платника ПДВ є п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно пояснень представника Відповідача підставою для прийняття Акту стали результати автоматизованого співставлення та виявлення факту декларування податкових зобов'язань Позивачем менше, ніж податкового кредиту за період: липень 2009 року на загальну суму 15700 грн., по контрагенту: ТОВ «РЗВА-ЕЛЕКТРИК» (код ЄДРПОУ 34704105).
Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, завтередженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р. (надалі за тестом - Положення).
Відповідно до п. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону, якщо: (…)
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
В судовому засіданні представником Відповідача роз'яснено, як і зазначено у самому Акті, що анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, було здійснено на підставі п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із наявністю інших причин, а саме: встановлення органом державної податкової служби факту декларування податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту на загальну суму 1992679,45грн.
Судом встановлено, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини, визначені п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Посилання ж Відповідача на те, що підставою для анулювання реєстрації Позивача, як платника податку на додану вартість, були положення «в» п.п. 9.8 ст.9 ЗУ «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту декларування податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту.
Конструкція п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість» в частині «або з будь-яких інших причин» не може трактуватися як така, що дозволяє застосовувати розпорядження КМУ від 09.09.2009 р. № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Системний аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що законодавець мав на увазі «будь-які інші причини» з яких суб'єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість.
Крім того, підпунктом 25.2.1 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «ґ» пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей): свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону); судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону); документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону); інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону); судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону); свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону); документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону).
В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (Додаток № 5 до Положення) передбачено обов'язкове заповнення графи - «документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ».
В оскаржуваному Акті будь-який із вищеперерахованих документів не зазначений. При цьому зазначення у вказаній графі положень п.п. «в» п. 9.8 ст. 9 ЗУ «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки нормативне обгрунтування не є і не може бути документальним підтвердженням наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ.
Слід також зазначити наступне. Згадані у наведеній нормі «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.
Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в пункті 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.
Згідно зі ст.. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати акт Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя №318 від 09.07.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Спільного підприємства “СП ПРОГРЕС” (69600, м.Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 11, кв. 419, ЄДРПОУ 13639761).
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя відновити реєстрацію платника податку на додану вартість Спільного підприємства “СП ПРОГРЕС” (69600, м.Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 11, кв. 419, ЄДРПОУ 13639761) з моменту проведення анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість шляхом внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства “СП ПРОГРЕС” (69600, м.Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 11, кв. 419, ЄДРПОУ 13639761) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 13 серпня 2010року.
Суддя (підпис) Н.І. Малиш