15 липня 2010 року < Текст > Справа № 2а-3326/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Янюк О.С.,
при секретарі судового засідання Світлицькій О.В.,
за участю представників:
позивача - Деревянка Д.В. (довіреність від 11.05.2010№ б/н);
відповідача - Школової Ю.В. (довіреність від 07.10.2010 №251/10/10-014);
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна», м.Запоріжжя
до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
У червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Альпіна» (далі - ТОВ «ТД Альпіна», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі-суд) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя, відповідач), у якому просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.03.2010 №0000312307.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначає, що спірне рішення є безпідставним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем невірно визначено порушення, та, відповідно, помилково застосовано штрафну санкцію. Пояснює, що єдиним порушенням позивача є застосування при здійснені розрахункових операцій незареєстрованого у встановленому порядку реєстратора розрахункових операцій, а не нероздрукування розрахункового документу, як це стверджує відповідач, а тому до нього повинні бути застосовані фінансові санкції у відповідності до п.2 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Просить позов задовольнити та скасувати спірне рішення.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданому запереченні від 07.07.2010 № 401/10/10-028 та пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки під час перевірки встановлений факт роздрукування фіскального чеку, якій не містить усіх необхідних реквізитів, а тому не може розцінюватися як розрахунковий документ. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.
На підставі Дозволу від 20.02.2010 № 0024 позивач здійснює господарську діяльність - роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами з АЗС по вул. Чумаченка, 21б.
28.10.2009 відповідачем оформлене реєстраційне посвідчення №0827003394 та здійснено реєстрацію РРО ND-797/01, заводський №НД00000261, фіскальний №0827003394, МХ101.01, що належить ТОВ «ТД Альпіна», який призначений для використання в господарській одиниці - АЗС, яка знаходиться за адресою: пр. Леніна, 17, м.Запоріжжя.
27.05.2010 до реєстраційного посвідчення №0827003394 відповідачем унесені зміни у частині адреси господарської одиниці, а саме, з пр. Леніна, 17 на вул. Чумаченка 21б.
Посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя на підставі направлень від 20.03.2010 № 196/2307 та від 20.03.2010 №197/2307 проведена позапланова перевірка ТОВ «ТД Альпіна» з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - АЗС, яка знаходиться по вул.Чумаченка,21б.
За результатами перевірки посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя складений акт від 20.03.2010 № 0097/08/27/23-32765365 (далі - Акт), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, приписів п. 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №265/95-ВР) та п. 4.2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), а саме: не застосування при розрахунку за товар зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), не роздрукування відповідного розрахункового документу та застосування РРО не в тій господарській одиниці, адреса якого зазначена в реєстраційному посвідченні.
На підставі Акту, з урахуванням виявлених порушень, відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.03.2010 № 0000312307, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 291,75грн.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Діяльність органів державної податкової служби та її повноваження регламентуються Законом України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 №509-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №509-ХІІ).
Згідно із п. 2 ст. 11 Закону №509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку та наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР.
Згідно ст.7 Закону №265/95-ВР порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
Форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України (ст.8 Закону №265/95-ВР).
На виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розроблений Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 (далі - Порядок).
Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій поширюється на РРО, які зареєстровані в установленому порядку (п.4.1 Порядку).
Так, згідно із п.4.2 Порядку, РРО може застосовуватись тільки в тій господарській одиниці, назва та адреса якої зазначені в реєстраційному посвідченні, та у сфері застосування, визначеній Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій.
Пунктом 2.9 цього Порядку встановлено, що для перереєстрації РРО з метою використання його в іншій господарській одиниці суб'єкт господарювання подає до органу державною податковою службою за місцем реєстрації РРО заяву довільної форми. Посадова особа органу державної податкової служби вносить зміни до відповідного запису в Книзі реєстраторів розрахункових операцій та до реєстраційного посвідчення.
При здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації РРО, РРО вважається зареєстрованим після виконання дій за п.2.9 цього Порядку (п.2.10).
Із матеріалів справи вбачається, що РРО ND-797/01, заводський №НД00000261, фіскальний №0827003394, що належить позивачу, з 28.10.2009 по 27.05.2010 був призначений для використання на АЗС за адресою: пр. Леніна, 17, м.Запоріжжя, проте 27.05.2010 відповідачем здійснено перереєстрацію указаного РРО з метою використання його в іншій господарській одиниці - АЗС по вул. Чумаченка, 21б. Отже, на момент перевірки господарської одиниці - АЗС, за адресою по вул.Чумаченка, 21б, позивач використовував РРО, призначений для використання на АЗС по вул. Леніна,17 .
На виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розроблене Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 (далі - Положення), яке визначає форму і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Згідно п.3.1 Положення, фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
Касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, назву та адресу господарської одиниці (п.3.2 Положення).
У розділі 1 Положення надається визначення понять, зокрема, «адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності чи користування господарською одиницею)».
Із матеріалів справи вбачається, що адреса господарської одиниці є вул. Чумаченка, 21б, м. Запоріжжя (договір оренди АЗС від 01.02.2010, дозвіл від 20.02.2010 № 0024), проте у розрахунковому документі (фіскальний чек №2258), який видавався на перевіряємому об'єкті по вул. Чумаченка,21б, зазначена адреса господарської одиниці пр.Леніна, 17. Тобто, указаний фіскальний чек не містить обов'язковий реквізит - адресу господарської одиниці.
Відповідно до п.2.1 Положення, у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що у зв'язку із відсутністю на фіскальному чеку адреси, яка зазначена у реєстраційному посвідченні №0827003394, такий чек не є розрахунковим документом.
Твердження представника позивача, що єдиним порушенням ТОВ «ТД Альпіна» є застосування при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого у встановленому порядку РРО є помилковими та спростовується вище викладеними нормами та обставинами справи.
Відповідно до п.1 ст.3 Закону №№265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Статтею 17 Закону №265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), , у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Оскільки виручка позивача за проданий товар, що зафіксована у фіскальному чеку становить 6 058,35грн., то відповідачем правомірно та у відповідності до приписів Закону №265/95-ВР застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30 291,75грн. (6 058,35 х 5).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вище викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем доведена правомірність спірного рішення., у зв'язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 12.08.2010.
Суддя (копія) О.С.Янюк