справа 631/1386/21
провадження № 3/631/15/22
22 листопада 2022 року селище міського типу Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області адміністративний матеріал, що надійшов від Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , працюючого водієм у Філії «Нововодолазьке ДЕП» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Нововодолазького районного суду Харківської області від Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 163197, складеного 13 грудня 2021 року поліцейським Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Струповим Дмитром Олександровичем, судом встановлено, що 13 грудня 2021 року близько 15 години 15 хвилин в селище міського типу Нова Водолага, Харківського району Харківської області, по вулиці 40 років Перемоги, будинок № 41, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alсotest 6820» № 0253 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 13 грудня 2021 року знаходився у стані алкогольного сп'яніння у центрі селища міського типу Нова Водолага та подзвонив своїй дружині, ОСОБА_2 , щоб вона приїхала його забрати додому. По приїзду дружини, остання повідомила ОСОБА_2 , що в автомобілі майже закінчилося пальне та вони вирішили поїхати до АЗС, при цьому за кермом транспортного засобу, зі слів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, був не він, а його дружина. Проїхавши певну відстань їх автомобіль зупинився та більше не заводився. В цей час їм потрібно було забирати дитину з дитячого садочка та ОСОБА_2 вирішила викликати таксі, забрати дитину та повернутися зі знайомими, щоб ті їм допомогли, а він в цей час залишився охороняти автомобіль. Через деякий час до нього під'їхали працівники поліції, яким ОСОБА_2 відразу повідомив, що він не перебував за кермом транспортного засобу, але вони попросили документи, що посвідчують його особу, а оскільки інших документів, окрім посвідчення водія, у нього не було він надав його, після чого працівники поліції його вилучили.
Представник ОСОБА_1 - захисник Крецул Лариса Миколаївна у судовому засіданні звернула увагу суду на порушення працівниками поліції процедури та порядку огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а саме, що протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 № 163197 від 13 грудня 2021 року не відповідає Додатку 1 до «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06 листопада 2015 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року № 1496/27941, ОСОБА_2 під час складання протоколу не роз'ясненні вимоги статтей 55, 56, 59 Конституції України, а також процесуальні права та те, що ведеться відеофіксація.
Окрім іншого, на думку сторони захисту не може бути визнано належним доказом відеозапис, яким нібито зафіксоване вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення, оскільки він зроблений з порушення відповідної Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, не є безперервним та отриманий без відповідного письмового доручення керівникам органу поліції на його копіювання.
Також захисник акцентувала увагу суду, що за кермом автомобіля ОСОБА_2 не перебував, ніяких Правил дорожнього руху не порушував, а під час його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння свідки в установленому законом порядку працівниками поліції не залучалися. Крім того, працівники поліції в порушення приписів статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення не відсторонили ОСОБА_2 від керування транспортним засобом.
За версією сторони захисту працівники поліції в порушення приписів «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858, не було складено акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відповідне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи істотні порушення, допущені працівника поліції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник вважали за необхідне закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У наступні судові засідання, зокрема й 22 листопада 2022 року, ОСОБА_1 та його захисник постійно не з'являлися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення. Неодноразово зверталися до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи з різних причин.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні для надання пояснень та доказів. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частиною 6 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить один рік з дня вчинення правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 надійшов на адресу суду для розгляду по суті 20 грудня 2021 року та неодноразово розгляд справи відкладався за клопотаннями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, які суд розцінює як спробу затягування судового розгляду даної справи, задля уникнення притягнення до адміністративної відповідальності з урахування того, що 13 грудня 2022 року спливає строк, визначений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, для накладання адміністративного стягнення.
Тим більше, у ОСОБА_1 та його захисника було достатньо часу з 25 січня 2022 року, коли останні вперше ознайомилися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, надати свої письмові пояснення або докази, та направити будь - які клопотання для розгляду у судовому засіданні, що зроблено не було, окрім клопотання про виклик свідків. Крім того, вдруге з матеріалами справи ОСОБА_2 знайомився у суді 04 серпня 2022 року.
При цьому суддя зауважує, що безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
У даній справі суддя виходить з того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисник висловили свої позиції у попередніх судових засіданнях, а також виклали їх письмово.
Отже ними реалізовано отстоювання своєї правової позиції і на власний розсуд використано процесуальні права. Також ОСОБА_2 та його захисник не повідомляли суд з часу введення воєнного стану будь-яким способом про бажання брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
З огляду на що, виходячи з вище зазначених правових норм та беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки вважає за можливе закінчити розгляд справи у її відсутність, адже (з огляду на викладене в сукупності) розгляд суддею/судом цієї справи в умовах воєнного стану за відсутності указаної сторони, однак при наявності її письмових пояснень, здійснюється на підставі загальних засад і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе до обмежень прав і свобод людини і громадянина, а забезпечить оперативний і об'єктивний судовий контроль в умовах воєнного стану на виконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення визначених у статті 1 вказаного Кодексу. Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, допитавши свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частини 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху).
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз вищенаведеної норми права свідчить про те, що її диспозиція містить кілька окремих складів адміністративного правопорушення, які є самостійними і відрізняються за своєю об'єктивною стороною, тобто за характером вчинених особою дій, за які цю особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності. Такі дії зокрема можуть виражатися у керуванні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, або відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння.
Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року № 1413/27858 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 розділу І Інструкції).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 6 розділу І Інструкції).
При цьому як визначено у пункті 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до положень пунктів 2, 3, 4, 6 та 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я уповноважена особа в присутності двох понятих складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп'яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.
Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 163197 від 13 грудня 2021 року, складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.
Незважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підтверджується сукупністю даних, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:
?протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 163197, складеного 13 грудня 2021 року поліцейським Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Струповим Дмитром Олександровичем, у якому зафіксовано, що 13 грудня 2021 року близько 15 години 15 хвилин в селище міського типу Нова Водолага, Харківського району Харківської області, по вулиці 40 років Перемоги, будинок № 41, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alсotest 6820» № 0253 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився (а. с. 2);
?копії рапорту старшого інспектора - чергового Чергової частини Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції О. Почтара про те, що 13 грудня 2021 року о 15 годині 12 хвилин надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 13 грудня 2021 року о 15 годині 11 хвилин за адресою: Нововодолазький район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця 40 років Перемоги, біля пам'ятнику, водій в алкогольному стані керую транспортним засобом «ВАЗ 2106», коричного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , створює аварійні ситуації. Заявник ОСОБА_3 . Даний рапорт зареєстрований в Інформаційно - телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) за № 3232 від 13 грудня 2021 року (а. с. 3);
?письмових поясненнях ОСОБА_3 від 13 грудня 2021 року, який вказав, що 13 грудня 2021 року близько 15 години 00 хвилин він керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_4 , рухався по вулиці 40 років Перемоги з центру селища міського типу Нова Водолага у бік виїзду з населеного пункту та проїжджаючи біля магазину «Камелія» помітив автомобіль марки «ВАЗ 2106», коричного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , який без будь-яких світло-габаритних вогнів рухався по його полосі руху назустріч заднім ходом. Оцінивши дану ситуацію, з метою уникнення дорожньо-транспортної події, ОСОБА_3 обігнав даний транспортний засіб та перестроївся до полоси руху, якої їхав й зупинився, вийшовши з автомобілю. Після цього свідок побачив, як автомобіль марки «ВАЗ 2106» в'їхав заднім колесом у бордюр пішохідного тротуару, та щоб зупинити водія, ОСОБА_3 підійшов до даного автомобіля, з якого з місця водія вийшов громадянин, Як потім з'ясувалося це був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння (мав нестійку ходу, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірливу мову). Після цього ОСОБА_3 відразу зателефонував до поліції на номер «102» та залишився чекати приїзду працівників поліції на місці. По приїзду працівники поліції у його присутності неодноразово пропонували громадянину ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, на що останній відповів категоричною відмовою (а. с. 4);
?письмових поясненнях ОСОБА_4 від 13 грудня 2021 року, який вказав, що 13 грудня 2021 року близько 15 години 15 хвилин він знаходився на веранді магазину «Амбар» по вулиці 40 років Перемоги селища міського типу Нова Водолага, коли раптово побачив, як водій автомобіля марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_4 , своїми діями зупинив інший автомобіль марки «ВАЗ 2106», номерний знак НОМЕР_3 , бронзового кольору, який їхав нерівномірно. За 5 хвилин приїхали працівники поліції, у яких була підозра, що водій автомобіля «ВАЗ 2106» перебуває у стані алкогольного сп'яніння. На думку ОСОБА_4 водій «ВАЗ 2106» дійсно перебував у стані алкогольного сп'яніння, у останнього була нестійка хода, але від проходження огляду на стан сп'яніння останній відмовився (а. с. 5).
Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він був свідком того, як відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, 13 грудня 2021 року, він власними зусиллями зупинив автомобіль, водієм якого був ОСОБА_2 та підійшовши до нього, він побачив, що останній знаходиться у нетверезому стані, не міг триматися на ногах та його кидало зі сторони у сторону. Оскільки відсторонити водія від керування транспортним засобом свідку не вдалося, він викликав працівників поліції та написав відповідні пояснення. При цьому, ОСОБА_3 наголосив, що перебування громадянина ОСОБА_1 у такому стані було небезпечним для інших учасників руху.
Надаючи оцінку показам свідку, як доказу, суд враховує той факт, він надавав пояснення щодо фактів, які сприймав особисто. Крім того, ці показання свідка у повній мірі кореспондуються між собою щодо перебігу подій. З огляду на що, суд сприймає ці покази як належні та допустимі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 29 квітня 2020 року по справі з єдиним унікальним № 161/5372/17 вказав, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Обставини, які підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Також з рапорту року поліцейського Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції І. В. Божедая установлено, що 13 грудня 2021 року надійшло повідомлення ЄО № 3232 від заявника ОСОБА_3 про те, що в селищі міського типу Нова Водолага, по вулиці 40 років Перемоги, водій автомобілю марки «ВАЗ 2106», коричного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Водія встановлено як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння та від надання будь-яких письмових пояснень відмовився (а. с. 6).
Крім того, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи, зроблені працівниками поліції на бодікамери, а саме файли VID21213-153042F-00000-00000-0051, VID21213-153044F-00000-00000-0052, VID21213-160438F-00000-00000-0053, VID21213-161439F-00000-00000-0054, VID21213-163132F-00000-00000-0055, VID21213-164133F-00000-00000-0056, VID21213-165133F-00000-00000-0057, VID21213-170133F-00000-00000-0058, VID21213-170244F-00000-00000-0059, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 13 грудня 2021 року близько 15 години 15 хвилин по вулиці 40 років Перемоги, біля будинку № 41 в селищі міського типу Нова Водолага, за участю водія ОСОБА_1 , який один знаходився вже біля припаркованого автомобілю марки «ВАЗ 2106», коричного кольору, номерний знак НОМЕР_3 , та мав явні ознаки алкогольного сп'яніння. Протягом майже усієї фіксації події ОСОБА_2 наполягав, що не перебував за кермом транспортного засобу, але як його автомобіль знаходився посеред проїзної частини пояснити не міг, при цьому постійно виражався нецензурною лайкою. Останньому працівники поліції пропонували пройти огляд стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alсotest» або у медичному закладі, на що ОСОБА_2 відповів відмовою. При цьому інших осіб, які були в автомобілі або поряд з ним на відео не зафіксовано. Через деякий час до місця події приїхали жінка, яка назвалась дружиною ОСОБА_2 та почала повидити себе зухвало, виражаючись на адресу працівників поліції брудною лайкою. При цьому жодного разу вказана жінка не підтвердила того, що за кермом даного автомобіля перебувала сама вона, а навпаки наполягала на тому, що її чоловіка безпідставно зупинили працівники поліції, чим спростовується твердження ОСОБА_2 про те, що водієм транспортного засобу була його дружина.
Також ОСОБА_2 підтвердив, що цілий день вживав алкогольні напої та на одному із відеоазаписів в присутності працівників поліції достав з салону автомобіля недопиту пляшку горілки та почав пити її з горла.
Окремо суд звертає увагу на поведінку ОСОБА_1 та його дружини, які, загалом, під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, не відповідала загально прийнятим нормам у цивілізованому суспільстві (агресивна поведінка, висловлювання нецензурною лайкою).
Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, судом не встановлено.
Частина 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до статті 31 вказаного Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Відповідно до приписів статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Твердження сторони захисту про те, що відеозаписи долучені до матеріалів справи у зазначені у протоколі як додатки та не є безперервними, а тому їх не можна вважати належним доказом, суд вважає безпідставними, оскільки вони не суперечать вимогам статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та в даному випадку ці відеозаписи не є єдиним доказом по справі, а оцінюється в сукупності з іншими доказами.
Суд звертає увагу на те, що вказані відеозаписи є об'єктивним доказом, оскільки містить у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 , будучі водієм транспортного засобу мав явні ознаки алкогольного сп'яніння та на вимогу поліцейського про проходження огляду на стан сп'яніння, відмовився від проходження такого огляду.
Також слід відмітити, що статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено перелік відомостей, що мають бути внесені до протоколу про адміністративне правопорушення, проте жодних вимог про внесення до даного процесуального документу даних про ідентифікацію та технічний засіб на який було здійснено відеофіксацію правопорушення дана норма закону не містить
Наданий до матеріалів справи диск з відеозаписами сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, так як не містить ознак фальсифікації та фабрикації; на цих записах відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення та інших документах.
Таким чином, з огляду на те, що подія була зафіксована поліцейськими за допомогою технічного засобу відеозапису, і відеозаписи з вказаної камери були долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулося з дотриманням вимог закону, тому вказані докази є належними та допустимими.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, на думку суду, спростовуються показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які прямо вказали на протилежне, при цього не довіряти цим свідченням у суду підстав немає, а також рапортом чергового Чергової частини Відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області про надходження відповідного повідомлення зі служби «102» та тим, що на відеозаписах дружина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підтвердила факту того, що водієм була вона.
За таких обставин суд критично оцінює пояснення сторони захисту, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки вказані твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а отже їх слід розцінювати як спробу уникнути відповідальності за скоєне.
Не заслуговують на увагу й твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом та не складено відповідного акту.
Так, в матеріалах справи маються відомості про виконання поліцейськими вимог частини 1 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а саме - розписка ОСОБА_5 від 13 грудня 2021 року про отримання від працівників поліції автомобіля марки «ВАЗ 2106», номерний знак НОМЕР_3 , та зобов'язання доставити його до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а. 10).
Що стосується посилання сторони захисту відносно того, що належним доказом додержання процедури огляду на предмет сп'яніння є відповідний акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки відповідно пункту 10 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Тобто, акт огляду складається поліцейським у випадку проведення огляду на стан сп'яніння та до вказаного акту заносяться результати огляду. Враховуючи те, що ОСОБА_2 відмовився від проведення огляду, підстави для складання акту огляду у працівників поліції були відсутні.
Щодо доводів захисника ОСОБА_1 , що йому не було видано направлення на проходження медичного огляду, то вони також є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, дане направлення надається водієві для проходження огляду в закладі охорони здоров'я, коли водій відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, в той час ОСОБА_2 відповідно до матеріалів справи взагалі відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Також як на підставу для невідповідності матеріалів справи про адміністративне правопорушення діючому законодавству, сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_2 не були роз'яснені положення статтей 55, 56 та 59 Конституції України.
Проте, на думку суду зазначене, не є безумовною підставою для закриття провадження у справі, оскільки відповідно до приписів частини 4 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Як свідчать матеріали справи, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 163197 від 13 грудня 2021 року містить відмітку про роз'яснення ОСОБА_2 його прав та обов'язків. Крім того, до матеріалів справи додано пам'ятку, яка містить особистий короткий підпис ОСОБА_2 та датована 13 грудня 2021 року, відповідно до якої останньому були роз'яснення його права, передбачені статтями 10, 55, 56, 59 та 63 Конституції України, а також статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 12).
Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, яка його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_6 не оскаржувалися, а саме: скарг до керівництва працівників поліції, позовної заяви до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, останній не подавав, а тому доводи про те, що працівники поліції під час складення протоколу порушили вимоги чинного законодавства є необґрунтованими та суд ставиться до них критично.
Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог статтей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
В цілому, протокол про адміністративне правопорушення не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, порушень вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено.
Порушення формальностей, на які звертає увагу захисник, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.
Верховний Суд у постанові від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18 зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».
Суд в цій справі вважає такий підхід, сформований Верховним Судом, правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.
Тим самим, в сукупності підстави наведені стороною захисту для визнання доказів недопустимими не є слушними, оскільки не було установлено істотних фундаментальних порушень прав і свобод ОСОБА_2 .
Також матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
Окрім того, відповідно до положень статті 272 Кодексу України про адміністративні правопорушення як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
З аналізу даної норми слідує, що виклик свідків є правом суду, а не його обов'язком. Судом неодноразово викликалися у судове засідання свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , проте у судове засіданні останні так й не з'явилися.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, § 23).
При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає у керуванні особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров'я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.
Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Суддя також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» року («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» № 15809/02 і 25624/02) від 29 червня 2007, яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_2 відповідно до статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається. Майнової шкоди проступком не заподіяно.
Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , суддя зазначає наступне.
Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.
Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Статтею 7 Закону України № 1928-ІХ від 02 грудня 2021 року «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2481 гривню.
В зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 496 гривень 20 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, 34, 35, частиною 6 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, статтями 256, 266, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) - електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 34000 гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.
Суддя: Т. М. Трояновська