Справа № 638/4819/22
Провадження № 1-в/638/403/22
22 листопада 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю: секретаря судового засідання прокурора- ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання засудженого ОСОБА_4 , 1985 року народження, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,-
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Клопотання обґрунтовано тим, що засуджений ОСОБА_4 відбуває покарання у Державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)», за час відбування покарання вимоги режиму тримання під вартою не порушував, стягнень не має, був працевлаштований та має заохочення.
Засуджений надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Прокурор надав до суду заяву, в якій просив розгляд клопотання проводити без застосування аудіо- та відеофіксації, проти задоволення клопотання заперечувала з огляду на психологічну характеристику засудженого.
Представник Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали особової справи засудженого, клопотання про умовно-дострокове звільнення та надану в судовому засіданні прокурором психологічну характеристику засудженого, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_4 з наступних підстав.
Вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 - 19 жовтня 2019 року, кінець строку відбування покарання - 19 січня 2023 року.
Засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 19 жовтня 2019 року. З 22 вересня 2020 року відбуває покарання в державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)».
Відповідно до витягу з протоколу № 52 засідання комісії з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання від 22 грудня 2021 року засіданням комісії розглянуто матеріали особової справи ОСОБА_4 та відмовлено в направленні матеріалів до суду для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, як особі, яка своєю поведінкою та ставленням до праці не довела своє виправлення.
Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_4 , від 22 грудня 221 року засуджений за період відбування покарання вимоги режиму відбування покарання не порушував, стягнень не мав, дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання. У відносинах з іншими засудженими неконфліктний, по відношенню до представників адміністрації ввічливий. Двічі був заохочений адміністрацією установи: 20 травня 2021 року та 11 липня 2022 року оголошено подяку.
Згідно довідки головного бухгалтера-начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ОСОБА_5 виводився на оплачувані роботи у листопаді, грудні 2020 року, у січні-грудні 2021 року, у січні, лютому 2022 року та працював на посаді «підсобний робітник»
Відповідно до наданої прокурором психологічної характеристики засудженого ОСОБА_4 від 21 листопада 2022 року, складеної психологом відділу соціально-виховної та психологічної роботи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_6 засуджений не зважаючи на прогрес все ще має ризики повторного вчинення кримінальних правопорушень, зважаючи на що застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є передчасним.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» (далі - Постанова ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року), умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Пунктом 2 Постанови ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанова ВСУ № 2 від 26 квітня 2002 року суду слід ретельно з'ясувати: ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Таким чином, матеріали особової справи не відображають процес виправлення засудженого протягом всього періоду відбування ним покарання, зміст вищезазначених матеріалів не свідчить, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість застосування до засудженого ОСОБА_4 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та вважає клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 , 1985 року народження, про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7 (Поволяєва)