Справа №638/3514/22
Провадження № 1-кп/638/1122/22
21 листопада 2022 року? м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Харкова, громадянину України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованому, не одруженого, без місяця реєстрації, раніше в силу ст.89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, -
В провадження Дзержинського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України. Обвинувальний акт внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022221200000927 від 24.06.2022.
В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, обґрунтовуючи тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та потерпілих, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможуть забезпечити виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
Потерпіла в судове засідання не з'явилась, в матеріалах справи є заява, якою потерпіла просила розглянути справу за її відсутності.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, посилався на недоведеність прокурором заявлених ризиків, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, зокрема, у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений підтримав клопотання захисника, заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що він має місце проживання, хоча не має офіційної реєстрації. Крім того, має захворювання на ВІЛ та гепатит.
Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 16 серпня 2022 року обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 жовтня 2022 року, який спливає 01 грудня 2022 року.
У зв'язку з необхідністю вирішення питання про продовження запобіжного заходу прокурор звернувся до суду з даним клопотанням.
Згідно вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 2) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.
Отже, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, відсутність міцних соціальних зв'язків, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КК України, існує.
При цьому, надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину.
Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, який інкримінують обвинуваченому, а тому можливість вчинення інших злочинів з метою приховування обставин його вчинення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обвинувачений схильний до вчинення правопорушень, а тому існує ймовірність вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тобто існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, а обвинувачений обізнаний про їх місце мешкання, суд вважає наявним ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п.1,3,5ч.1 ст. 177 КПК України, існують та виправдовують тримання особи під вартою.
Вищевказані обставини у сукупності свідчать також про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та є всі підстави вважати, що ця міра запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Крім того, наявність місця проживання ОСОБА_5 та зазначені останнім захворювання не підтвердженні жодними доказами.
На підставі викладених обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
Керуючись ст.ст.27, 314-316 КПК України, ст. ст.49 КПК України, суд, -
п ос т а н о в и в :
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строком до 60 днів, тобто до 19 січня 2023 року.
У задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду протягом 5 днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Дзержинський райсуд м. Харкова.
Суддя ОСОБА_1