Справа № 638/18207/21
Провадження № 2/638/1393/22
14 листопада 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретарів Ткаченко К.С.,Куценко К.Д.,Котельникової А.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки, -
встановив:
До Дзержинського районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», в якому просить з урахуванням уточнень, стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 31 603,53 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 90000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він працював в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на посаді начальника відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи ХРФ ДП «ЦДЗК» з 01.03.2018 (наказ №3-кс від 01.03.2018 р.). 19 липня 2021 року його було звільнено у зв'язку з ліквідацією підприємства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (наказ №24-кс від 19.07.2021 р.). Вищевказана ліквідація відбулася відповідно до наказу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 06.04.2021 № 27 «Про припинення Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центру державного земельного кадастру» за погодженням Держгеокадастру щодо припинення Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Позивач зазначив, що відповідно до положення про Харківську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» затвердженого наказом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 06.02.2019 №6, ліквідована філія не мала статусу юридичної особи та являлась лише відокремленим підрозділом Підприємства, звітувала перед Центром ДЗК за показниками господарської та фінансової діяльності, в тому числі про виплати заробітної плати, а п.6.10 Положення передбачена відповідальність генерального директора Центру ДЗК в частині нарахування та виплат заробітної плати працівникам структурних підрозділів. Таким чином, саме Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» (код ЄДРПОУ 21616582), юридична адреса: 03151, м. Київ, вул.Народного ополчення, 3, являється єдиною відповідальною особою за нарахування та виплату заробітної плати працівникам структурних підрозділів. На час звільнення у відповідача мала місце заборгованість перед позивачем по заробітній платі у сумі 31 603,56 грн., що підтверджується довідкою директора ХРФ ДП «ЦДЗК» від 14.09.2021 року. Також, посилаючись на вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з урахувань уточнень у сумі 90 000,00 грн., починаючи з 19.07.2021 року по 07.09.2022 року включно.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати належних звільненому працівникові сум. В обґрунтування заперечень вказує, що позивач працював на посаді начальника відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Позивач особисто не звертався до підприємства відповідача з заявою про погашення заборгованості. Вперше відповідачу про можливу заборгованість стало відомо тільки після колективного звернення колишніх працівників Філії. Але, Центр ДЗК не може ані підвередити, ані спростувати інформації щодо наявної заборгованості, оскільки у відповідача відсутні бухгалтерські документи. Тому на час розгляду справи відповідачем вживаються заходи із з'ясування наявності або відсутності заборгованості та місця знаходження первинних бухгалтерських документів. Також відповідач зазначає, що згідно п. 6.6.2 та 6.6.14 Розділу VI Положення про філію Центру ДЗК, затвердженого наказом Центру ДЗК від 06.02.2019 №6 директор Філії Центру ДЗК розпоряджається коштами на поточних рахунках Філії Центру ДЗК та несе персональну відповідальність, зокрема, за порушення вимог чинного Законодавства України. Директор Харківської регіональної філії Центру ДЗК був звільнений 23.09.2021 року. Крім того, у відповідача є підстави вважати, що надана в обґрунтування, позовних вимог довідка про середньоденний розмір заробітної плати є підробленою. Працівники взяли пусті фірмові бланки Філії та проставили печатки Філії і вдрукували на них необхідну інформацію для подання позову, оскільки в довідці відсутній реєстраційний номер документа як обов'язковий реквізит, передбачений п.31 Інструкції з діловодства у ДП «Центр ДЗК». На час подання відзиву керівництвом відповідача скеровано до Солом'янського УП ГУНП України у м.Києві заяву про вчинення злочину. Також звернув увагу, що підприємством не заперечується заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 31 606,56 грн.
Ухвалою судді від 29.11.2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалами суду від 29.12.2021 року, 04.07.2022 року та від 07.09.2022 року задоволено клопотання представника відповідача та призначено справу до розгляду в режимі відеоконференції з Північним апеляційним господарським судом.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та в сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судовим розглядом встановлено, що позивач працював на посаді начальника відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».
Наказом № 24-кс від 19.07.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, згідно п.1 ст.40 КЗпП України.
Згідно п. 1.2, 1.3 Положення про Харківську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Харківська регіональна філія Центру ДЗК є відокремленим підрозділом Центру ДЗК та у своїй діяльності підпорядковується Підприємству в особі генерального директора Центру ДЗК. Згідно п. 3.1. вказаного Положення Філія Центру ДЗК не має статусу юридичної особи, є відокремленим підрозділом Підприємства, діє від імені та його інтересах.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме Положення про Харківську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та пояснень представника відповідача ДП «Центр ДЗК» є правонаступником Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».
Згідно довідки директора Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» у підприємства перед ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати становить 31 603 грн 56 коп., яка складається з заборгованості за червень 2021 року - 4862,86 грн, за липень 2021 року - 26 740,70 грн.
При цьому суд критично ставиться до заперечень представника відповідача щодо недійсності довідки, оскільки відповідачем не надано ані власного розрахунку, ані підтвердження фальсифікації вказаної довідки. Припущення відповідача щодо підробки довідки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у сумі 31 603 грн 56 коп.
За ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з абз.1 п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Згідно довідки директора Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» середньомісячна заробітна пата ОСОБА_1 за останні два календарних місяця роботи, що передують звільненню складає - 6000,00 грн; середньоденний розмір заробітної плати - 315,79 грн.
Кількість робочих днів за період з 19.07.2021 року по 23.11.2021 року (час звернення до суду) складала 90 днів, тому при зверненні до суду позивач просив стягнути 28 421,10 грн. В подальшому позивачем були подані уточнення позовних вимог в цій частині, в яких остаточно просив стягнути 90 000,00 грн. за період з 19.07.2021 року по 07.09.2022 року (дата судового засідання по справі).
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.07.2021 року по 07.09.2022 року включно дорівнює добутку середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів за час затримки і визначається як 315,79 грн * 286 днів = 90 315,94 грн.
Однак суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягає сума, яка заявлена позивачем, а саме 90 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи вимоги ст. 430 ЦПК України належить допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.
За правилами п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі при поданні позову про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору.
Позивачем не було сплачено судовий збір за пред'явлення позовних вимог, оскільки Законом України «Про судовий збір» передбачено пільги.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір.
На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 47, 94, 115-117, 232, 233, 238 КЗпП України, п ст.ст.13, 76-80, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 31 603 (тридцять одну тисячу шістсот три) гривні 56 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 19.07.2021 року по 07.09.2022 у розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь держави судовий збір у розмірі 1216 (одну тисячу двісті шістнадцять) гривень.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 18.11.2022 року.
Сторони:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», ЄДРПОУ 21616582, м.Київ, вул.Народного ополчення буд.3.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк