Справа № 638/366/22
Провадження № 2/638/3223/22
Іменем України
18 листопада 2022 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, третя особа - ОСОБА_2 ,
У січні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу, третя особа - ОСОБА_2 , в обґрунтування якого вказав, що 04 лютого 2016 року о 09 год 30 хв трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ГАЗ», державний номерний знак « НОМЕР_1 », у м. Харкові вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, не вжив своєчасно заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до його повної зупинки, а продовжував рух та вчинив наїзд на потерпілу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід тілесні ушкодження, від яких померла на місці події. Вироком Комінтернівського районного суду міста Харкова у справі № 641/3379/16 від 15 лютого 2018 року відповідач винний у скоєнні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Оскільки цивільно-правова відповідальні відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, потерпіла особа ОСОБА_2 повідомила позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи та подала заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі, відшкодувавши витрати на поховання у розмірі 16536,00 грн.
Посилаючись на обов'язок відповідача як особи, винної у ДТП, позивач просив суд відшкодувати в порядку регресу завдану шкоду та стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ грошові кошти у розмірі 16536,00 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 224 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено обставини того, що 04 лютого 2016 року близько 09 годин 30 хвилин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував технічно справним автомобілем «ГАЗ 3110», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по пр. Гагаріна зі сторони смт. Безлюдівка Харківського району Харківської області в напрямку центру м. Харкова. В ході руху, в районі буд. № 182 по вул. Драгомирівській, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 18.1. Правил дорожнього руху України, та скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3 , яка перетинала проїжджу частину дороги з права на ліво по ходу руху автомобіля « ГАЗ-3110». Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці пригоди. Порушення вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 , які знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками, виразилося в тому, що він керуючи транспортним засобом, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не вжив усіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити безпеку при його проїзді, а саме не зупинив керований ним автомобіль, маючи таку можливість, щоб дати дорогу пішоходу, який перетинав проїжджу частину з права на ліво по нерегульованому пішохідному переходу, та скоїв на нього наїзд, що спричинило вищевказані наслідки.
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2018 року, який набрав законної сили 20 березня 2018 року, у справі № 641/3379/16 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 5-7).
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повідомила МТСБУ дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 8).
18 липня 2018 року ОСОБА_2 , яка є потерпілою від злочину, звернулася до МТСБУ із заявою про виплату їй шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 18).
Згідно з Довідкою №1 від 14 серпня 2018 року про розмірі шкоди з фонду захисту потерпілих, сума до сплати за даною ДТП складає 16536,00 грн, з яких витрати на поховання - 16536,00 грн (а.с. 23).
Наказом МТСБУ № 8226 від 28 серпня 2018 року прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, ОСОБА_2 з фонду захисту потерпілих у розмірі 16536,0 грн (а.с. 24).
29 серпня 2018 року МТСБУ перераховано на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 16536,00 грн, що підтверджується платіжний дорученням № 992794 від 29 серпня 2019 року (а.с. 25).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Пунктом 2.1. статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно із п. 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 23.1 Закону 23.1. Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Пунктами 27.1 та 27.4 ЗаконуУкраїни «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення правовідносин) передбачено , що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.
У даній справі МТСБУ здійснив відшкодування регламентної виплати потерпілій ОСОБА_2 за страховика винної особи - ОСОБА_1 з посилання на те, що цивільно-правовова відповідальність ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП не була застрахованою.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов.
Регресом є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі № 910/2603/17.
Під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Оскільки час скоєння вказаного ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, МТСБУ на підставі заяви ОСОБА_2 відшкодувало останній витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника у розмірі 16536,00 грн.
Звертаючись із позовом до суду МТСБУ обґрунтував наявність у нього права на стягнення шкоди в порядку регресу із посиланням на приписи статі 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначивши про здійснення ним регламентної виплати за страховика винної особи, цивільно-правова відповідальність якої в ДТП не була застрахована відповідачем.
Правовий статус МТСБУ у свою чергу визначено в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, за пунктом 39.1. статті 39 цього Закону МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Згідно з абзацом 2 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Виключний перелік регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ передбачено статтями 41 та 42 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У вказаних нормах визначено, що МТСБУ відшкодовує шкоду на умовах, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, зазначена стаття передбачає наявність у МТСБУ права на пред'явлення регресного позову за наявності однієї з умов, що вказані у пункті 38.2 цієї статті.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на час скоєння вказаного ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з фонду захисту потерпілих МТСБУ виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 16536,00 грн в рахунок відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2270 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 5).
Оскільки позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2270 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, третя особа - ОСОБА_2 , задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу грошові кошти в сумі 16536,00 грн (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) судовий збір в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 07 листопада 2022 року.
Суддя І.П. Латка