Справа № 638/20045/21
Провадження № 2/638/550/22
Іменем України
17 листопада 2022 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач -Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,
відповідачі - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
У грудні 2021 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 70922 грн 18 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. Відповідач є споживачем вказаних послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, в порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з теплопостачання не здійснюють, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість: за надані послуги з теплопостачання за період з 01 травня 2016 року до 30 листопада 2021 року у розмірі 64423 грн 19 коп. В зв'язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховані інфляційні витрати та 3% річних.
Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що у 2015 році за адресою: АДРЕСА_1 , були встановлені лічильники обліку теплової енергії та гарячої води та опломбовані Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі», і з цього моменту позивач взяв на абонентський облік вказані лічильники. І після закінчення терміну повірки саме суб'єктів господарювання несе відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту засобів вимірювальної техніки.
Протягом усього часу відповідачем у телефонному режимі за номерами позивача надавались показання лічильників, останні показання по лічильнику №1 типу ЛК-15Г №6056418-00034, показання по лічильнику №2 типу ЛК-15Г №6056484-00019, однак відомість про нарахування та оплату за послуги підігріву води не відображає ані показники лічильників, ані те ще лічильників два. Крім цього у доданому до позову розрахунку відсутні саме об'єми спожитої води на підігрів. Оскільки надані позивачем розрахунки опалення та підігріву води не відповідають та не враховують викладені обставини просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Окрім того, відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог поза межами трирічного строку позовної давності.
У відповіді на відзив на позовну заяву КП «Харківські теплові мережі» зазначило, що встановлений індивідуальний прилад обліку теплової енергії типу Ultraheat Т 230 є власністю споживача та підлягав повірці 05 серпня 2019 року. Показники приладу обліку передано до підприємства відповідачем лише у січні та лютому 2016 року. Також у листопаді 2015 року в квартирі відповідача встановлено прилад обліку гарячої води, який також підлягав черговій повірці в 2019 році. Оскільки відповідачем не було здійснено періодичної повірки індивідуального вузла обліку та приладу обліку гарячої води, не надано доказів передачі показників приладів обліку, не сплачено за надані послуги ані як за показниками приладів обліку, ані за нормами споживання, просила позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №284097510 від 11 листопада 2021 року (а.с. 4).
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23 грудня 1998 року № 1407 (із змінами, внесеними рішенням від 30 вересня 2003 року № 946) КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
КП «Харківські теплові мережі» здійснює господарську діяльність у сфері надання послуг з теплопостачання споживачам м. Харкова, керуючись нормативно-правовими актами та затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Таким чином за адресою: АДРЕСА_1 , Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» надаються послуги з опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договорів найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями.
Приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім, випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року №1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «Харківські теплові мережі».
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач належним чином свої зобов'язання щодо оплати послуг з теплопостачання не виконував, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01 травня 2016 року до 30 листопада 2021 року у розмірі 64423 грн 19 коп.
Обґрунтування зазначеної заборгованості міститься у відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , споживач ОСОБА_1 , де зазначено інформацію щодо об'єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачем оплати (а.с. 5).
Суд відхиляє доводи відповідача про необґрунтованість нарахувань позивача, оскільки у квартирі встановлено індивідуальний прилад обліку теплової енергії та прилад обліку гарячої води, що не було враховано при визначенні заборгованості, з огляду на таке.
Дійсно у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено індивідуальний прилад обліку теплової енергії типу Ultraheat Т 230 та прилад обліку гарячої води, що визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно з абзацом 5 частини 4 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 11 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» право власності на встановлені відповідно до цієї статті вузли розподільного обліку/прилади - розподілювачі теплової енергії належить власникам (співвласникам) приміщень, у яких такі вузли обліку встановлені, якщо інше не встановлено законом або договором.
За таких обставин, саме індивідуальний споживач за власний рахунок зобов'язаний забезпечити періодичну повірку індивідуального вузла обліку. Оскільки матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем у строк до 05 серпня 2019 року індивідуального вузла обліку та у листопаді 2019 року приладу обліку гарячої води, позивачем правомірно здійснено нарахування за послуги з теплопостачання без урахування показників приладів обліку (індивідуального вузла обліку).
Окрім того, судом враховано, що статтею 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено порядок зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії, де зазначено, що споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника. Зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць.
Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей, що відповідач вказані вимоги закону виконав належним чином.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, вимоги КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими, не спростовані відповідачем та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.
Разом з тим, суд не може погодитись з їх розміром, оскільки вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг, що знаходяться поза межами позовної давності, не можуть бути задоволені в зв'язку з відповідною заявою відповідача та відсутністю підстав для застосування положень ст. 264 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду 21 грудня 2021 року з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 01 травня 2016 року до 30 листопада 2021 року. Тобто, частина позовних вимог стосується стягнення заборгованості з період, щодо якого сплив строк позовної давності, а саме з 01 травня 2016 року до 20 грудня 2018 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Як зазначалось вище, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Отже, суд розглядає позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» в межах позовної давності, тобто з 21 грудня 2018 року по 30 листопада 2021 року.
Судом здійснено перерахунок заборгованості відповідача перед позивачем в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за період з 21 грудня 2018 року до 30 листопада 2021 року становить 39054,71 грн, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із простроченням відповідачем сплати комунальних послуг позивачем заявлено вимогу про стягнення боргу з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України. Оскільки позовні вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню в межах строку позовної давності, тому судом було здійснено перерахунок індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 4484 грн 30 коп. - індексу інфляції за час прострочення та 1798 грн 36 коп. - 3% річних від простроченої суми.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в зазначеному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання цього позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на корить позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1451,11 грн.
Керуючись ст. 141, 200, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємство «Харківські теплові мережі», адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11 (рахунок НОМЕР_3 у ФХОУ АТ "Ощадбанк" України м.Харкова, МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 21 грудня 2018 року до 30 листопада 2021 року у сумі 39054,71 грн, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1798,36 грн, інфляційні втрати у розмірі 4484,30 грн, а всього заборгованість у сумі 45337,37 грн (сорок п'ять тисяч триста тридцять сім гривень тридцять сім копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь Комунального підприємство «Харківські теплові мережі», адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11 (рахунок НОМЕР_3 у ФХОУ АТ "Ощадбанк" України м.Харкова, МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119) судовий збір у сумі 1451,11 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят одна гривня одинадцять копійок).
Рішення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 листопада 2022 року.
Суддя І.П. Латка