Справа № 2-531, 2010 року
10 серпня 2010 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Карабань З. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1, посилаючись на те, що їй встановлена третя група інвалідності (довічно). Зазначене захворювання пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” їй повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, але відповідачем їй виплачено вказану допомогу за 2009 рік у розмірі 90 грн.
Управління праці та соціального захисту населення Ставищенської РДА Київської області відмовило їй у проведенні перерахунку допомоги на оздоровлення.
Позивачка просить визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати на її користь щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду третьої групи за 2009 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням фактично здійсненої виплати; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду третьої групи за 2009 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з урахуванням фактично здійсненої виплати.
Позивачка та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, до суду подали заяви з проханням слухати справу без їх участі. Крім цього відповідач подав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає повністю, посилається на те, що виплата позивачу вказаної допомоги за 2009 рік проведена у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка відповідно до посвідчення (категорії 1) серії НОМЕР_1 с, виданого 27 березня 2008 року та вкладки до посвідчення НОМЕР_2 виданої 27 березня 2008 року (а. с. 8), є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії потерпілою від аварії на ЧАЕС, позивачці, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, потерпілій від аварії на ЧАЕС, інваліду ІІІ групи щорічну допомогу на оздоровлення було виплачено за 2009 р. 19.10.2009 р. в розмірі 90 грн., що підтверджується довідкою відповідача від 15 червня 2010 р. (а. с. 10); позивачка 9 червня 2010 року звернулася до відповідача із заявою про виплату їй недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення (а. с. 11), в чому листом відповідача від 15 червня 2010 року № 1301 (а. с. 12) їй було відмовлено.
Частиною 4 статті 48 Закону України № 796-ХІІ, що діяла в редакції (до внесення у нього змін Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними), встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до ІІІ групи інвалідності, виплачується в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, оскільки це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст. 46 Конституції України).
Механізм обчислення вказаної допомоги, передбачений постановою КМ України № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року”, яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів вищевказаної допомоги відповідають положенням ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Заперечуючи проти позову, відповідач в письмових запереченнях посилається на те, що позивачці в 2009 році було виплачено дану допомогу відповідно до вищевказаної постанови КМ України з урахуванням норм ст. 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті 62 даного Закону, яка делегує Кабінету Міністрів України повноваження стосовно роз'яснення порядку застосування цього Закону, та в якій зазначається, що рішення КМ є обов'язковими до виконання міністерствами, іншими центральними органами державної виконавчої влади, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги також наступне.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаною вище постановою КМ України, суперечить вимогам ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та іншим нормам Законів.
Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, - суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції до внесення в неї змін Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік") та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанова КМ України № 562 від 12.07.2005 року.
Абзац 2 частини 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Розмір мінімальної заробітної плати становив на час виплати позивачці вищевказаної допомоги за 2009 р. (19.10.2009 р.) відповідно до ст. 2 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” - 744 грн. на місяць.
Законом України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було доповнено вказаний Закон статтею 71, згідно якої дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.
Пунктом 28 розділу 2 (внесення змін до деяких законодавчих актів України) Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” була викладена в такій редакції ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених КМ України.
Проте, пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до п. п. 5, 6 резолютивної частини даного рішення Конституційного Суду України положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, встановлений статтею 95 Конституції України, статтею 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов'язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Отже, проаналізувавши всі зазначені правові норми суд приходить до висновку, що відмова відповідача в здійсненні перерахунку позивачці щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати є необґрунтованою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що відповідач фактично виплатив позивачці щорічну допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі, ніж встановлено вимогами ст. 48 Закону № 796-ІІ, суд приходить до висновку, що слід визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати за 2009 рік позивачці даної допомоги в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат розрахованих з мінімальної заробітної плати, що діяла на час виплати позивачці вказаної допомоги (19.10.2009 року) та зобов'язати його здійснити нарахування та виплату вищевказаної допомоги у вказаному розмірі, з урахуванням фактично виплаченої допомоги за 2009 рік.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь органу місцевого самоврядування та на користь позивача витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 19, 46, 95, 113 Конституції України, ст. ст. 48, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, ст. 38 Бюджетного Кодексу України, п.п. 2, 5, 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),ст. ст. 10, 11, 15, 60, 209, 213-215, 225 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління праці і соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду 3 групи за 2009 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 4 мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 19.10.2009 року - статтею 2 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”.
Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду 3 групи за 2009 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру 4 мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 19.10.2009 року - статтею 2 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, з урахуванням фактично виплаченої допомоги.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області на користь органу місцевого самоврядування судовий збір в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Ставищенської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя